Постанова Дніпровський апеляційний суд № 523/20953/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6549/24 Справа № 523/20953/23 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 523/20953/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Індутний-Шматько Станіслав Миколайович, на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Челюбєєвим Є.В. у місті Торецьку Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 16 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики № 0990393419, на виконання умов якого останньому було перераховано на платіжну карту 5000 грн, строк користування кредитом 5 днів, строк договору 3 роки та зі сплатою відсотків на рівні 1,75% за один день користування кредитом. 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24/11-22, за яким останнє отримало право вимоги за договором позики № 0990393419. З огляду на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики № 0990393419 не виконував належним чином утворилась заборгованість у розмірі 60 300 грн, яка складається з 5 000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 55 300 грн - заборгованості за відсотками. 30 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 20445-06/2021, на виконання умов якого останньому було перераховано на платіжну карту 4 000 грн. з кінцевим строком повернення до 29 липня 2021 року та зі сплатою відсотків на рівні 1,0% на добу. 18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 18012022, за яким останнє отримало право вимоги за кредитним договором № 20445-06/2021. З огляду на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 0445-06/2021 не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 9 900 грн, яка складається з 4 500 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 5 400 грн - суми заборгованості за відсотками. На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами № 0990393419 в сумі 60 300 грн та за договором №.20445-06/2021 в сумі 9 900 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 0990393419 в сумі 60 300 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2 305,49 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт укладання договору № 0990393419 первісним кредитором з відповідачем та його істотних умов саме у наданих суду редакціях, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику кожного договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі підписами сторін, згідно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1 ст. 5, абз. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного сторонами Договору і застосувати його умови до правовідносин сторін при прийнятті судом рішення, дослідивши докази безпосередньо. Позивачем не доведено факту видачі кредиту № 0990393419 та розміру заборгованості загального та по її складовим (які не були погоджені у письмовій формі). Нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України, у тому числі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та заявленим самим позивачем у наданих копіях договору та додатків до нього умовам кредитування, і є непропорційно великою сумою, не відповідають ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин та Постановам Великої Палати Верховного Суду. Має місце прострочення кредитора та недоведеність набуття позивачем права вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі представник відповідача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0990393419 від 16 липня 2021 року. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20445-06/2021 від 30 червня 2021 року не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої судом першої інстанції заборгованості за кредитним договором, з наступних підстав. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). За правилами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону). Згідно зі ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Судом встановлено, що судом між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року, який підписано шляхом підписання Акцепту оферти від 16 липня 2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0990393419 від 16 липня 2021 року та пропозиції укласти договір надання позики та надання кредиту згідно Заявки-анкети від 16 липня 2021 року. Відповідно до умов договору (Оферти та Акцепту Оферти) № 0990393419 від 16 липня 2021 року та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті позикодавця, та зі змістом яких ОСОБА_1 був ознайомлений на момент укладення договору (Оферти та Акцепту Оферти) № 0990393419 від 16 липня 2021 року, ОСОБА_1 був обізнаний, що кредитний договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 5 000 грн, строк користування кредитом 5 днів, строк договору 3 роки та зі сплатою відсотків на рівні 1,75% за один день користування кредитом. При оформленні вищевказаного кредитного договору відповідачем вказано номер карти № НОМЕР_1 на який необхідно перерахувати кредитні кошти. Відповідно до умов договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Відповідно до копії квитанції за сплату № 97948409 від 16 липня 2021 року, наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на карту № НОМЕР_1 перераховано 5 000 грн. В колонці реквізити одержувача зазначено ТОВ «Інфінанс». Згідно довідки директора ТОВ «Інфінанс», номер телефону (099-039-34-9) за яким ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію для отримання одноразового ідентифікатора для підписання договорів, належить ОСОБА_1 . Акцепт оферти підписаний електронним підписом клієнта (5v2u8s), відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24/11-22, за яким останнє отримало право вимоги за договором позики № 0990393419. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24/11-22 від 24 листопада 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 60 300 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 55 300 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У справі, що переглядається, місцевим судом установлено, що договори укладено відповідачем в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису вчиненим одноразовим ідентифікатором, котрий надсилався на належний відповідачу номер мобільного телефону. Договір про надання фінансового кредиту № 0990393419 від 16 липня 2021 року підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону позичальника НОМЕР_2 - 5v2u8s (а.с.11). Вказані обставини не були спростовані ОСОБА_1 . Таким чином, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, спрямованих на укладення договору позики в обраний спосіб, такий не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Після підписання електронним підписом кредитних договорів і прийняття акцепту оферти у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у товариств виникли зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неукладення з відповідачем вказаного вище договору позики та отримання відповідачем за цим договором грошових коштів (позики) на свій картковий рахунок. Посилаючись на ненадання належних доказів підписання договору, відповідач не спростовував того, що він не укладав відповідні договори та не отримував кошти за таким договором, тому колегія суддів відхиляє й посилання апелянта на відсутність доказів надання відповідачу грошових коштів за цим договором. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». 18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 18012022, за яким останнє отримало право вимоги за кредитним договором № 20445-06/2021. Згідно умов договорів факторингу, повідомлення боржника про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не передбачено. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір позики, який укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором, а також договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому порядку недійсним не визнаний, а відтак, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаного правочину. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року, а тому з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість, яка виникла за цим договором. Твердження апелянта про те, що не доведено факту отримання ним коштів відповідно до умов кредитних договорів, оскільки позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Згідно з абз.11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №

88. У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На виконання вищевказаних норм закону та в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду документи щодо надання кредиту позичальнику, а саме: договір позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року, який містить підписи обох сторін, і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом. Окрім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що позивачем до позовної заяви додано витяг з реєстру боржників, з яким і пов`язано набуття позивачем права вимоги. Колегія суддів, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження прав вимоги позивача за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача за вищевказаним договором, є безпідставними. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував наступного. За змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року (справа №300/438/18). За умовами договору позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року передбачено надання кредиту в розмірі 5 000 грн строком на 5 днів, тобто до 21 липня 2021 року, відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами цього строку (строку кредитування) немає, а тому з відповідача у користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам в розмірі 437,50 грн, які були нараховані кредитодавцем в межах установленого в договорі строку кредитування. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року в загальному розмірі 5 437,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн та заборгованість за процентами в розмірі 437,50 грн. Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за а договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року необхідно змінити, зменшивши розмір стягуваної заборгованості за договором позики № 0990393419 від 16 липня 2021 року з 60 300 грн до 5 437,50 грн. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 141 ЦПК України та у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача за наслідками апеляційного розгляду справи, з відповідача у користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 207 грн 90 коп, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги предстанвика відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 714 грн 16 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2024 року змінити в частині визначення розміру заборгованості за договором надання позики від 16 липня 2021 року № 0990393419 та судового збору, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зменшивши розмір стягуваної заборгованості за договором надання позики від 16 липня 2021 року № 0990393419 з 60 300 грн до 5 437 (п`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн 50 коп та зменшивши розмір стягуваного судового збору до 207 (двісті сім) грн 90 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 16 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: