Постанова 4803 № 932/4860/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/934/24 Справа № 932/4860/23 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І.А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ТОВ «ФК ««Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 23.01.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №0672826950, на виконання умов якого останній було перераховано на платіжну карту 10 000 грн. строком на 12 місяців та зі сплатою відсотків на рівні 1,75% на добу. 24.11.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №24/11-22, за яким останнє отримало право вимоги за договором позики №0672826950. З огляду на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики №0672826950 не виконувала належним чином утворилась заборгованість у розмірі 49 375,00 грн.. яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 39 375,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. 10.01.2022року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №07417-01/2022, на виконання умов якого останній було перераховано на платіжну карту 12 000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 08.02.2022 року та зі сплатою відсотків на рівні 2,50% на добу. 13.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №13012023, за яким останнє отримало право вимоги за кредитним договором №07417-01/2022. З огляду на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №07417-01/2022, не виконала, утворилась заборгованість у розмірі 32 700,00 грн.. яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 20 700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, позивач вважав за необхідне звернутися до суду. 22.08.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №162113757, на виконання умов якого останній було встановлено кредитний ліміт, на платіжну карту, у розмірі 22 000,00 грн. з кінцевим строком повернення грошей до 21.09.2021 року та зі сплатою відсотків на рівні 722,7% річних. 05.05.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 за яким останнє отримало право вимоги за кредитним договором №162113757. 20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №20102022 за яким останнє отримало право вимоги за кредитним договором №162113757. З огляду на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №162113757 не виконувала, утворилась заборгованість у розмірі 73 129,88,00 грн.. яка складається з: 17 000,84 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 56 129,04 грн. - сума заборгованості за відсотками, позивач вважав за необхідне звернутися до суду. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №0672826950 у розмірі 49 375 грн.; заборгованість за кредитним договором №07417-01/2022 у розмірі 32 700 грн.; заборгованість за кредитним договором №162113757 у розмірі 73 129,88 грн., що у загальному розмірі складає 155 204,88 грн., а також, понесені позивачем судові витрати. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2023 року позовні вимогиТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» АТ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог із на підставі того, що у кредитних договорах відсутні реквізити рахунків визначених позичальником для перерахування кредитних коштів та відсутні докази здійснення таких перерахувань, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи документами, а також є підставою для розірвання таких договорів. Однак відповідач не звертався із такими позовами, а отже договори є дійсними та підлягають виконанню. Крім того, посилаючись на позицію Верховного Суду зазначає, що договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі всіх істотних умов такого договору. Звертає увагу, що в рамках розгляду цієї справи підлягає доказуванню факт передачі позивачу права вимоги, а не дійсність правочинів , які відповідач укладала з фінансовими установами. Зазначає, що кредитні договори укладені в електронній формі та підписано ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора на телефон, вказаний відповідачем у таких договорах, що відповідно до умов закону та практики Верховного Суду є аналогом власноручного підпису, а отже ознайомилась з усіма істотними умовами договору та погодилась з ними. ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що саме на позивача покладено процесуальний обов`язок доведення своїх позовних вимог зокрема за допомогою бухгалтерських документів, які підтверджують передачу їй кредитних коштів за договорами №0672826950, №07417-01/2022, №162113757 та розміру кредитної заборгованості за цими договорами, в тому числі розрахунок. Також звертає увагу, що витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу від 24.11.2022 року, 13.01.2023 року, 20.10.2022 року не містять підписів сторін, а отже не доведено факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості відповідача. Крім того звертає увагу, що позивач просить стягнути з неї відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані після спливу визначених договорами строків кредитування. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 155 204,88 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а саме первинною бухгалтерською документацією, факт передання боржнику кредитних коштів та користування ними відповідачем, а також розмір кредитної заборгованості та порядок її нарахування. Вважав, що відсутні підстави вважати, що кредиторами було виконано зобов`язання щодо надання кредитів (перерахування коштів), що в свою чергу виключає обов`язок відповідача щодо виконання обов`язку з повернення коштів на рахунок останніх. Крім того, наявна у матеріалах справи копія квитанції за сплату №133023685 (яка надана пливаче на підтвердження вимог за договором №0672826950) не містить реквізитів які б її пов`язували з зобов`язаннями за договором №0672826950, оскільки її сформовано ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», в той час як позикодавцем за вказаним договором є ТОВ «ІНФІНАНС». Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності правовідносин між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Проте такий висновок не в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам та суперечить нормам матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 23.01.2022 року ОСОБА_1 надала ТОВ «ІНФІНАНС» оферту на надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672826950/4. Відповідно умов оферти, сума кредиту - 10 000, 00 грн., процентна ставка 1,75% на добу, строк користування кредитом - 12 місяців. У цей же день, ТОВ «ІНФІНАНС» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту№0672826950, шляхом надання акцепту пропозиції на укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту№0672826950, в якій зазначено, що клієнту надається кредиту у сумі - 10 000, 00 грн., зі сплатою процентів на рівні 1,75% на добу, та зі строком користування кредитом - 12 місяців. Підписання договору відбувається в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора. Акцепт не містить положень щодо порядку перерахування коштів та реквізитів платіжного засобу для здійснення такої дії. Відповідно до копії квитанції за сплату №133023685 від 23.01.2022 року, наданої ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на карту № НОМЕР_1 перераховано 10 000,00 грн. В колонці реквізити одержувача зазначено ТОВ «ІНФІНАНС». Згідно довідки директора ТОВ «ІНФІНАНС», номер телефону ( НОМЕР_2 ) за яким ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію для отримання одноразового ідентифікатора для підписання договорів, належить ОСОБА_1 24.11.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №24/11-22, за яким ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» отримало право вимоги за договором позики №0672826950. Також на підтвердження заявлених вимог надано розрахунок заборгованості. Щодо договору про надання фінансового кредиту №07417-01/2022. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію договору про надання фінансового кредиту №07417-01/2022 відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» надано ОСОБА_1 кредит у сумі 12 000,00 грн. з кінцевим строком повернення до 08.02.2022 та зі сплатою відсотків на рівні 2,50% на добу. У договорі зазначено, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти вказаної клієнтом. Також вказано, що підписання/укладення цього договору відбувається в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора. В розділі «Реквізити та підписи сторін», в графі клієнт (рахунок позичальника), відсутні будь-які значення. 13.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №13012023, за яким ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» отримало право вимоги за кредитним договором №07417-01/2022. На підтвердження заявлених вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості. Щодо договору про надання кредитної лінії №162113757. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію договору кредитної лінії №162113757 відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 22 000,00 грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту, з кінцевим строком повернення до 21.09.2021 та зі сплатою відсотків на рівні 2722,7% річних. У договорі вказано, що підписання/укладення цього договору відбувається в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора. Договір не містить положень щодо порядку перерахування коштів та реквізитів платіжного засобу для здійснення такої дії. 05.05.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги за кредитним договором №162113757. 20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №20102022, за яким ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» отримало право вимоги за кредитним договором №162113757. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок заборгованості. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Інфінанс» договір про надання позики від 23.01.2022 року щодо отримання 10 000 грн. під проценти за їх користування; з ТОВ «ФК «Інвеструм» договір про надання фінансового кредиту від 10.01.2022 року щодо отримання 12 000 грн. під проценти; з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії від 22.08.2021 року, які підписані електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредити надавались клієнту в безготівковій формі на реквізити вказані в подальшому клієнтом. Крім того матеріали справи містять підписані електронно-цифровим підписом паспорти споживчого кредиту в яких прописані суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки та штрафні санкції. З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, апеляційний суд дійшов висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитних договорів з ТОВ «Інфінанс», ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед цими фінансовими установами. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання зазначених кредитних договорів і з фінансовими установами. Щодо договорів факторингу слід зазначити наступне. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. За договорами факторингу від 21 вересня 2022 року та від 24 листопада 2022 року, позивач отримав право вимоги за вказаними кредитним договорами Факт укладання кредитних договорів та право вимоги за позивачем сторонами не заперечується та визнано судом першої інстанції. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.11.2022 року ТОВ «Інфінанс» відступила право вимоги позивачу за вимогою до боржника ОСОБА_1 , номер договору позики 0672826950, загальна сума заборгованості 49 375 грн. (а.с.18). Також матеріали справи містять акт прийому- передачі цього реєстру боржників (а.с.17) Відповідно до витягу з реєстру боржників від 13.01.2023 року ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило право вимоги позивачу за боржником ОСОБА_1 , номер договору позики 07417-01/2022, загальна сума заборгованості 32 700 грн. (а.с.32) Також матеріали справи містять акт прийому- передачі цього реєстру боржників (а.с.31) Таким чином позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договорами укладеними з ТОВ «ФК «Інвеструм» і ТОВ «Інфінанс»,право вимоги за якими згідно договорів факторингу від 24 листопада 2022 року та від 13 січня 2023 року перейшло до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первісному кредитору, ні новому кредитору та безпідставно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що не надано доказів отримання позичальником спірних коштів. Апеляційний суд вважає, що даний висновок суду є безпідставним, оскільки позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочинами. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Указане не враховано судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами від 23.01.2022 року та від 10.01.2022 року, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог за цими кредитними договорами у розмірі 82 075 грн. (49 375 +32 700). Що ж стосується позовних вимог за договором №162113757 від 22 серпня 2021 року у розмірі 73 129,88 грн., то позивачем не надано доказів наявності правовідносин між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зокрема матеріали справи містять тільки договір факторингу від 20 жовтня 2022 року, укладений позивачем із ТОВ «Таліон плюс», а факт передачі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх прав вимоги за кредитним договором від 22.08.2021 року до ТОВ «Таліон плюс» матеріали справи не містять. Таким чином позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині вимог за кредитними договорами від 23.01.2022 року та 10.01.2022 року, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 82 075 грн.. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а відтак апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає частковому задоволенню. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно ч.1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (52,88 %) у сумі 3 548,25 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 155 204,88 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №0672826950 у розмірі 49 375 грн. (сорок дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень ), яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 39 375,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за кредитним договором №07417-01/2022 у розмірі 32 700 грн. (тридцять дві тисячі сімсот гривень), яка складається з 12 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 20 700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 548,25 грн. (три тисячі п`ятсот сорок вісім гривень двадцять п`ять копійок) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: