Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/1512/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1650/24Головуючий по 1 інстанції Справа №707/1512/24 Категорія: 304090000 Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2024 року м. Черкаси : Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенка Олександра Сергійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 007961493 від 14.05.2023 у розмірі 28750,00 грн., судові витрати у вигляді судового збору 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-7961493 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила) (Додаток № 4). Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Внаслідок невиконання своїх зобов`язань, у відповідача виникла заборгованість, яка складається з: 10500,00 грн. - заборгованість по кредиту, 18250 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 липня 2024 року позов задоволено з підстав того, що позивачем доведено невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, права вимоги щодо яких перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». Представник відповідача адвокат Глущенко О. С. подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов у повному обсязі. В обґрунтування вказано на те, що позивачем порушено вимоги частини 7 ст. 43 ЦПК України, а саме, надано не достовірний доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї. Вимоги, до допустимості доказів визначено приписами ст. 78 ЦПК України. Судом першої інстанції під час винесення рішення не враховано правову позицію, що викладена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 820/1186/17, де зазначено: « Належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість ». У матеріалах цивільної справи відсутня будь-яка квитанція або касовий чек, що підтверджують факт надсилання відповідачці листа з оголошеною цінністю з описом вкладення. Відповідно, якщо копію позовної заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є фіскальний чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердженням, що інформація у даній накладній зазначена правильно. Таким чином, позивачем до позовної заяви в якості доказів направлення позовної заяви з додатками сторонам не надано фіскальний чек та накладну (службовий чек). При цьому наданий позивачем опис вкладення не оформлений належним чином. Крім того, згідно наданим Позивачем списком № АСЕ-01-7-4 згрупованих поштових відправлень Укрпошта СТАНДАРТ з повідомленням відправником зазначено ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» тоді, як Позивачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». У товариства ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОГІДЖІ» не було ні прав, ні обов`язку направляти відповідачеві процесуальні документи. Позивач взагалі не направив позовну заяву відповідачеві. За указаних обставин неможливо встановити, яку саме позовну заяву було відправлено Позивачеві. У матеріалах цивільної справи відсутній докази вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки Позивачем не виконано вимоги частини 9 ст. 83 ЦПК України. Справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а тому у Відповідача не було можливості акцентувати увагу суду про недопустимість усіх доказів у справі. За наведених вище обставин, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення рішення без належного повідомлення відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, чим позбавив відповідача реалізувати свої процесуальні права, зокрема, подати відзив на позовну заяву, в якому висловити свої заперечення та подати докази на їх підтвердження. Отже, внаслідок такого розгляду справи суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Також адвокат зазначив, що клопотання про витребування доказів не містить відомостей про особу, що його виготовила та підписала. Клопотання про витребування доказів є нікчемним документом, оскільки не відповідає вимогам визначеним ст. 183 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Тараненко А. І. зазначив, що доводи скаржника є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення, а рішення місцевого суду слід залишити без змін. За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Дослідивши матеріали справи, обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 14.05.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-7961493 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила) (Додаток № 4). Після цього добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Пунктом 4.3.4 Договору передбачено, що Позичальник при реєстрації на сайті Кредитодавця зобов`язується вказувати повні, точні та достовірні відомості, включаючи свої персональні дані. Відмова Клієнта від проходження верифікації чи ненадання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Клієнтом та відмову від надання йому Кредиту. Первісним Кредитором здійснена ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото (п. 2.1. Договору). Таким чином ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані ОСОБА_1 з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику. Договір підписано шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні (додатково у разі необхідності за зверненням Позичальника надісланий одноразовий ідентифікатор може повторно надаватися шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий Позичальником), про що свідчить п.п.7.10 та п.8 Договору. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 7764F відправлено 14.05.2023 о 16:17:21 на номер телефону НОМЕР_3 Відповідача та введено ним 14.05.2023. (Додаток №6). Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 7.11 Кредитного договору, Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію». Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу. Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення. При цьому доказів виконання хоча б частково наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційні аргументи скаржника у справі зводяться до того, що суд першої інстанції не дотримався умов проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та ухвалив рішення в цій справі з порушенням вимог процесуального закону. При цьому, скаржником не обґрунтовуються доводи щодо самої кредитної заборгованості. Надаючи оцінку таким доводам, апеляційний суд враховує таке. Згідно зі статтями 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Скаржник зазначає, що позивачем порушено вимоги частини 7 ст. 43 ЦПК України, а саме, надано не достовірний доказ надіслання відповідачу ОСОБА_1 копії позовної заяви та додатків до неї. Однак, останнім не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність доказу відправки позовної заяви. Так, згідно з інформацією, що міститься в трековому номері 0503862109831, вказане поштове відправлення було повернуто внаслідок відмови адресата від його отримання, тому факт неотримання листа не може бути підставою для визнання недостовірності доказів його відправлення. Також, представник відповідачки посилається на наданий позивачем список №АСЕ-01-7-4 згрупованих поштових відправлень Укрпошта СТАНДАРТ з повідомленням, де відправником зазначено ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», в той час як позивачем у справі виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». Суд звертає увагу скаржника, що ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» виступає як уповноважений посередник, наділений правом формувати та направляти процесуальні документи від імені позивача. Таким чином, твердження про відсутність у ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» прав чи обов`язків щодо направлення відповідачеві процесуальних документів є необґрунтованим. Щодо підписання клопотання про витребування доказів адвокатом. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Адвокат заявляє про відсутність підпису на клопотанні про витребування доказів, вважаючи його нікчемним. Однак, вказане клопотання є невід`ємним додатком до позовної заяви, яка була подана через систему «Електронний суд», а відповідно до чинного законодавства, документи, подані через вказану систему, автоматично засвідчуються електронним підписом, який має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис. З огляду на вищезазначене, клопотання про витребування доказів належним чином оформлене та подане представником позивача, тому вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. є обґрунтованою та правомірною. Щодо обґрунтованості рішення в частині стягнутої суми заборгованості, колегія суддів, враховуючи, що скаржник в прохальній частині апеляційної скарги просить відмовити в позові, зазначає наступне. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 цього змакону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, яка переглядається, судом установлено, що кредитний договір від 14.05.2023 з боку позичальника підписано ОСОБА_1 із паспортними даними відповідача щодо: номеру та серії її паспорту громадянина України, органу, що його видав, та дати видачі, а також зареєстрованого місця проживання відповідача, з наведенням її номерів телефону, з використанням одноразового ідентифікатора НОМЕР_1 , відправленого 14.05.2023 16:17:21 та введеного 14.05.2023 16:17:40. Договір підписано ел. підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер телефону НОМЕР_2 . На першій сторінці вказаного договору зазначено про те, що його укладено шляхом прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі. Відтак, ураховуючи дійсність ідентифікуючих даних позичальника, які відповідають особі відповідача у справі, а також самостійне введення позичальником одноразового ідентифікатора, відправленого на її номер телефону, вказаний при укладенні договору, як погодження з його умовами та фактичне підписання такого правочину як спосіб волевиявлення щодо його укладення. При цьому слід зважати на те, що позичальник достовірно відобразила при укладенні договору всі свої ідентифікуючі дані, що при апеляційному перегляді справи не спростовується. Інші доводи апеляційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, а також переоцінки вже оцінених ним доказів у справі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02.07.2024 у вказаній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України витрати скаржника по сплаті судового збору та за правничу допомогу за апеляційний перегляд справи відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенка Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02.07.2024 у вказаній цивільній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: