Ухвала КЦС ВС № 608/1630/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Київ справа № 608/1630/22 провадження № 61-11346ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянув касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича та ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у зв`язку із виконанням рішення Чортківського районного суду від 29 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог подання У квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області (далі - приватний виконавець) Снігур О. Ю. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у зв`язку із виконанням рішення Чортківського районного суду від 29 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 87 681,75 грн. Подання обґрунтоване тим, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження (далі - ВП) № НОМЕР_4, до якого включено ВП № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 з примусового виконання двох виконавчих листів Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2023 року, а саме № 608/1630/22 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 87 681,75 грн, та № 608/1630/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 492,40 грн понесених судових витрат у справі. Добровільно ОСОБА_2 борг не сплатив, рішення суду не виконав, декларації про майновий стан не подав. У боржника немає зареєстрованого за ним доходів і майна, на які виконавець міг би звернути стягнення, що перешкоджає реальному виконанню рішення суду. Під час примусового виконання встановлено, що боржник ОСОБА_2 в період з 21 січня 1983 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 , на яку зареєстровано ряд об`єктів нерухомого майна, які приватний виконавець вважає спільною сумісною власністю подружжя. Просив визначити частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_3 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року подання задоволено. Визначено частку ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , в розмірі 1/2 частки: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2458 га, кадастровий номер 6125586500:02:001:1429, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,41 га, кадастровий номер 6125586500:01:002:0001, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2915 га, кадастровий номер 6125586500:02:001:1428, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,195 га, кадастровий номер 6125586500:01:002:0002, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,01 га, кадастровий номер 6125586500:01:001:0461, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,28 га, кадастровий номер 6125586500:01:001:1222, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область, державний акт на право власності на земельну ділянку, від 15 березня 2006 року, серія ЯБ № 808718, виданий Чортківською районною державною адміністрацією; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,28 га, кадастровий номер 6125586500:01:001:1221, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область, державний акт на право власності на земельну ділянку, від 15 березня 2006 року, серія ЯБ № 808717, виданий Чортківською районною державною адміністрацією; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,62 га, кадастровий номер 6125586500:01:001:0462, що знаходиться за адресою: с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область (далі разом - земельні ділянки); житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 72,1 кв. м, житловою площею 44,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності від 17 січня 2007 року, серія НОМЕР_1 , видане Полівецькою сільською радою (далі - житловий будинок). Суд першої інстанції керувався тим, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому дійшов висновку, що боржнику належить 1/2 частки у цьому майні. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення про залишення подання приватного виконавця без розгляду. Роз`яснено приватному виконавцю, що він має право звернутися з цими вимогами в порядку позовного провадження. Суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, провадження № 14-194цс18, від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21, та виснував, що питання про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, повинно розглядатися за правилами позовного провадження. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 категорично заперечує проти задоволення подання приватного виконавця, посилаючись на те, що вказане у поданні майно не було спільно нажитим майном з ОСОБА_2 , а є її особистою власністю. Вимоги касаційних скарг У серпні 2024 року приватний виконавець Снігур О. Ю. та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2024 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19, провадження № 61-17347св19, від 16 серпня 2023 року у справі № 367/5663/21, провадження № 61-4852св23, від 06 березня 2024 року у справі № 2-3185/2010, провадження № 61-16905св23. ОСОБА_3 не спростувала презумпцію спільності майна подружжя. Суду не подано доказів того, що існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання приватного виконавця. Доводи касаційної скарги приватного виконавця Снігуря О. Ю. аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_1 . Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Чортківського районного суду від 29 травня 2023 року, що залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (збитки), завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 87 681,75 грн, а також 15 492,40 грн понесених судових витрат у справі, з яких: 992,40 грн сплаченого судового збору, 4 500,00 грн витрат, пов`язаних із складанням висновку експерта про вартість заподіяної шкоди, 10 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката за надану правничу допомогу. На виконанні у приватного виконавця Снігура О. Ю. перебуває зведене ВП № НОМЕР_4, до якого включено ВП № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 з примусового виконання двох виконавчих листів Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2023 року, а саме № 608/1630/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди (збитків), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 87 681,75 грн та №608/1630/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 492,40 грн понесених судових витрат у справі. У добровільному порядку ОСОБА_2 борг не сплатив, рішення суду не виконав, декларації про майновий стан не подав. Приватний виконавець вчинив ряд дій з примусового виконання рішення, а саме: надіслав запити до реєстрів та фінансових установ щодо виявлення зареєстрованого за боржником майна, відповідно до статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виніс постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника. Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ за боржником зареєстрований транспортний засіб: CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . Із наданих усних пояснень боржника, після дорожньо-транспортної пригоди зареєстрований за ним транспортний засіб він здав на металобрухт, заходів щодо зняття транспортного засобу з державної реєстрації не вживав. Письмові пояснення щодо цього факту надати відмовився. У зв`язку із тим, що місце знаходження транспортного засобу, зареєстрованого за боржником, встановити так і не вдалось. Приватний виконавець відповідно до статті 36 Закону 12 вересня 2023 року виніс постанову про розшук майна боржника, згідно з якою транспортний засіб CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , оголошено у розшук. Згідно з отриманими відповідями фінансових установ та установ, що здійснюють реєстрацію, коштів та будь-якого майна за боржником не виявлено. За місцем реєстрації ОСОБА_2 не проживає, а квартира, у якій зареєстрований ОСОБА_2 , належить ОСОБА_4 . Відповідно до довідки Пенсійного фонду України станом на час звернення єдиним доходом боржника є пенсійні виплати. Згідно з актовим записом про шлюб від 21 січня 1983 року № 02 боржник ОСОБА_2 з 21 січня 1983 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 зареєстровано нерухоме майно, а саме земельні ділянки і житловий будинок. Рішенням від 07 лютого 2019 року № 168 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 в с.Полівці на території Полівецької сільської ради» Полівецька сільська рада на двадцять восьмій сесії VII скликання вирішила передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,2458 га, кадастровий номер 6125586500:02:001:1429, за адресою№ АДРЕСА_1 ; Рішенням від 07 лютого 2019 року № 169 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 в с.Полівці на території Полівецької сільської ради» Полівецька сільська рада на двадцять восьмій сесії VII скликання вирішила передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в с. Полівці загальною площею 0,8965 га, зокрема: площею 0,2915, кадастровий номер 6125586500:02:001:1428, площею 0,4100 га, кадастровий номер 6125586500:01:002:0001, площею 0,1950 га, кадастровий номер 6125586500:01:002:0002. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Полівецької сільської ради від 27 жовтня 2005 року №

189. Внаслідок дослідження правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виданих на ім`я ОСОБА_3 , встановлено, що вказане майно набуте подружжям у шлюбі. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Згідно із частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною шостою статті 48 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21, вказано, що «спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (частина п`ята статті 56 ЦПК України). У разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74-75 цієї постанови)». У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника, яким, на думку заявника, боржник володіє спільно з іншою особою - ОСОБА_3 . З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 липня2022 року у справі № 766/19976/18, провадження № 61-5720св19, від 16 серпня 2023 року у справі № 367/5663/21, провадження № 61-4852св23, від 06 березня 2024 року у справі № 2-3185/2010, провадження № 61-16905св23 (на які посилаються заявники) та в ухвалах Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/20457/17, провадження № 61-1787ск24, від 11 березня 2024 року у справі № 347/528/22, провадження № 61-2464ск24. Доводи касаційних скарг про те, що на момент звернення з поданням про визначення частки майна в спільній сумісній власності спору про право не існувало, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки у справі, що переглядається, звернення приватного виконавця до суду з поданням за своєю суттю має характер позовної заяви, яке полягає у вирішенні матеріального спору, що вирішується в порядку позовного провадження, в якому, зокрема і може вирішуватись питання спростування презумпції спільності майна подружжя, на яку посилаються заявники. З огляду на вказане, враховуючи сталу судову практику у справах за зверненням приватного виконавця з таким поданням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду подання приватного виконавця Снігура О. Ю. Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому Верховний Суд вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а є незгодою заявниківз його змістом. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича та ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у зв`язку із виконанням рішення Чортківського районного суду від 29 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська