Ухвала КЦС ВС № 752/14246/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 року м. Київ справа № 752/14246/20 провадження № 61-12400ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь шкоду в розмірі вартостідоговору страхуванняу сумі6 048,00 грн, шкоду за фізично знищенийтранспортний засіб у сумі50 755,00 грн, моральну шкоду в сумі20 000,00 грн, втрачений заробіток у сумі 69 570, 00 грн. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 126 373, 00 грн, моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн, судовий збір в сумі 1 313, 97 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року вказану заяву залишено без задоволення. 30 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що не отримував копії позовної заяви, повісток в судові засідання, а також копію заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києвавід 30 листопада 2021 року. Вказував, що судова повісткаповернулась до судубез вручення через відсутність адресата за вказаною адресою. Також зазначав, що про існування судового рішення він дізнався лише 13 травня 2025 року, коли отримав повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» про запит та платіжну інструкціюна списання коштівна виконання виконавчого листа у справі, а вже наступного дня з його рахунків були списані кошти.Стверджував, що на веб-порталі судової влади України не було розміщено оголошення про виклик його в судові засідання, незважаючи на те, що повісткиповернулися до суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю випадків, передбаченихчастиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту судового рішення. 01 жовтня 2025 року ВінарськийО. Ю. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року. Касаційну скаргу заявник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також неврахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Зокрема, вказує, що апеляційний суд належним чином не здійснив оцінку обставин справи, пов'язаних із надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, не врахував строк, протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду першої інстанції, та відсутність справи в кабінеті користувача у підсистемі «Електронний суд». Крім того, ОСОБА_1 обставинами, які також вплинули на пропуск строку на подання апеляційної скарги, вважає триваючу широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану на території України. На думку заявника, оскільки такі події відбулись фактично після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому прийняття та вчинення певних послідовних дій емоційно та фізично було неможливим. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням. Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України (в редакції, чинній станом на дату ухвалення заочного рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заявипро перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бутиоскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішенняпочинає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній). Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц та від 21 червня 2023 року в справі № 202/32361/13-ц. Київський апеляційний суд у своїй ухвалі від 02 вересня 2025 року обґрунтовано зазначив, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_5 заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року почав обраховуватись з дати постановлення 13 травня 2022 року судом першої інстанції ухвали про залишення без задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд указаного заочного рішення і відповідно сплинув 13 червня 2022 року. Апеляційну скаргу на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав 30 червня 2025 року, тобто через три рокипісля залишення без задоволення поданої ним заяви про перегляд заочного рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 був обізнаний про ухвалення судом заочного рішення, що підтверджується його заявою від 17 лютого 2022 року про перегляд заочного рішення, у якій він вказував, що дізнався про таке рішення 07 лютого 2022 року. Також у матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення про вручення ОСОБА_1 судової повістки про виклик в судове засідання 13 травня 2022 року для розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, апеляційний суд правильно вказав, що в силу положень статей 128, 130 ЦПК України у разі повернення судових викликів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» учасник справи вважається повідомленим належним чином, тому суд першої інстанції, надіславши повістки на дійсну адресу проживання відповідача, виконав свій обов'язок щодо повідомлення останнього. Врахувавши факт подання апеляційної скарги після спливу більше, ніж одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, обізнаність ОСОБА_1 про заочне рішення, ініціювання ним питання про його перегляд, а також те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, апеляційний суд у зв'язку з відсутністю підстав для відкриття апеляційного провадження, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи, посилання заявника на те, що він не отримував копії рішення суду першої інстанції, не свідчать про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Доводам, якими заявник мотивує касаційну скаргу та які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі, вже була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції. Інші аргументи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко