Постанова Дніпровський апеляційний суд № 265/4003/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8835/24 Справа № 265/4003/17 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2024 року у цивільній справі за скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи: Лівобережний ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, головний державний виконавець Лівобережного ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карташов Д.О., ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Басова Н.В.) В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2024 року скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи: Лівобережний ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, головний державний виконавець Лівобережного ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карташов Д.О., ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто без розгляду. Із вказаною ухвалою суду не погодився представник Банку ОСОБА_2 , та подав апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та в не повному обсязі досліджено матеріали справи. Судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано правових висновків Верховного суду щодо не можливості застосування положення ст. 183 ЦПКУ до скарги на рішення державного виконавця. Судом не було досліджено матеріали справи у тому числі додатків до скарги на підставі чого суд дійшов хибного висновку про те, що скаржником не додано доказів направлення скарги державному виконавцю. До скарги додавалася квитанція про надсилання скарги Лівобережному ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області СМУМЮ в якому працює державний виконавець Тіторенко І.А. просив ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи скаргу на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, АТ «Укрсиббанк» до скарги на дії державного виконавця не надано доказів її надсилання іншим учасникам справи. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Відповідно до частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Оскільки виконання судових рішень є однією зі стадій судового процесу, яка (стадія) може мати інший склад учасників спірних правовідносин порівняно зі складом учасників цієї справи у позовному провадженні, сторонам виконавчого провадження має бути забезпечено дотримання загальних засад процесуального законодавства. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/6186/23. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зазначено, що «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Відповідно до частин першої та восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІТС). Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. АТ «Укрсиббанк» через систему «Електронний суд» звернулось зі вказаною скаргою до якої додав квитанцію про надсилання скарги Лівобережному ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області СМУМЮ в якому працює державний виконавець (міститься в матеріалах провадження). Державний виконавець не має самостійної адреси місцезнаходження та є посадовою особою відділу державної виконавчої служби (органу державної влади), а тому скарга була направлена саме до відділу державної виконавчої служби в якому працює державний виконавець. Отже, висновок суду першої інстанції, про повернення скарги АТ «Укрсіббанк» є помилковим, оскільки представником Банку, було надано докази направлення Лівобережний ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїчерез систему «Електронний суд». Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення скарги і на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367- 369, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта