Постанова 4807 № 337/6006/23

Дата документу 17.09.2024 Справа № 337/6006/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/6006/23 Головуючий у І інстанції: Мальований В.О. Провадження № 22-ц/807/1098/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2023 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що «monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Разом зі встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank додаються до позову. Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток). Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Згідно з п.п. 2.3. п.2 Розділу І Умов, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. Відповідно до пунктів 5.3., 5.8.1. п.5 Розділу І Умов Клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими Клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами Банку через Мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. П.п. 2.1., 2.4., 2.5. пункту 3 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку (далі - Картка, або Платіжна картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг Monobank (далі - Договір). Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки. Надання і обслуговування кредиту обумовлено пунктом 5 Розділу II Умов, а саме: 5.1.Ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього. 5.2.Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. 5.3.Сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються Клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта та/або у Мобільному додатку. 5.4.Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання. 5.5.Форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. 5.6.Клієнт повинен здійснювати операції в межах Кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг Банку відповідно до Тарифів. 5.7.Банк надає інформацію про кредитний ліміт Платіжної картки до її активації за допомогою Мобільного додатку та / або контактного центру Банку. 5.8.Банк надає Клієнту Кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених Клієнтом з використанням Платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати Клієнтом Комісій і Плат, передбачених Договором. 5.9.На суму наданого Кредиту Банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка за Кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується Банком у мобільному додатку. 5.10.Сума Щомісячного мінімального платежу визначається Банком відповідно до Тарифів й не може перевищувати повного розміру Заборгованості за Договором. Мінімальний платіж формується в перший день календарного місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до 23:55 останнього дня місяця, наступного за звітним місяцем. 5.11.Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати Щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. При несплаті Щомісячного мінімального платежу Клієнт повинен сплатити штраф за несплату Щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж Клієнта як визнання Клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами. Згідно з такими Тарифами. Пільговий період за карткою до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних. Розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості). Базова відсоткова ставка 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості). Також п.п.5.15-5.19 п. 5 Розділу II Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання Клієнтом за Договором. 5.15.У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної Заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в Тарифах. 5.16.У разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних. 5.17.У випадку настання Істотного порушення Клієнтом зобов`язань Банк не пізніше , наступного робочого дня у Мобільному додатку не пізніше 3-х робочих днів за допомогою месенджерів та sms направляє Клієнту Повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку протягом якого вони мають бути здійснені. 5.18.При цьому у разі якщо Клієнт погасить Заборгованість зі сплати Обов`язкового платежу, яка виникла до настання Істотного порушення Клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і Щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу), вимога Банку, зазначена у Повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати Щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування Кредитом) поновлюються. Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу). 5.19.У випадку якщо Істотне порушення Клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18., Кредит стає у формі «на вимогу», а Банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою Мобільного додатку направляє Клієнту Вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, що тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену цим Договором. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Відповідно до п.5.22. п. 5 Розділу II Умов Кредит збільшується на суму заборгованості за Договором за відсотками до погашення, за неустойкою, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості,. При цьому банк надає кредит згідно з Договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. 30.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 30.09.2019. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в договорі зазначено, що заявник просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний підпис) є обов`язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Він засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису, і все листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Станом на 28.12.2022 у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.12.2022 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 26.01.2023 став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами. Банк зазначав, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором станом на 08.08.2023 становить 68832,86 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 68832,86 грн, заборгованість за пенею та комісією 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн Посилаючись на означені обставини, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.09.2019 в розмірі 68832,86 грн станом на 08.08.2023 та судовий збір у розмірі 2684 грн. Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 рокув задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» подалоапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 рокута ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту monobank, процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, тим самим суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений з вказаними документами. Скаржник детально викладав механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту monobank з ілюстрованими зображеннями у вигляді скріншотів застосунку monobank. Вказував, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ. Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками. Детально розбирав умови анкети-заяви, з посиланням на норми Закону України «Про електронну комерцію», вказував, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вказане свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід`ємною складовою договору. Крім цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язався ознайомлюватися з чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті банку та/або в мобільному додатку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено також проведенням клієнтом банківських операцій, введенням пін-коду, паролів доступу до додатку, використанням біометричних даних клієнта. Таким чином, враховуючи, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг від 22.08.2018. Наголошував, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак наявні всі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться в публічному доступі, та посилання https://www.monobank.terms, на які містяться в кожній анкеті-заяви, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої. У суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, тому в учасників справи немає необхідності долучати такий доказ в паперовому носії до матеріалів справи. Тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Обґрунтовуючи передумови виникнення заборгованості, скаржник вказував, що відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, на підставі чого загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором, становить 68832,86 грн, що складається з загального залишку заборгованості (за тілом кредиту) 68832,86 грн. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтверджує укладання з АТ «УніверсалБанк» кредитного договору, проте не погоджується з сумою нарахування відсотків за кредитом, оскільки такі нарахування суттєво збільшили суму договору, тому в цій частині вимоги апеляційної скарги вона не визнає. Також зазначає, що не відмовляється сплачувати кредит, проте у зв`язку з погіршенням фінансових можливостей, що пов`язані зі зменшенням її зарплати та необхідністю утримання двох неповнолітніх дітей, зобов`язалась виплатити взяті кредитні кошти після виплати кредиту іншому банку. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткова ставка сторонами не узгоджена. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності, адже позивач не довів, що відповідач взагалі має заборгованість перед АТ «УніверсалБанк», оскільки позивач не надав виписки з рахунку клієнта, а розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)). У постанові Верховного Суду у справі № 331/7975/13-ц від 23 березня 2020 року визначено: «чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Крім того, відповідач не спростував факт отримання кредиту, тим більше здійснював його часткове погашення, під час розгляду справи не був згоден із заявленим банком розміром заборгованості, проте свого розрахунку не надав». У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року № 296/7213/15 визначено: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)». У постанові Верховного Суду у справі № 331/7975/13-ц від 23 березня 2020 року визначено, що: «чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі»; у випадку, якщо суд вважає розрахунок заборгованості таким, що не відповідає тим відносинам, які склалися між сторонами та на підставі нього не можна визначити реальну суму заборгованості, то суд повинен здійснити свій власний обрахунок заборгованості, а не відмовити в задоволенні позову через недоведеність позовних вимог. Так, матеріалами справи підтверджено і не заперечували сторони, що 30.09.2019 ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до цього Договору (а.с. 10), за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до п. 2 зазначеної Анкети-Заяви ОСОБА_1 погодилась, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, який вона підтверджує та зобов`язується виконувати його. В пункті 3 Анкети-Заяви відповідач погодилась, що підписанням цього Договору, підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердила, що вищевказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк надсилає Клієнту у мобільний застосунок (пункт 3 Анкети-заяви). Відповідач в п. 9 Анкети-заяви підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. Згідно з п. 6 анкети-заяви ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вона підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. В п. 7 анкети-заяви відповідач підтвердила про її ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. В п. 10 анкети-заяви зазначено, що згідно з Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ОСОБА_1 надала банку згоду на обробку, передачу та отримання банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладання договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Також відповідач надала право та доручила АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком. Згідно з п. 11 анкети-заяви ОСОБА_1 просила все листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с.10). АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Колегія суддів зауважує, що відповідач підтвердила наявність договірних відносин з позивачем, підтвердила взяття на себе зобов`язань за кредитним договором в частині повернення коштів, взятих у банку, проте не погодилась із розміром заборгованості, нарахованої банком. Разом з тим, власного розрахунку ОСОБА_1 суду не надала. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 30.09.2019, борг ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 08.08.2023 становить 68832,86 грн. (а.с. 6-9), з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 68832,86 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн, заборгованість за пенею 0 грн; судовий збір 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0грн. Також до позовної заяви, окрім Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 30.09.2019, яка підписана ОСОБА_1 особисто, позивач додав Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, додатками до якого є Паспорт споживчого кредиту Чорної карти monobank, які відповідачем не підписані. Тарифів, які діяли на час підписання заяви позивач не надав. При цьому, заборгованість за відсотками позивач визначив у 0 грн, проте з розрахунку заборгованості, долученої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались відсотки за кредитним договором від 30.09.2019, що відображено у графах розрахунку № 6, 7, 9, 10 (а.с. 6-9), зокрема за поточною ставкою 38,4 % та простроченою процентною ставкою 76,8%. З розрахунку також вбачається, що кошти, внесені ОСОБА_1 за договором спрямовувалися на погашення нарахованої заборгованості за відсотками (графі розрахунку № 10). Натомість, у заяві, що підписала ОСОБА_1 30.09.2019, відсутні відомості щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Так, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірники яких отримала в мобільному додатку. Колегія суддів звертає увагу, що у вищезазначеній заяві відсутні відомості щодо умови надання кредитних коштів позивачем, такі як відсотки за користування коштів, штрафи чи інші санкції за порушення умов договору, строків його виконання. Як зазначено вище, до позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (а.с. 11-17), не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно з ними зобов`язалась ознайомитись ОСОБА_1 , тобто погоджені сторонами. Відтак, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та комісії, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказував на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. Разом з тим, апеляційний суд також встановив, що з огляду на відсутність в матеріалах справи підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування кредитною карткою у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказами було ознайомлено відповідача. На підтвердження обставин, на які посилається АТ «Універсал Банк» у позові, ним мало бути надано умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору, однак таких документів надано не було. (11-36). На цих документах містяться графи підпис споживача, накладені у вигляді електронного цифрового підпису. Належного підтвердження, що ці документи в їх повній редакції були підписані відповідачем (протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, тощо), суду не надано не було. Також не надано і належного підтвердження, що саме Умови обслуговування рахунків фізичної особи, затверджені протокольним рішенням правління ПАТ «Універсал Банк» № 46 від 24.11.2021 та інші складові договору, додані до позову, були відправлені ОСОБА_1 в мобільний додаток, враховуючи підписання анкети заяви 30.09.2019. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що матеріали справи не містять доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank», таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Викладення позивачем в апеляційній скарзі механізму реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, механізму утворення заборгованості в заявленому в позові розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно з якою клієнт шляхом підписання анкети-заяви підтвердила, що до укладення договору була ознайомлена в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримала відповідні документи від банку та погоджується з ними, враховуються апеляційним судом, однак вищевказаних обставин не спростовують. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер, може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов і правил, що доступні в публічному доступі в режимі реального часу, є необґрунтованими, з огляду на викладений позивачем в апеляційній скарзі механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, відповідно до якого ознайомлення клієнта з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту відбувається не в публічному доступі на сайті банку, а в мобільному додатку, і теоретична можливість суду самостійно перевірити актуальність Умов і правил як не доводить, так і не спростовує обставин ознайомлення клієнта під час укладення договору з документами саме в тій редакції, яка діяла на 30.09.2019. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не подавав клопотань про дослідження електронного доказу, зокрема Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб на сайті АТ «Універсал Банк», а відповідно до ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що узгодження умов договору відбувається під час реєстрації після введення номера телефону, коли відповідач має ознайомитись з Умовами і натиснути «продовжити», що й свідчить про його ознайомлення і згоду з умовами і тарифами, суд відхиляє як необґрунтовані. Такий порядок ознайомлення з документами, що банк визнає складовими договору, не може підмінювати у кредитних відносинах необхідність фактичного підписання договору відповідно до приписів статті 1055 ЦК України, в той час як вони не підписані у передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку. Крім того, в п. 7 Паспорту споживчого кредиту (а.с. 27) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч.ч. 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено і не заперечує сама ОСОБА_1 ,що вона отримала кредитні кошти на картковий рахунок за заявою-анкетою від 30.09.2019, якими вона користувалась. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, за договором № б/н від 30.09.2019 станом на 08.08.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 68832,86 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 68832,86 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн, заборгованість за пенею 0 грн; судовий збір 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0грн. У постанові від 23 січня 2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Так, з вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 30.11.2019 Банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами. Тобто, наданий банком розрахунок заборгованості за особовим рахунком підтверджує, що тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами. Колегія суддів зауважує, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалась, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою. За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, а отже не підлягає стягненню, отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості. Так, з розрахунку заборгованості за договором, а саме колонки «Сума погашення за наданим кредитом», за період користування кредитною карткою ОСОБА_1 здійснила погашення за наданим кредитом у сумі 86286,76 грн, проте, за відсутності в розрахунку заборгованості графи про витрати позичальником, здійснені за вказаний період, апеляційний суд не має можливості вирахувати різницю між витраченими і повернутими коштами. Разом з тим, розрахунок заборгованості свідчить проте, що банк нараховував до платежів за відсотками кошти в сумі 48666,56 грн, які автоматично списувались з рахунку відповідача, які слід вирахувати із загальної заборгованості. Крім того, вказаний розрахунок містить графу під назвою «судовий збір», залишок заборгованості за яким банк визначив 0 грн (а.с. 9), що свідчить про включення банком суми судового збору до загальної заборгованості, у зв`язку з чим її також слід вирахувати з суми боргу. Таким чином, різниця між загальним залишком заборгованості за кредитом, заявленим банком, та сумою неправомірно списаних з ОСОБА_1 неузгоджених платежів за користування кредитом, становить 17482,30 грн (68832,86 48666,56 2684). Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 року та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.09.2019 в розмірі 17482,30грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пп. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» сплатило судовий збір у розмірі 2684 грн та 4026 грн - за подання апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (25,40 %), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1704,34 грн, які слід стягнути з відповідача на його користь. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 рокув цій справі скасувати. Прийняти у цій справі нову постанову, якою: «Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» суму заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 вересня 2019 року в розмірі 17482 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 30 копійок. В іншій частині позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.» Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1704 (одна тисяча сімсот чотири) гривні 34 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 17 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: