Постанова Волинський апеляційний суд № 165/526/23

Справа № 165/526/23 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/797/24 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Ганжа М. І. з участю: відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 поданою його представником ОСОБА_2 на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року,- В С Т А Н О В И В У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що слідством було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 органами досудового розслідування підозрюється у тому, що 03.03.2019, в період часу з 00 год. 20 хв. по 00 год 30 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_4 , діючи через раптово виниклу неприязнь, не передбачаючи настання смерті ОСОБА_4 хоча повинен був і міг передбачити наслідки своїх дій, наніс удар останньому в голову, внаслідок чого ОСОБА_4 втратив рівновагу та впав, ударившись головою об асфальт. Внаслідок отриманої черепно-мозкової травми від набряку головного мозку з транс текторіальною компресією мозку, трансфорамінальним вклиненням мозку, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За вчинене суспільно-небезчпечне діяння, передбачене ч.1 ст.119 КПК України ОСОБА_1 притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру, оскільки він не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнана ОСОБА_3 , мати загиблого ОСОБА_4 24 вересня 2021 року Нововолинським міським судом Волинської області було винесено ухвалу у справі за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та застосовано до ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру у виді застереження, оголошено осуд неповнолітньому за його дії та роз`яснено йому наслідки його протиправних дій, а саме позбавлення життя людини, що спричинило глибокі психологічні страждання його рідним та близьким особам, а також цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином залишено без розгляду. 08.12.2022 було винесено ухвалу суду в якій апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2021 року - без змін. Позивач посилається на те, що їй, як потерпілій внаслідок вчиненого суспільно-небезпечного діяння заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Вказує, що спричинені ОСОБА_4 тілесні ушкодження потягли за собою необхідність його лікування, витрати на яке понесені його матір`ю ОСОБА_3 , під час лікування було витрачено на придбання лікарських засобів та проведення медичних обстежень 10561,61 грн., крім того понесені витрати на поховання в сумі 9910,00 грн., та витрати на організацію поминальних обідів в сумі 11501,00 грн., та 3508,00 грн., всього на суму 15009,00 гривень та витрати у розмірі 73850,00 грн. на матеріали та встановлення пам`ятника сину, всього матеріальні витрати понесені нею становлять 109330,61 грн. Також вказує, що їй як потерпілій крім матеріальної шкоди неправомірними діями ОСОБА_1 завдано і моральну шкоду. Зазначає, що постійно відчуває пригнічення та горе внаслідок втрати єдиного сина, щоденно згадує про ті події, а їх наслідки викликають у неї відчуття непоправного горя, пригнічення та страждання від втрати рідної людини, у неї виникла постійна емоційна напруга, нестійкий настрій, порушення сну та неприємні сновидіння, нервозність. Позивач посилається на те, що відмова обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану позивачу шкоду, призвела до необхідності додаткових витрат, часу для захисту їй своїх прав. Вказує, що визначаючи розмір моральної шкоди також враховує поведінку обвинуваченого та його відношення до скоєного злочину, який на день подачі даної позовної заяви жодних коштів за відшкодування шкоди не надав. Моральну шкоду оцінює у розмірі 500000,00 грн. З огляду на викладене просила суд стягнути з ОСОБА_1 109330,61 грн. матеріальної шкоди та 500000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, та понесені судові витрати на правничу допомогу. Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 109330 грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 350000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 8000 грн. понесених по справі судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 в дохід держави 2166 грн. 90 коп. судового збору. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 27 травня 2024 року відмовлено представнику ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 100 000.00 грн. та розмір матеріальної шкоди в частині та витрати на організацію поминальних обідів в сумі 11501,00 грн., та 3508,00 грн., всього на суму 15009,00 гривень. Зазначає, що витрати на організацію поминальних обідів не відноситься до витрат на поховання. Вказує на порушення норм процесуального права судом при постановленні заочного рішення в частині належного повідомлення відповідача, а також при визначені розміру моральної шкоди,яка підлягає відшкодуванню, судом не врахованого ступінь вини потерпілого. У клопотанні від 11.09.2024 представник позивача ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення моральної шкоди необхідно змінити у зв`язку з таким. Судом встановлено, що згідно ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2021 року (справа №165/1084/19), яка залишена без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року та набрала законної сили 08.12.2022, було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 03 березня 2019 року в період часу з 00 год. 20 хв. по 00 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_4 , діючи через раптово виниклу неприязнь, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_4 , хоча повинен був і міг її передбачити, наніс правою рукою один удар останньому в голову, внаслідок чого той втратив рівновагу та впав на спину вдарившись головою в асфальт. В результаті дій ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 37 від 08.04.2019, ОСОБА_4 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: гематому в м`яких тканинах голови зі сторони внутрішньої поверхні в правій тім?яно - скроневій ділянці, лінійний перелом обох тім`яних кісток, луски правої скроневої кістки, переднього краю піраміди правої скроневої кістки, великого крила клиновидної кістки справа, крововилив під м`яко-мозковою оболонкою в ділянках полюсів лобних звилин та скроневих звилин лівої півкулі з забиттям тканин мозку. Правобічна епідуральна гематома. Підшкірна гематома в правій лобній ділянці. Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 37 від 08.04.2019, за ступенем тяжкості, черепно-мозкова травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Поряд з цим у висновку експерт зазначає, що в зв`язку із віддаленою локалізацією підшкірної гематоми в правій лобній ділянці від ушкоджень черепа, головного мозку і його оболонок, слід вважати, що ця гематома не входить в комплекс черепно-мозкової травми і з врахуванням механізму утворення - ця гематома має ознаки легкого тілесного ушкодження. Смерть ОСОБА_4 наступила від набряку головного мозку з транс сагітальною, транс текторіальною компресією мозку, трансфорамінальним вклиненням мозку внаслідок отриманої черепно-мозкової травми,тобто є прямий причинний зв`язок між травмою і настанням смерті ОСОБА_4 . Дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а саме вбивство, вчинене через необережність. Відповідно до ст. 501 КПК України, суд першої інстанції з`ясував, що дійсно мало місце суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, яке вчинено неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до якого застосовано примусові заходи виховного характеру, оскільки на момент скоєння суспільно-небезпечного діяння 03 березня 2019 року йому виповнилося 15 років, тобто відповідно до ст. 22 КК України, останній не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Визнано доведеним, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.119 КК України. Застосовано до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусовий захід виховного характеру у виді застереження, оголошено осуд неповнолітньому за ці дії та роз`яснено неповнолітньому ОСОБА_1 наслідки його протиправних дій, а саме позбавлення життя людини, що спричинило глибокі психологічні страждання його рідним та близьким особам. Цивільний позов ОСОБА_3 до неповнолітнього ОСОБА_1 , його батька ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної суспільно-небезпечним діянням, залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_3 її право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. (а.с.4-8). Звертаючись до суду позивач вказала, що їй, як потерпілій внаслідок вчиненого суспільно-небезпечного діяння заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода задана в розмірі 109330,61 грн. з них: 10561,61 грн. - витрати, які понесені на лікування; 9910,00 грн. - витрати на поховання; 11501,00 грн., та 3508,00 грн. - витрати на організацію поминальних обідів; 73850,00 грн. витрати на матеріали та встановлення пам`ятника. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. За частиною першою статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Згідно з положеннями ст. 2 Закону України від 10 липня 2003 року «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV, поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Витрати пов`язані з проведенням поминальних обідів, які проводяться після поховання, не належать до витрат на поховання, та не підлягають стягненню. Відтак, прийнявши рішення про задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з відповідача на її користь завданої матеріальної шкоди, а саме витрат на поминальний обід, суд першої інстанції не врахував вказаних вимог закону і допустився помилки. Враховуючи вищевикладені вимоги закону, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути 94321 гривню 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, з яких: 10561,61 грн. - витрати, які понесені на лікування; 9910,00 грн. - витрати на поховання; 73850,00 грн. витрати на матеріали та встановлення пам`ятника. Вище вказаний розмір матеріальної шкоди представник відповідача у апеляційній скарзі не оскаржує, оскільки в резолютивній частині просить зменшити розмір матеріальної шкоди виключивши з розміру відшодування матеріальної шкоди витрати на організацію поминальних обідів. Щодо розміру моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. У частині другій статті 1168 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з частиною першою, пунктом другим частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив з характеру душевних страждань позивача, яка втратила сина, істотності вимушених змін у її житті, погіршення стану її здоров`я із-за душевних переживань викликаних смертю близької людини, із ступеня вини відповідача, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст 119 КК України (вбивство через необережність) , та врахував при цьому вимоги розумності і справедливості. Визначений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 350000 грн не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача. Сам факт загибелі сина внаслідок злочину є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому доводи апеляційної скарги про недоведеність заподіяння моральної шкоди позивачу є неспроможними. Доводи представника відповідача про те, що судове рішення ухвалене за відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди до відшкодування на користь позивача, апеляційним судом відхиляються з огляду на встановлені судом обставини, належне дослідження доказів, з урахуванням того, що передчасна смерть близької позивачу людини спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань, тому неможливо оцінити таку втрату в грошовому розмірі, тим більше надати на підтвердження цього докази. Крім того, законодавство України не встановлює мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом на підставі наданих доказів, які належним чином оцінені судами. Аргументи представника відповідача, про неправильне застосування норм ч. 2 статті 1193 ЦК України зводяться до помилкового тлумачення норм права, які правильно застосовані судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача про судовий розгляд справи колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилаються учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. З матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик до суду на 05.10.2023 (дата поставлення рішення суду) направлено відповідачу на адресу - АДРЕСА_2 рекомендованою кореспонденцією, проте повернуто суду першої інстанції з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, представник відповідача в апеляційній скарзі не заперечує факту направлення судом першої інстанції судових повісток на дійсну адресу відповідача. У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше, ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Працівниками ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 91- 1 Правил. Тобто поштове відправлення направлялось за належною адресою та повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України день проставлення такої відмітки вважається днем вручення відповідачу судової повісти. Верховний Суд у своїх постановах зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Водночас, у даному судовому засіданні апеляційним судом забезпечено відповідачу та його представнику надати всі необхідні пояснення, подати докази, які не були подані до суду першої інстанції. АПояснення відповідачем та представником надані, клопотань про долучення доказів не заявляли. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, однак висновок в частині визначення розміру матеріальної шкоди зроблений без належного з`ясування дійсних обставин справи, що згідно із ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн., які стягнуті судом першої інстанції, однак у зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Оскільки розмір задоволених позовних вимог становить 72,91%, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 5833 гривні 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 367, 376, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 поданою його представником ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 жовтня 2023 року в даній справі в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 (дев`яносто чотири тисячі триста двадцять одну) гривню 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) 5833 (п`ять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді