Постанова 4854 № 400/4921/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4921/24 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата і місце ухвалення 14.06.2024 р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024 року ВП № 74881128. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт посилався на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 62399002 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/2101/19, виданого 01.06.2020 року про стягнення з приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошових коштів. Заборгованість складалась з основного боргу, пені, 3 % річних, суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошових коштів на відшкодування витрат на оплату судового збору у сумі 212132 грн. 70 коп. Апелянт зазначив, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 62399002. Як зазначив апелянт, з огляду на те, що основна заборгованість за вищезазначеним наказом була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження, а сплата боржником судового збору відбулась лише 26.03.2024 року, тобто вже після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, було виведено постанову про стягнення виконавчого збору від 22.06.2020 року № 62399002 у розмірі 21 213,20 грн. в окреме виконавче провадження. Апелянт вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до вимог чинного законодавства, а її прийняття є обов`язком, а не правом державного виконавця. Апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності виконавчого документа про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 21 213,37 грн. (10 відсотків від суми судового збору). На думку апелянта, розмір виконавчого збору не може слугувати підставою для встановлення відсутності виконавчого документа про стягнення з позивача виконавчого збору та визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження № 74881128. При цьому апелянт вважає, що Закон України «Про виконавче провадження» не зобов`язує державного виконавця повторно ухвалювати постанову про стягнення виконавчого збору, якщо така постанова вже була ухвалена одночасно з відкриттям виконавчого провадження на підставі ч. 4 ст. 27 Закону. На підставі викладеного апелянт вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 74881128, а також постанова про стягнення виконавчого збору винесені державним виконавцем у спосіб і порядок визначені Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору є чинною та не скасованою, а тому підстави для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною та її скасування відсутні. У зв`язку з вище наведеним апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 року Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі № 915/2101/19, яким було стягнуто з приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти в загальній сумі 168429375 грн. 52 коп., із яких: 160094248 грн. 61 коп.- основний борг; 428331 грн. 59 коп. - пеня; 1915108 грн. 75 коп. - 3% річних, 5991686 грн. 57 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 212132 грн. 70 коп. Ухвалою від 06.04.2020 року у справі № 915/2101/19 Господарський суд Миколаївської області виправив описки у Рішенні суду від 24.02.2020 року, зокрема, виклав пункт 2 резолютивної частини Рішення суду у такій редакції: «Стягнути з приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль … на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України … грошові кошти в загальній сумі 24429375 грн. 52 коп., із яких: 16094248 грн. 61 коп. основний борг; 428331 грн. 59 коп. пеня; 1915108 грн. 75 коп. 3% річних, 5991686 грн. 57 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором в сумі 212132 грн. 70 коп. …». Рішення суду (з урахуванням виправлень, що були внесені ухвалою від 06.04.2020 року) було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року. Як встановив суд першої інстанції, незважаючи на виправлення, що були внесені у резолютивну частину Рішення суду, 01.06.2020 року Господарський суд Миколаївської області видав наказ у справі № 915/2101/19, у якому наведений зміст пункту 2 резолютивної частини Рішення суду до змін (стягнення грошових коштів у загальній сумі 168 429 375,52 грн, з яких основний борг 160 094 248,61 грн, а також судового збору в сумі 212 132,70 грн). 23.06.2020 року головний державний виконавець Відділу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62399002 з виконання Наказу, а також постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 62399002. У зазначеній постанові вказано, що сума виконавчого збору складає 16 842 937,55 грн, тобто 10 відсотків від суми 168 429 375,52 грн. Ухвалою від 22.07.2020 року у справі № 915/2101/19 Господарський суд Миколаївської області виправив описки у Наказі шляхом приведення його у відповідність до ухвали від 06.04.2020 року. Зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62399002, у зв`язку із виправленням описки у наказі № 915/2101/19 державним виконавцем внесені не були. Відповідні зміни до реєстраційних даних у ВП № 62399002 старший державний виконавець Відділу вніс постановою від 25.04.2024 року: замість суми коштів до стягнення за виконавчим документом 168429375,52 грн вказав суму коштів до стягнення за виконавчим документом: 24429375,52 грн. 25.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62399002 на підставі пункту 16 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з врегулюванням (погашенням, списанням) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У постанові від 25.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу вказано, що основний борг в сумі 16 094 248,61 грн. (відповідно до ухвали від 06.04.2020 року) сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. Також зазначено, що інші суми пеня, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підлягають списанню на підставі статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730. Старший державний виконавець встановив, що суму судового збору (212 132,70 грн) у справі № 915/2101/19 Товариство перерахувало 26.03.2024 року. У пункті 3 постанови про закінчення виконавчого провадження старший державний виконавець вказав: «Постанову про стягнення виконавчого збору від 22.06.2020 № 62399002 у розмірі 21 213,20 грн. вивести в окреме провадження». 01.05.2024 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74881128 з виконання постанови № 62399002 від 23.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 213,37 грн., що дорівнює 10 відсоткам від суми судового збору, який підлягав стягненню відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області (212 132,70 грн). Не погоджуючись з правомірністю постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024 року ВП № 74881128, приватне акціонерне товариств "Миколаївська теплоелектроцентраль" оскаржило її до суду першої інстанції. У поданому позові приватне акціонерне товариство посилалось на те, що згідно п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Також підприємство зазначило, що згідно ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за спожитий природний газ підлягають списанню, а заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (п. 1 ст. 1 Закону України №1730) включає заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду. Враховуючи те, що заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення (рішення Господарського суду Миколаївської області, на підставі якого видано наказ Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/2101/19) є заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1730, та складається з суми основного боргу, пені, суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та грошових коштів на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором, позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого від 01.05.2024 ВП №74881128, винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, є незаконною, оскільки підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 21 213,37 грн. згідно п. 6 ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні та такою, що винесена з порушеннями норм чинного законодавства, а саме винесена згідно норм законодавства що є нечинним, з порушенням строків, передбачених чинним законодавством, тобто є протиправною, та такою, що порушує майнові права ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та підлягає скасуванню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив доводи Товариства про те, що на вказану в Рішенні суду та у Наказі суму судового збору (212 132,70 грн.) не мав нараховуватися виконавчий збір, посилаючись на те, що сума судового збору, яку Товариство, відповідно до рішення суду, мало сплатити на користь позивача у справі № 915/2101/19, відсутня у переліку, визначеному статтею 1 Закону № 1730, в якості заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, а тому не є заборгованістю, про яку вказано у пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404. В свою чергу суд вказав на те, що у справі відсутні докази того, що після внесення змін до Рішення суду та до Наказу сума виконавчого збору, що вказана у Постанові 1, була змінена, а обов`язку зі сплати виконавчого збору в сумі 16 842 937,55 грн. у Товариства не було, оскільки ця сума не є 10 відсотками суми за Рішенням суду та за Наказом (з урахуванням ухвал від 06.04.2020 та від 22.07.2020). Суд вказав, що вказана у Постанові від 23.06.2020 року ВП № 62399002 (про стягнення виконавчого збору) сума виконавчого збору 16 842 937,55 грн є 10 відсотками від суми, що підлягала стягненню з позивача відповідно до Рішення суду (до змін), тоді як щодо суми 212 132,70 грн (судовий збір) виконавчий збір вказаною постановою не був визначений. При цьому, суд встановив відсутність виконавчого документа про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 21 213,37 грн (10 відсотків від суми судового збору), тому дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024 року ВП № 74881128. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне: За положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як: 1) виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 5) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. За положеннями ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За положеннями ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», (чинними на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 року (23.06.2020 року), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. У частині 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-IX від 14.07.2021 року пункт 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» викладено у наступній редакції: «виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами". Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, виконавче провадження № 62399002 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 року № 915/2101/19 було закінчено згідно постанови старшого державного виконавця від 25.04.2024 року на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» Згідно вказаної вище норми, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили. При цьому у постанові про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2024 року старшим державним виконавцем зазначено про те, що основний борг за виконавчим документом було сплачено боржником приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» до відкриття виконавчого провадження. З огляду на зазначене виконавчий збір з даної суми стягненню не підлягає. В свою чергу суми стягнутих за виконавчим документом пені, 3% річних, а також сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, за положеннями ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730 підлягали списанню, а тому вказані суми не підлягають стягненню з боржника у виконавчому провадженні № 62399002. Враховуючи зазначене виконавчий збір з суми, яку складають пеня, 3% річних, а також сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, також стягненню не підлягає. Сума судового збору, яка підлягала стягненню з боржника за виконавчим документом, яка складає 212 132,70 грн., була сплачена боржником 26.03.2024 року (після відкриття виконавчого провадження ВП № 62399002). Суд першої інстанції вірно зазначив, що заборгованість зі сплати судового збору, яка була визначена до стягнення виконавчим документом у ВП № 62399002, не підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а також відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", оскільки не визначена такими Законами в якості заборгованості, на яку розповсюджується їх дія, а тому положення п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які звільняють від обов`язку стягнення та сплати виконавчого збору, не розповсюджується на вказану суму. Як вже зазначалось вище, сума судового збору була сплачена боржником 26.03.2024 року (після відкриття виконавчого провадження ВП № 62399002), тобто боржником було фактично виконано вимоги виконавчого документу в цій частині. Згідно оскаржуваної у даній справи постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.05.2024 року ВП № 74881128 було відкрито виконавче провадження з виконання постанови головного державного виконавця від 23.06.2020 року ВП № 62399002 про стягнення виконавчого збору. Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про стягнення виконавчого збору від 23.06.2020 року ВП № 62399002, державним виконавцем визначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника у сумі 16 842 937,55 грн. Вказана сума виконавчого збору складає 10 % від суми грошових коштів, яка підлягала стягненню з боржника (168 429 375,52 грн.) за наказом господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 року без врахування грошових коштів на відшкодування витрат на оплату судового збору у розмірі 212132,70 грн. Тобто державним виконавцем було розраховано та визначено до стягнення з боржника суму виконавчого збору лише з сум основного боргу та сум пені, 3 % річних, суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції. У розрахунок виконавчого збору грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору у розмірі 212132,70 грн. не увійшли. Таким чином постановою від 23.06.2020 року ВП № 62399002 державний виконавець не визначив до стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 21 213,27 грн. за примусове виконання наказу господарського суду Миколаївської області в частині стягнення грошових коштів на відшкодування витрат на оплату судового збору у розмірі 212 132,70 грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку державним виконавцем не приймалась постанова про стягнення з боржника приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» виконавчого збору за примусове виконання наказу господарського суду Миколаївської області в частині стягнення грошових коштів на відшкодування витрат на оплату судового збору у розмірі 212 132,70 грн., яка б могла підлягати виконанню після закінчення виконавчого провадження. Після закінчення виконавчого провадження ВП № 62399002, за обставин не стягнення виконавчого збору за примусове виконання наказу господарського суду Миколаївської області в частині стягнення грошових коштів на відшкодування витрат на оплату судового збору, державним виконавцем не приймалась постанова про стягнення виконавчого збору, як то передбачено положеннями ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». В свою чергу визначений у постанові від 23.06.2020 року ВП № 62399002 до стягнення виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника в силу описаних вище обставин, які згідно Закону України «Про виконавче провадження» звільняють боржника від обов`язку зі сплати виконавчого збору, а саме, у зв`язку зі сплатою боржником основної суми боргу до відкриття виконавчого провадження, а також у зв`язку із списанням заборгованості зі сплати пені, 3% річних, а також суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції на підставі ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». З огляду на все вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням встановлених обставин, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024 року ВП № 74881128 є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук