Постанова 4857 № 300/1401/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1401/25 пров. № А/857/17557/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Матковської З.М., за участі секретаря судового засідання Клим О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у березні 2025 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464; визнати протиправною, такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП № 77005464. В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій державного виконавця, що виразились у недотриманні ним вимог п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Зокрема, позивач послався на те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» включене до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі реєстр), у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, що підтверджується Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2017 №173 «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання». Позивач наголошує, що відповідачу було достовірно відомо про те, що у конкретному випадку заборгованість за виконавчим листом, виданого на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 та по якому було відкрито виконавче провадженням №60978572, врегульована відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому, у відповідності до вимог пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не підлягає стягненню. Також зазначено, що державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання згаданого рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача конкретних сум, що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ (далі Закон №1639-ІХ), яким внесені зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VII (далі Закон №1730-VII) та до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Вказує, що частина друга статті 8 Закону №1730-VII визначає гарантії забезпечення прав і інтересів саме кредиторів, а не боржників, яким є позивач. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 3 329 372,36 грн задоволено частково. Стягнуто з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 265 713,14 3% річних, 3 063 099,90 інфляційних втрат, а також 49 932,20 грн судового збору (а.с. 31-32). На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області 06.02.2017 видано наказ №78 про стягнення з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості в розмірі 3 378 745,24 грн. 20.01.2020 постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП №60978572 по виконанню наказу №78 від 06.02.2017. Пунктом 3 вказаної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 337 874,52 грн (а.с. 33). Також 20.01.2020 постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП №60978572 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 337 874,52 грн (а.с. 101). 18.09.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП №60978572 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку із тим, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого постачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Пунктом 1 вказаної постанови постановлено зупинити вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру (а.с. 35). 09.01.2025 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» направило начальнику відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист №06/48, в якому повідомило інформацію, що стосується, серед іншого ВП №60978572, зокрема, що стягувачем списано заборгованість боржника у відповідності до положень абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, в тому числі за договором поставки природного газу №06/Ю-2268-БО-15, за невиконання умов якого на підставі рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 судом було видано виконавчий документ, по якому було відкрито виконавче провадженням №60978572 (а.с. 38-40). 28.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №60978572 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «про виконавче провадження» (а.с. ). Також 28.01.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77005464 з примусового виконання постанови №60978572, виданої 20.01.2020 про стягнення виконавчого збору з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в сумі 337 874,52 грн (а.с. 42). Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464 протиправними та, як наслідок, внесену постанову від 28.01.2025 ВП №77005464 протиправною і такою, що не підлягає виконанню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464 по стягненню виконавчого збору, відповідачу було достовірно відомо про те, що у даному випадку заборгованість за виконавчим документом про стягнення заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а тому, відповідно до вимог пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у даному випадку виконавчий збір не стягується. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. При цьому, державний виконавець, як це визначено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII, виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Водночас, згідно частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено випадки, у яких виконавчий збір не стягується. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.07.2017 №173 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 12.07.2017 включене до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» під порядковим номером 17 (а.с. 36-37). Однак, дія п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII, серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Відтак, на переконання суду, сам по собі факт примусового стягнення заборгованості з боржника, автоматично не свідчить про наявність підстав для застосування п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII. Необхідним є встановити, чи є заборгованість позивача, стягнута рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16, предметом врегулювання Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII (далі Закон №1730-VIII) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч. 1 ст. 3 Закону №1730-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду): кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування; кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування; кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг (у тому числі заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", право вимоги якої набуто шляхом заміни кредитора у зобов`язанні); кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії, електропостачальником, оператором системи розподілу (як правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; кредиторська заборгованість за послуги з розподілу/передачі електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення перед операторами систем розподілу або операторами системи передачі (у разі приєднання електроустановок споживача до мереж оператора системи передачі); кредиторська заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, а також кредиторська заборгованість підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення; заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. З наведених норм законодавства вбачається, що сфера дії Закону № 1639-ІХ визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону № 1639-ІХ поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі КГС від 05.09.2023 у справі № 922/3220/20. Водночас, предметом стягнення у межах справи №909/1059/16 була не заборгованість за спожитий природний газ чи за послуги з його розподілу і транспортування, а проценти річних, та інфляційні втрати як санкція за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу. Частиною 1 ст. 5 Закону №1730-VIII передбачено, що реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість). Наведене свідчить про відсутність підстав для поширення на спірні правовідносини п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII та помилковість доводів представника позивача в цій частині. Аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Зважаючи на наведене, виходячи з фактичних обставин справи, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464 з примусового виконання постанови №60978572, виданої 20.01.2020 про стягнення виконавчого збору з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в сумі 337 874,52 грн. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року в справі №300/1401/25 скасувати, та прийняти нове, яким в позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська