Постанова 4875 № 905/1629/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" жовтня 2020 р. Справа № 905/1629/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Радіонова О.О. при секретарі Казаковій О.В. за участю представників сторін: позивача адвокат Конопліцький І.В. (довіреність №4-325 від 09.08.2019), відповідача не з`явився, державного виконавця не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційної скарги державного виконавця (вх.2507) та апеляційну скаргу позивача (вх.2508) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2020 (суддя Паляниця Ю.О., повний текст складено 07.09.2020) у справі №905/1629/19 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу, м.Маріуполь про стягнення 5704907,72 грн., за участю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків), м.Краматорськ ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.09.2020 у справі №905/1629/19 частково задоволено скаргу Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка В.В. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича щодо винесення постанови від 21.07.2020р. у виконавчому провадженні №62504145 в частині поновлення вчинення виконавчих дій щодо стягнення 3% річних 851657,56 грн та інфляційних втрат 4853250,16 грн за наказом господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020р. Скасовано постанову від 21.07.2020р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича у виконавчому провадженні №62504145 в частині поновлення вчинення виконавчих дій щодо стягнення 3% річних 851657,56 грн та інфляційних втрат 4853250,16 грн за наказом господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020р. Зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145 в частині стягнення 3% річних 851657,56 грн та інфляційних втрат 4853250,16 грн за наказом господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020р. В іншій частині скарги відмовлено. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції врахував наступні обставини: у виконавчому провадженні №62504145 стягувачем є постачальник природного газу Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України; боржник (виробник теплової енергії) включений до реєстру теплопостачальних, теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; за рішенням суду у виконавчому провадженні стягуються проценти річних та інфляційні, нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, яка виникла до 01.07.2016р. і підпадає під дію норм Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що виконавче провадження №62504145 підлягає зупиненню на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить цю ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу. В апеляційній скарзі державний виконавець посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено, на які цілі відповідачем був використаний отриманий від позивача природний газ, що є обов`язковим при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для застосування п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Як зазначає державний виконавець, надані відповідачем докази не підтверджують факт виробництва КП Компанія Вода Донбасу теплової енергії з природного газу, поставленого позивачем за договором №109/14-ПР від 20.12.2013. Державний виконавець вказує на те, що за наданими відповідачем договорами останній є постачальником, а не виробником теплової енергії; відповідача включено до «Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії» за основним видом діяльності «центральне водопостачання та водовідведення», а не виробництво теплової енергії; у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній такий вид діяльності підприємства відповідача, як виробництво теплової енергії. Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати в частині задоволених вимог Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу. Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваній ухвалі суду та посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень п.10 ч.1 ст. 34, ч.4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд першої інстанції не з`ясував природи заборгованості, яка стягується за рішенням суду у цій справі, оскільки умовами договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013 передбачено поставку газу виключно для власних потреб відповідача. Як зазначає позивач, надані відповідачем договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти №1 від 11.03.2014 та на відпуск теплової енергії від 21.12.2012 не підтверджують, що боржником вироблялася теплова енергія саме з природного газу, отриманого від НАК «Нафтогаз України» на підставі договору №109/14-ПР від 20.12.2013. Позивач посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначено такий вид діяльності відповідача, як виробництво теплової енергії. В апеляційній скарзі позивач також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст.235 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена за участю державного виконавця, однак, на останній сторінці ухвали зазначено дату набрання нею законної сили 07.09.2020. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Донецької області віл 01.09.2020 у цій справі та призначено справу до розгляду на 20.10.2020 о 10:00 год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №905/1629/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного виконавця на ухвалу Господарського суду Донецької області віл 01.09.2020 у цій справі; апеляційні скарги державного виконавця та позивача об`єднано в одне апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.10.2020 о 10:00 год. Відповідач надав суду відзив на апеляційні скарги, в якому проти доводів позивача та державного виконавця заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2020 у справі №905/1629/19 без змін. Відповідач в судове засідання 20.10.2020 не з`явився. Ухвали суду від 05.10.2020 та від 12.10.2020 направлялися відповідачу, проте, не повернулися підприємством зв`язку. Із вступної частини відзиву на апеляційні скарги вбачається, що відповідач обізнаний про дату та час судового засідання. Державний виконавець в судове засідання 20.10.2020 не з`явився. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) отримав ухвалу суду від 05.10.2020 про призначення справи до розгляду на 20.10.2020 о 10:00 год., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.57). Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки відповідач та державний виконавець належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/1629/19 задоволено позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» до КП «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4853250,16 грн. та 3% річних в розмірі 851657,56 грн., за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013 (а.с.225 т.1). 15.01.2020 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ. 08.07.2020 заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) відкрито виконавче провадження №62504145 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.01.2020 про стягнення з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3% річних 851657,56 грн., інфляційних втрат 4853250,16 грн., а також судового збору в сумі 85573,62 грн. (а.с.19 т.1). Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №160 від 27.06.2017 та додатку до нього, Комунальне підприємство Компанія «Вода Донбасу» включено до «Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії» (а.с.24-25, 28 т.1). 17.07.2020 заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145 на підставі п.10 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України Про виконавче провадження до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (а.с.14 т.1). Також 17.07.2020 наказ господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020 та матеріали виконавчого провадження №62504145 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків), про що винесено відповідну постанову (а.с.17 т.1). Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козарченка В.В. від 21.07.2020 поновлено виконавче провадження №62504145 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.01.2020 на підставі ч.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.12 т.1). Вказана постанова обґрунтована тим, що державним виконавцем помилково винесено постанову від 17.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145. Відповідач звернувся до Господарського суду Донецької області із скаргою від 07.08.2020 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка В.В., в якій просить суд: - визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича по винесенню постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 21.07.2020р. за ВП №62504145 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2019р. по справі №905/1629/19; - визнати недійсною постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 21.07.2020р. за ВП №62504145 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2019р. по справі №905/1629/19; - зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича вчинити дії по винесенню постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за ВП №62504145 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2019р. по справі №905/1629/19. Скарга обґрунтована тим, що обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження на теперішній час не усунуто, оскільки КП Компанія Вода Донбасу продовжує знаходитися в Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Враховуючи наведене, як зазначає відповідач, державним виконавцем неправомірно винесено постанову від 21.07.2020 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020 на підставі ч.5 ст.35 Закону України Про виконавче провадження. Судова колегія враховує наступне. Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для зупинення виконавчого провадження. Відповідно до пункту 10 частини першої вказаної статті, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Частиною 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. З аналізу наведених положень закону вбачається, що умовами для зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є: 1) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; 2) стягувачами у відповідних виконавчих провадженнях є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 3) виконавчі провадження за участю зазначених учасників стосуються заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Як свідчать матеріали справи, стягувачем у виконавчому провадженні №62504145 з виконання рішення суду у цій справі є ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Відповідно до п.3.2 Статуту КП Компанія Вода Донбасу (а.с.110 т.1), одним із напрямків діяльності останнього є виробництво пари та гарячої води (код КВЕД 40.3). Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу отримано ліцензію серії АД №073801 від 13.12.2012 на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Строк дії ліцензії - до 12.12.2017 (а.с.111 т.1). Отже, боржником у виконавчому провадженні №62504145 є підприємство - споживач природного газу для виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії та надання послуг з опалення. Боржника Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №160 від 27.06.2017 та додатку до нього (а.с.24-29 т.1). В додатку до вказаного наказу зазначено про те, що обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно закону складає 1 054 154 613, 26 грн.; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року 394804045,32 грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/1629/19 з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України стягнуто 3% річних в розмірі 851657,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 4853250,16 грн., а також судовий збір в сумі 85573,62 грн. Як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення суду у справі №905/1629/19, 3% річних та інфляційні втрати нараховано позивачем на заборгованість в розмірі 6560855,11 грн. за спожитий відповідачем природний газ в період з жовтня по грудень 2014 на підставі договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013. Вказана сума основного боргу стягнута за рішенням суду у справі №905/390/15. Отже, виконавче провадження стосується заборгованості за спожитий природний газ, використаний відповідачем станом на 01.06.2016 для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення. Вказане вище свідчить про наявність необхідних умов для зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". 17.07.2020 виконавче провадження №62504145 було зупинено на підставі п.10 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України Про виконавче провадження до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (а.с.14 т.1). Відповідно до ч.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. На теперішній час Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу знаходиться в Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Отже, обставини, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження не усунуто. Посилання державного виконавця в постанові від 21.07.2020 на помилковість зупинення виконавчого провадження №62504145 спростовуються вказаними вище обставинами та висновками суду. Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. В ч. 2 ст. 343 ГПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду про неправомірність дій державного виконавця від 21.07.2020, що полягали в поновленні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020 в частині стягнення 3% річних 851657,56 грн та інфляційних втрат 4853250,16 грн. Скарга відповідача в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Стосовно вимог скарги відповідача про зобов`язання державного виконавця вчинити дії з винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145, судова колегія зазначає наступне. За наказом Господарського суду Донецької області від 15.01.2020 у справі №905/1629/19 стягненню з відповідача підлягає, окрім, 3% річних та інфляційних втрат, також судовий збір в розмірі 85573,62 грн. Судова колегія враховує, що судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та, відповідно стягнення суми судового збору не підпадає під дію норм вказаного Закону. Включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не є підставою зупинення виконавчого провадження в частині стягнення з боржника судових витрат. У результаті зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення суми судового збору порушуються права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів (судовий збір). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №908/3199/15. Отже, поновлення виконавчого провадження №62504145 в частині стягнення судового збору в сумі 85573,62 грн. є правомірним, а скарга відповідача на дії виконавця в цій частині - необґрунтованою. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно зобов`язав старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Козаченка Володимира Володимировича зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62504145 в частині стягнення 3% річних 851657,56 грн. та інфляційних втрат 4853250,16 грн. за наказом господарського суду Донецької області №905/1629/19 від 15.01.2020. В апеляційних скаргах позивач та державний виконавець посилаються на те, що суд першої інстанції не з`ясував природи заборгованості, яка стягується за рішенням суду у цій справі, оскільки умовами договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013 передбачено поставку газу виключно для власних потреб відповідача, що, на думку апелянтів, свідчить про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження. Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на наступне. Як вже встановлено вище, пунктом 3.2 Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу» передбачено, що одним з напрямків діяльності підприємства є виробництво пари та гарячої води (код КВЕД 40.3). Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» видано ліцензію серії АД №073801 від 13.12.2012 зі строком дії до 12.12.2017 на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Відповідачем надано до матеріалів справи інвентарні картки, які свідчать про знаходження котелень на балансі відокремлених підрозділів підприємства відповідача (а.с.112-118 т.1). На підтвердження використання поставленого позивачем природного газу для виробництва теплової енергії відповідач надав суду договір №1 від 11.03.2014 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, укладений між ПУВКХ КП Компанія Вода Донбасу (постачальник) та Шахтарською філією ДУ Донецький обласний лабораторний центр ДСЕСУ (споживач) (а.с.119 т.1). За умовами вказаного договору, постачання теплової енергії здійснюється з 01.01.2014 по 31.12.2014 (п.5.1 договору). Крім того, в матеріалах справи міститься договір на відпуск теплової енергії від 21.12.2012, укладений відповідачем з Відділом освіти Вільновахської райдержадміністрацією, за умовами якого відповідач зобов`язався поставляти теплову енергію. Відповідно до звітів про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік за формою №1П-НПП, яка затверджена наказом Держстату України №222 від 05.08.2014, Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу здійснювалось постачання гарячої пари, гарячої води та кондиційованого повітря; виробництво електричної енергії; відокремленими підрозділами компанії надавались послуги з теплопостачання (а.с.142-158 т.1). Також відповідачем надано суду звіти про наявність і рух основних засобів, амортизацію за 2014 рік за формою №11-ОЗ, затвердженою наказом Держстату України №321 від 24.10.2013, згідно яких, у 2014 році у КП «Компанія «Вода Донбасу» перебували на балансі основні засоби для здійснення виду діяльності за КВЕД 2010 на рівні розділу 35 постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (а.с.159-162 т.1). Отже, враховуючи офіційні дані річної звітності КП «Компанія «Вода Донбасу» за 2014 рік за формою №1 П-НПП та формою №11-ОЗ, про виробництво та реалізацію промислової продукції, наявність і рух основних засобів; наявність у відповідача ліцензії на виробництво теплової енергії; господарських відносин з контрагентами щодо постачання теплової енергії, судова колегія приходить до висновку, що придбаний відповідачем у позивача у 2014 році природний газ використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про використання відповідачем придбаного у позивача природного газу для здійснення інших видів діяльності. Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013, на який посилаються апелянти, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем. Судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що вказане застереження в договорі свідчить про те, що відповідач не має права перепродавати придбаний енергоносій іншим споживачам, проте, не забороняє покупцю використовувати природний газ для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення. Вказаним вище спростовуються доводи апеляційної скарги позивача та державного виконавця про те, що придбаний відповідачем природний газ використовувався останнім на інші цілі, а не для виробництва теплової енергії. В апеляційних скаргах позивач та державний виконавець зазначають про те, що надані відповідачем договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти №1 від 11.03.2014 та на відпуск теплової енергії від 21.12.2012 не підтверджують, що боржником вироблялася теплова енергія саме з природного газу, отриманого від НАК «Нафтогаз України» на підставі договору №109/14-ПР від 20.12.2013. Судова колегія зазначає, що відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Згідно ч.2 ст.86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Наявні в матеріалах справи докази в сукупності та взаємозв`язку дають обґрунтовані підстави вважати, що природний газ, поставлений у 2014 році позивачем відповідачу на підставі договору купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013, використовувався останнім для виробництва теплової енергії. Доводи апелянтів не спростовують вказаних висновків суду. Позивач та державний виконавець в апеляційних скаргах посилаються на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначено такий вид діяльності відповідача як виробництво теплової енергії. Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст.19, ст.ст.43, 44 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, окрім тих, що заборонені законом. Зазначення чи не зазначення окремих видів діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не впливає на можливість особи здійснювати усі незаборонені види діяльності. Судова колегія приймає до уваги, що згідно Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу» здійснює більше 45 видів економічної діяльності, в тому числі, виробництво пари та гарячої води. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб зазначено лише шість видів діяльності відповідача. Враховуючи, що у статуті передбачено такий вид діяльності відповідача як виробництво пари та гарячої води, відповідач має відповідну ліцензію на виробництво теплової енергії, доводи апелянтів не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що відповідач є підприємством-виробником теплової енергії. Зазначення в «Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії» основного виду діяльності відповідача - «центральне водопостачання та водовідведення» також не спростовують факт здійснення відповідачем, серед іншого, діяльності з постачання теплової енергії. В апеляційній скарзі позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст.235 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена за участю державного виконавця, однак, на останній сторінці ухвали зазначено дату набрання нею законної сили 07.09.2020. Судова колегія зазначає наступне. Відповідно до статті 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Оскаржувана ухвала суду від 01.09.2020 постановлена за участю державного виконавця, а тому, вона набрала законної сили негайно після її оголошення. Резолютивна частина ухвали суду містить інформацію про те, що її вступна та резолютивна частина підписана 01.09.2020; повний текст підписано 07.09.2020; судом роз`яснено зміст ст.235 ГПК України. На останній сторінці ухвали суду першої інстанції відсутнє посилання на набрання ухвалою законної сили 07.09.2020, як про це помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі. Враховуючи наведене, доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача та апеляційної скарги державного виконавця без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2020 року у справі №905/1629/19 без змін. З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача та державного виконавця. Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу державного виконавця та апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2020 року у справі №905/1629/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.10.2020р. Головуючий суддя О.Є. Медуниця Суддя Н.В. Гребенюк Суддя О.О. Радіонова