Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2095/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/2095/24 Головуючий в 1 інст.Дацюк О.І. Провадження №33/807/496/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2024 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рясного В.Д., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника адвоката Морозова В.Ю. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 21 лютого 2024 року приблизно о 01.34 годині ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку №93 по вул.Верещагіна у м.Запоріжжя, керував автомобілем Geely MR-7151A, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (рівень алкоголю 2,19%). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник адвокат Морозов В.Ю. просять поновити строк на апеляційне оскарження,постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що ОСОБА_1 , з інкримінованим йому адміністративним правопорушенням не згоден, свою вину не визнає. Вважають, що адміністративні матеріали, складені з порушенням вимог чинного законодавства та порушують право ОСОБА_1 на повний, об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Також, зауважують, що процедура огляду на стан сп`яніння проводилась з порушеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, вказують, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння та не керував транспортним засобом в стані сп`яніння. Звертають увагу на те, що суд не взяв до уваги те, що працівники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 психологічний тиск, внаслідок якого його було дискредитовано та складено протокол про адміністративне правопорушення. Апелянти зазначають, що в матеріалах справи не міститься належного відеодоказу ознак алкогольного сп`яніння. Окрім цього, вказують, що працівники поліції під час складання протоколу не роз`яснювали ОСОБА_1 його права та порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, звертають увагу на те, що в протоколі не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація, і не відомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані. В матеріалах справи не містяться повного, безперервного фрагменту відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, яка сталася. Апелянти посилаються на те, що під час складання протоколу та проходження огляду на стан сп`яніння щодо ОСОБА_1 працівниками поліції не було залучено відповідних свідків. Працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу з метою проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рясного В.Д., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Заявлене ОСОБА_1 та його захисником-адвокат Морозовим В.Ю. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, відомостей щодо отримання копії постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять, доводи сторони захисту про те, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався 09 квітня 2024 року з сайту «Судової влади», матеріалами справи не спростовано, апеляційна скарга захисником-адвокатом Морозовим В.Ю. вперше була подана 09 квітня 2024 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2024 року відмовлено захиснику-адвокату Морозову В.Ю. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та повернуто апеляційну скаргу особі, що її подала. Вдруге з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Морозов В.Ю. вже 19 квітня 2024 року, тобто зловживання своїми процесуальними правами з боку сторони захисту не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №645763 від 21 лютого 2024 року згідно з яким, 21 лютого 2024 року приблизно о 01.34 годині ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку №93 по вул.Верещагіна у м.Запоріжжя, керував автомобілем Geely MR-7151A, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (рівень алкоголю 2,19%); - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що працівниками поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний - 2,19% проміле. З результатом ОСОБА_1 погодився, що підтверджується підписом останнього; - у роздруківці Alcotest Drager 6820 від 21 лютого 2024 року №2262; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Вказані докази узгоджуються з відомостями з рапорту інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Рибицького С., згідно з яким, останній доповідає, що 21 лютого 2024 о 01 год. 34 хв. під час патрулювання в складі екіпажу 401- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в Шевченківському районі, вул.Верещагіна, буд.93, був зупинений транспортний засіб Geely MR-7151A, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний, 2,19 % проміле, тест №2262. Автомобіль припаркований без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Подія зафіскована на бодікамеру. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як убачається з оскаржуваної постанови, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Рясний В.Д. навели доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі. Також, в ході апеляційного розгляду справи за клопотанням сторони захисту в якості свідка було заслухано поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Лапцевича І.І., який пояснив, що ОСОБА_1 він знає у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Підставою для складання протоколу щодо останнього слугувало те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено на місці. Права та обов`язки ОСОБА_1 роз`яснювались. Направлення на огляд йому не надавали. Водій ОСОБА_1 з результатами огляду на місці погодився, тому не поїхали до медичного закладу. Була безперервна відеофіксація. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та захисника-адвоката Морозова В.Ю., та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Морозова В.Ю. про відсутність факту керування транспортного засобу ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами. З вказаного вище відеозапису цілком зрозуміло, що водієм автомобіля на час його зупинки працівниками поліції був саме ОСОБА_1 , який знаходився за кермом автомобіля Geely MR-7151A, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 , пояснював працівникам поліції напрямок свого руху, зазначивши, що їде додому Окрім того, працівниками поліції, ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинку, а саме вказано, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено у зв`язку з порушенням комендантської години. Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Geely MR-7151A, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які долучені до матеріалів справи. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає. Також, на думку суду апеляційного інстанції, не є слушними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Морозова В.Ю. щодо відсутності свідків під час складання протоколу та проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, з огляду на таке. Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, те, що в цьому випадку були відсутні свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить. Стосовно доводів апелянтів, викладених в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами. Так, відповідно до вимог ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений у зв`язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820, на що останній погодився. Результат огляду на стан сп`яніння, проведеного щодо ОСОБА_1 - 2,19% проміле, що підтверджується роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 від 21 лютого 2024року №2262. З результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеному на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, ОСОБА_1 погодився та їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога не забажав. Згідно з матеріалами справи, під час оформлення адміністративного матеріалу своєї вини ОСОБА_1 не заперечував та не оспорював фактичні обставини справи. Більше того, останній не заперечував факту вживання алкогольних напоїв, зазначивши, при цьому, що «трішки було». Відомостей про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає, а тому суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, який передбачений ст.266 КУпАП. В свою чергу, згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Що стосується доводів ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Морозова В.Ю. про те, що відеозапис події не підтверджує наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Те, що у ОСОБА_1 працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, відображено не тільки у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень, а й у акті огляду на стан сп`яніння. При цьому, за результатами самого огляду підтверджено знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Стосовно посилання апелянтів щодо відсутності безперервного відеозапису, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Посилання апелянтів на те, що працівники поліції під час складання протоколу не роз`яснювали ОСОБА_1 його права та порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є безпідставним та спростовується наявними у справі доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу роз`яснювались його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується підписом останнього. Більше того, відеозаписом події також зафіксовано, що працівниками поліції були роз`яснені ОСОБА_1 його права та обов`язки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (фрагмент відеозапису 19 хв. 25 сек.). Жодних заяв та зауважень з зазначеного приводу ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу заявлено не було. Доводи ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Морозова В.Ю., викладені в апеляційній скарзі, про те, що працівники поліції здійснили щодо ОСОБА_1 психологічний тиск, внаслідок якого останнього було дискредитовано та складено протокол про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. З матеріалів справи, в т.ч. з відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при оформленні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 не вбачається. Згідно з відеозаписом події, ОСОБА_1 без жодного примусу давав пояснення з приводу обставин справи та відповідав на запитання працівника поліції. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАПта містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_1 без жодних зауважень. Те, що в протоколі не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація, і не відомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані (на що звертають увагу апелянти), не є недоліком, який тягне за собою визнання відомостей з протоколу недопустимими доказами та не свідчить про безпідставність складання самого протоколу. В самому протоколі в графі «свідки чи потерпілі» зазначено, що велась відеофіксація на бодікамери 444987, 470799. Будь-яких клопотань щодо витребування відповідної інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги сторона захисту в т.ч. ОСОБА_1 не заявляли. В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази. Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів апелянтами у встановленому законом порядку не спростовано. Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити ОСОБА_1 та його захиснику-адвокату Морозову В.Ю. строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Морозова В.Ю. залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 336/2095/24