Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/1885/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/1885/24 Головуючий в 1 інст.Мурашова Н.А. Провадження №33/807/592/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2024 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Білицького Є.М., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 20 березня 2024 року о 00.24год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 , біля будинку №29 по вул.Героїв 93-ї бригади в м.Запоріжжі з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці), в порушення п.2.5 ПДР України від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 19 березня 2024 року близько о півночі він їхав на своєму автомобілі Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_1 в Хортицькому районі м.Запоріжжя з боку «Вирви», де підібрав незнайомих йому двох пасажирів - чоловіка та жінку, які попросили їх довести до житлових будинків в Хортицькому районі. Зауважує, що приблизно о 00 годині 20 хвилин 20 березня 2024 року він зупинився біля будинку №29 по вул.Героїв 93-ої бригади в м.Запоріжжі та виключив працюючий двигун транспортного засобу. Несподівано через декілька хвилин до його автомобіля під`їхав наряд поліції і поліцейські почали перевіряти його документи та документи його пасажирів. В ході перевірки документів у незнайомих йому пасажирів поліцейські виявили якісь заборонені речовини у виді таблеток. Після цього, в ході спілкування з поліцейськими він повідомляв, що незнайомий з вказаними особами і про наявність у них заборонених речовин нічого не знав. Поліцейська запитала, чи вживав він заборонені речовини, він відповів, що не вживав ніколи, на що йому було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Оскільки, він не вживав будь-яких наркотичних або алкогольних речовин, не мав запаху з порожнини рота та не керував у цьому стані транспортним засобом та поліцейські його не зупиняли під час його руху, то він відмовився від його проходження. При цьому, апелянт наголошує, що будь-яких ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння в нього не було. Вважає, що стосовно нього безпідставно та незаконно було складено протокол. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням. Також, зазначає, що підстав перевірки (зупинки) транспортного засобу працівниками поліції взагалі не було, тому що він не рухався, а стояв на місці. Окрім того, вказує, що під час складання протоколу працівники поліції, в порушення вимог Інструкції, не включили відеозапис з моменту початку виконання службових обов`язків. На думку апелянта, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, відомостей щодо отримання копії постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять, копія оскаржуваної постанови була отримана захисником-адвокатом Білицьким Є.М. 30 травня 2024 року, та вже 08 червня 2024 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, тобто зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Білицького Є.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №904747 від 20 березня 2024 року, з якого убачається, що 20 березня 2024 року о 00.24 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 , біля будинку №29 по вул.Героїв 93-ї бригади в м.Запоріжжі з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці), в порушення п.2.5 ПДР України від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 березня 2024 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП старшого сержанта поліції Молодцової В., згідно з яким, остання доповідає, що під час несення служби, 20 березня 2024 року о 00 год. 24 хв. було виявлено транспортний засіб «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 , який здійснював рух під час дії комендантської години. Згідно з ч.1 п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було прийнято рішення про зупинку вказаного автомобіля. Транспортний засіб було зупинено в дворовій території буд. АДРЕСА_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Стосовно водія ОСОБА_1 за порушення п.2.5 ПДР України було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №904747. Посвідчення водія не вилучалось. ТД не видавався. Від керування ОСОБА_1 відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Фізична сила та спеціальні засоби не застосовувались. Подія зафіксована на нагрудний персональний пристрій Motorola Solution VB 400 №470174, № НОМЕР_2 . Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Згідно з оскаржуваною постановою суду, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Білицький Є.М участі не брали, до суду подали письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, за змістом яких ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю, вважав, що в його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення. Зокрема, зазначив, що 19 березня 2024 року біля півночі він їхав на своєму автомобілі «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 в Хортицькому районі м.Запоріжжя з боку «Вирви», де підібрав двох незнайомих йому пасажирів (чоловіка та жінку), які попросили довезти їх до житлових будинків. 20 березня 2024 року о 00.20 год. він зупинився біля будинку №29 по вул.Героїв 93-ї бригади м.Запоріжжя та виключив двигун. Через декілька хвилин до них несподівано під`їхав наряд поліції, який почав перевірку їх документів. Однак, законних підстав для перевірки документів у них не було. Після перевірки його документів жодних питань до нього у поліцейських не виникло. Вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі поліцейська пред`явила йому після того, як у його пасажирів був виявлений пакет з амфетаміном. Він відмовився проходити такий огляд, оскільки будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у нього не було, наркотичних засобів або алкогольних напоїв він не вживав, автомобілем в такому стані не керував, поліцейській його під час руху не зупиняли. Протокол стосовно нього було складено безпідставно та незаконно. Цей протокол не відображає усіх обставин справи та не відповідає вимогам законодавства. Свідки до участі у справі поліцейським залучені не були. Під час складання протоколу поліцейські в порушення вимог відповідної Інструкції не включили відеозапис з моменту початку виконання службових обов`язків, а потім виключили його до моменту складання протоколу. Доказів, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість, в справі немає. Просили провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просили розглядати справу у їх відсутність. При апеляційному розгляді справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Білицький Є.М. навів доводи, які є аналогічними тим, що містяться в апеляційній скарзі. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в нього на час вищевказаних подій ознак наркотичного сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Розділом 2 вказаної Інструкції встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. Пунктом 12 Розділу 2 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я, що і мало місце у цьому випадку. З відеозапису події убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. У зв`язку із цим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відмовився. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимог законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Згідно з матеріалами справи, огляд ОСОБА_1 в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою останнього, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. При цьому, ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відеозаписом події. Зокрема, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 березня 2024 року зазначено, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд за допомогою спеціального технічного приладу не проводився у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння. В результатах огляду зазначено, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою. Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З приводу доводів апелянта про те, що працівники поліції в порушення вимог Інструкції не включили відеозапис з моменту початку виконання службових обов`язків, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Вина ОСОБА_1 підтверджується перш за все вищевказаними відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, направленням водія на огляд та відеозаписом події. В свою чергу, відомості з вищевказаного рапорту поліцейського повністю узгоджуються з іншими доказами. Що стосується доводів апелянта про те, що матеріали справи не містить моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. З долученого до протоколу відеозапису цілком зрозуміло, що водієм автомобіля на час його зупинки працівниками поліції був саме ОСОБА_1 , який після зупинки транспортного засобу виходив з водійської двері автомобіля «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 (фрагмент відеозапису 01 год. 32 хв. 45 сек.). Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 в ході спілкування з працівниками поліції пояснював, що саме він є водієм транспортного засобу та використовував вказаний автомобіль при наданні послуг таксі. Окрім того, працівниками поліції, ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинки, а саме вказано, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено за порушення ПДР України. Вказаним відеозаписом, окрім іншого, зафіксовано, що в транспортному засобу ОСОБА_1 перебували ще два пасажири - жінка та чоловік, які також в ході бесіди з працівниками поліції пояснювали, що вони сіли в таксі та їх підвозили, вказували на ОСОБА_1 , як на водія автомобіля, що їх підвозив. Отже, сумнівів в тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «CHEVROLET Aveo», р.н. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи. До версії сторони захисту, зокрема і ОСОБА_1 , про те, що останній транспортним засобом не керував, суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки така версія спростовується вищевказаними доказами. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. У зазначеному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 із вказівкою «не згоден». Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано. При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 337/1885/24