Ухвала КГС ВС № 903/172/24

УХВАЛА 09 вересня 2024 року м. Київ cправа № 903/172/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 903/172/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про стягнення 871 310,29 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "ОГС "Волиньгаз") про стягнення з останнього 871 310,29 грн, з яких: 54 071,77 грн 3% річних, 591 167,91 грн пені, 226 070,61 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення зобов`язань із здійснення оплати замовленої потужності та перевищення замовленої потужності відповідно до договору від 04.02.2020 № 2002000096 транспортування природного газу. Рішенням господарського суду Волинської області від 22.04.2024 у справі № 903/172/24 позов задоволено; стягнуто з АТ "ОГС "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 54 071,77 грн 3% річних, 226 070,61 грн інфляційних втрат, 591 167,91 грн пені. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 903/172/24 апеляційну скаргу АТ "ОГС "Волиньгаз" на рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2024 у справі № 903/172/24 задоволено частково; рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2024 у справі № 903/172/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 591 167,91 грн пені; пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: стягнуто з АТ "ОГС "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 575 726,33 грн, з яких: 54 071,77 грн 3% річних, 226 070,61 грн інфляційних втрат, 295 583,95 грн пені; в стягненні 295 583,95 грн пені відмовлено. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 28.08.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 903/172/24 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 295 583,95 грн та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2024 у цій справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 903/172/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн. Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 903/172/24 є вимога про стягнення 871 310,29 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права в оскаржуваному судовому рішенні в частині застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України; у місцевих господарських судах знаходиться численна кількість справ з позовами ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до замовників послуг транспортування природного газу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами транспортування природного газу, де ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" заявляє до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань замовниками послуг транспортування природного газу; також зазначає, що справа має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки дані правовідносини є специфічними. Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваного судового рішення в частині оскарження, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 903/172/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 903/172/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Булгакова Суддя Т. Жайворонок