Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/874/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7438/24 Справа № 180/874/24 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Демченко Е.Л., Пищиди М.М. за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві та професійного захворювання, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві та професійного захворювання. В обґрунтування позову посилався на те, що він тривалий час перебував у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК». За час роботи на даному підприємстві отримав хронічні професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, відсутність денного освітлення, несприятливий мікроклімат, важка фізична праця, вимушена робоча поза сприяли розвитку професійних захворювань. Крім того, за час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Згідно довідки МСЕК від 20 квітня 2015 року йому первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25% у зв`язку з трудовим каліцтвом. Згідно довідки МСЕК від 02 червня 2021 року йому повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25% у зв`язку з трудовим каліцтвом на виробництві. Згідно довідки МСЕК від 22 червня 2023 року йому повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25% у зв`язку з трудовим каліцтвом на виробництві. Згідно довідки МСЕК від 27 лютого 2024 року позивачу первинно /повторно/ встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65%: 30% радикулопатія, 10% вібраційна, 10% ХОЗЛ, 5% приглухуватість, 10 % - травма на виробництві. Згідно довідки МСЕК від 27 лютого 2024 року йому первинно встановлено третю групу інвалідності. Вказував, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури та лікування, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 245 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві 100 000 грн,. в відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок отриманого професійного захворювання 120000 грн., всього стягнуто - 220 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Марганецький ГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Марганецький ГЗК» посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив ані укладені договори, ані докази їх повного виконання, не прийняв вищезазначені договори, як належні докази по справі, разом з тим, вони є діючими, ніким не оскаржені. Позивач погодився на такі умови договорів та підписав їх, зазначивши, що моральна шкода, пов`язана з професійними захворюваннями та травмою на виробництві, вважається відшкодованою в повному обсязі. Зазначає, що при визначені розміру відшкодування судом першої інстанції не враховувались вимоги розумності і справедливості. 11 липня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мотуз О.В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що на момент укладання договору про відшкодування моральної шкоди з підприємством, позивачу ще не було встановлено втрату працездатності, а отже спірні правовідносини ще не виникли, оскільки основним аргументом позивача в цій справі є саме моральна шкода через втрату працездатності внаслідок професійних захворювань. За таких обставин сторони не могли визначити порядок відшкодування моральної шкоди, так як згідно висновків Верховного Суду відповідне право у позивача на той момент ще не виникло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем з лютого 2001 року по 29 червня 2023 року. За час роботи на підприємстві відповідача, а саме: 20 вересня 2014 року позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами, в яких він працював, а саме: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій шийного відділу хребта, що підтверджується Актами форми Н-1, Н-5. За даним нещасним випадком складено Акти за формою Н-1 та Н-5 від 24 вересня 2014 року. Також працюючи на даному підприємстві, позивач отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 23 січня 2024 року (Форма П-4). Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія 12 ААА № 003139 від 20 квітня 2015 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія 12 ААА № 060898 від 02 червня 2021 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 143952 від 22 червня 2023 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 27 лютого 2024 року серія 12ААА № 129916 позивачу первино/повторно/ встановлено ступінь втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65%: первинно: 30%- рад., 10%- вібр., 10% -ХОЗЛ, 5% -тугов., повторно - 10% по трудовому каліцтву 2014 року). Дата переогляду - 10 лютого 2025 року. Згідно довідки до акту медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2024 року серія 12 ААГ №558335 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності за проф.захворюванням. Дата чергового переогляду 10 лютого 2025 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок нещасного випадку на виробництві та отриманих професійних захворювань позивач частково втратив професійну працездатність, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Враховуючи, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що травма та в подальшому професійні захворювання були набуті ним при виконанні трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань, оскільки позивач не має можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення в відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві 100 000 грн., в відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок отриманого професійного захворювання 120 000 грн., всього - 220 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів Колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не може погодитись з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції у зв`язку з трудовим каліцтвом на виробництві, та загальним розміром моральної шкоди, з огляду на наступне Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів наголошує на тому, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що травма на виробництві та хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький ГЗК» яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, зважаючи на те, що позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був вимушений неодноразово звертатися до лікарів та проходити лікування, виписки з медичних карток позивача свідчать про те, що внаслідок травим та професійного захворювання позивач постійно відчуває почуття болю, має швидку втомленість, що негативно впливає на його життєдіяльність, тривалий час перебуває під наглядом лікарів, потребує медикаментозного та санаторного лікування, що у свою чергу впливає на звичний спосіб життя позивача, втрата працездатності є невідновною, що у свою чергу спричинює йому душевні страждання з огляду на те, що останній усвідомлює факт значного порушення здоров`я, що вже не відновиться. В той же час, колегія суддів не погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 100000 грн. в відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві та у зв`язку з цим, з загальним розміром моральної шкоди в сумі 220000 грн., стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки вказані суми не відповідають принципам співмірності та об`єктивності. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тощо та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого трудового каліцтва, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. З урахуванням того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача і зменшивши його з 100000 гривень до 30 000 гривень. У зв`язку з цим підлягає зменшенню загальний розмір моральної шкоди, стягнутий з відповідача на користь позивача з 220 000грн. до 150000грн.. У зв`язку з чим, колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині. Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Оскільки станом на 01 січня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати становить 7100 грн., а сума стягнутої судом моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. буде перевищувати чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (7 100 х 4 = 28 400 грн.)моральна шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом проігноровано факт сплати позивачу у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, за договорами відхиляються, оскільки довідкою МСЕК від 27 лютого 2024 року позивачу первинно /повторно/ встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65%: 30% радикулопатія, 10% вібраційна, 10% ХОЗЛ, 5% приглухуватість,10 % травма на виробництві, в той час коли договори, на які посилається відповідач були укладені 16 січня 2024 року. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення апеляційної скарги АТ Марганецький ГЗК та зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди та залишення без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , в сумі 100 000 грн., спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок травми на виробництві, змінити, зменшивши цей розмір з 100 000 грн. до 30 000 грн.; Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року змінити в частині загального розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 220 000 грн. до 150 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Е.Л. Демченко М.М. Пищида