Постанова 4803 № 180/1297/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7806/23 Справа № 180/1297/22 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (далі АТ Марганецький ГЗК) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював на підприємстві відповідача 24 роки 5 місяців. Внаслідок шкідливих і тяжких умов праці отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 22 червня 2022 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково та призначено третю групу інвалідності з 15 серпня 2022 року безстроково. Обставини та причини професійного захворювання визначені у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 липня 2022 року. Зазначено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень 2 ст., фаза загострення, група С, прикореневий пневмосклероз, ЛН 2-3 (другого-третього) ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху 2 ст.; хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами. Він не може у повному обсязі вести нормальний спосіб життя, бо він терпить задишку у нічний час, біль у шийному та поперековому відділах хребта у нічний час, за станом здоров`я він не може повністю забезпечувати свою сім`ю, змінився образ його життя, чим безумвоно йому завдано моральної шкоди, а тому він просив суд хувалити рішення яким стягнути за АТ Марганецький ГЗК на його користь 234 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів (а.с.74-76). В апеляційній скарзі відповідач АТ «Марганецький ГЗК» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 65 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Вказували, докази, якими підтверджується наявність вини безпосередньої АТ Марганецький ГЗК при заподіянні позивачу моральних страждань відсутні. що розмір відшкодування у розмірі 65 000 грн з врахуванням обставин даної справи буде належним розміром (а.с.80-82). Позивач своїм правом передбаченим ст.360 ЦПК України не скористався. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 241 000 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК» (а.с.36-38). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 липня 2022 року, ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів 13 років 07 місяців 24 дні, має такий діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень 2 ст., фаза загострення, група С, прикореневий пневмосклероз, ЛН 2-3 (другого-третього) ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху 3 ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами. Професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалість технології видобутку руди (а.с.25-29). Оглядом МСЕК від 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями та третю групу інвалідності, з 15 серпня 2022 року безстроково (а.с.32). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з глибини фізичних та моральних страждань позивача, ступіні втрати ним професійної працездатності 65%, третя групу інвалідності, неможливості відновлення попереднього фізичного стану, тяжкості і незворотності змін у буденному житті, необхідності лікування, щорічної реабілітації, тривалого періоду роботи на підприємстві відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру моральної школи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат - залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров