Постанова 4803 № 204/11193/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6448/23 Справа № 204/11193/22 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 жовтня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Шахтоуправлінння Покровське із вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем у період 03 липня 2001 року по 11 лютого 2015 року та з 04 жовтня 2017 року по 17 березня 2022 року. Прийнятий був на роботу учнем підземних установок, тоді підприємство мало назву ВАТ «Вугільна Компанія «Шахта «Красноармійська Західна №1». Декілька разів був оформлений перевід у зв?язку зі зміною спеціальності та розряду. В подальшому працював гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток, прохідником. Останнім часом працював прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 17 березня 2022 року позивача звільнено з підприємства відповідача на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров?я. 19 серпня 2022 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Король, яким позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м?язово-тонічним та больовим синдромами (М 54.1); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. (другої ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н90.3); хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофеброз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) (J 41/0). 08 вересня 2022 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково. Вперше третя група інвалідності була встановлена 09 лютого 2022 року за загальним захворюванням. При повторному огляді визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями, безстроково. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за професійною радикулопатією. За висновками про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, підземні та шкідливі умови виробництва, роботи у вимушеному положенні тіла, протяги,переохолодження. Постановою ВД ФСС йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались. Вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода. Зазначає, що тривалий час постійно працював в підземних умовах, в умовах впливу шкідливих факторів. Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме ПрАТ «ШУ «Покровське». Наголошує, що його робота на користь підприємства була важкою, з перевищенням гранично допустимих норм. Знаходиться під наглядом лікарів з 2013 року, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно, перебуває на «Д» обліку у лікаря терапевта з 2013 року та у лікаря сурдолога. Наполягає, що внаслідок професійних хвороб у нього з`явився постійний біль в поперековому відділі хребта, підсилюючий при незначному фізичному навантаженні, при ході, з іррадіацією в ліву ногу її оніміння та судоми, скутість та ускладнення при нахилах. Також з`явився кашель, став відчувати задуху при помірному фізичному навантаженні, загальну слабкість, головний біль. Став дратівливим, погіршився сон, став підвищуватись артеріальний тиск. Знизився слух, з?явився шум та дзвін у вухах. Хвороби впливають на його загальний стан. Захворювання бронхів і легенів приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Багато років позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого тепер його здоров`я суттєво підірвано. Раніше він матеріально забезпечував родину, а зараз він та його сім`я можуть розраховувати лише на щомісячні виплати втраченого заробітку. В результаті профзахворювань змінився не тільки стан здоров`я позивача, а і його загальний фізичний стан. Професійні хвороби позначились на фізичному стані на та здібностях і можливостях позивача. Він звільнений з роботи, оскільки робота, яку він виконував заборонена йому за станом здоров?я. Знайти іншу роботу, яку позивач зміг виконувати за станом здоров`я, йому важко, тому з часу звільнення він не працює. Через ушкодження здоров`я доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на психологічному стані. Зазначає, що викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому позивач отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана професійними захворюваннями, внаслідок яких він втратив здоров`я. Тому, прохав суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 200000 гривень(а.с.1-5). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь Держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень (а.с.50-52). Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди до 65 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Вказує, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Судом 1 інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, наказом № 773 вк від 17 березня 2022 року він був звільнений з займаної посади за ст. 40 п. 2 КЗпП у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 8-11). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 серпня 2022 року, затвердженим 22 серпня 2022 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Королем В. (а. с. 12-13), позивачу було встановлено професійне захворювання: «Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м?язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. - за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н90.3). Хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (J41/0)». Професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, а саме ПрАТ «ШУ «Покровське». З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 119665 від 08 вересня 2022 року, яка видана Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська (а. с. 14 та 15 на звороті), вбачається, що позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: первинно всього 65% по сукупності профзахворювань, з 08 вересня 2022 року безтерміново. Потреба у медикаментозному лікуванні за профзахворюваннями, санаторно-курортному лікуванні по профрадикулопатії, підстава Акт огляду МСЕК №

919. З Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 781865 від 08 вересня 2022 року, яка видана Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська (а. с. 14 на звороті та 15), вбачається, що позивачу було встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності професійне захворювання. Висновок про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця, підземні та шкідливі умови виробництва, робота у вимушеному положенні тіла, переохолодження, може працювати слюсарем на поверхні, гірником на поверхні. В Акті зазначено про те, що позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 18 років 00 місяців 21 день. При цьому з матеріалів справи вбачається, що весь цей час в умовах впливу шкідливих факторів позивач працював саме на підприємстві відповідача. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як працівник, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болі, стражданнях, необхідності тривалого лікування, втраті 65% професійної працездатності, встановленні у зв`язку з професійним захворюванням третьої групи інвалідності, безстроково. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак, не може погодитись з розміром визначеної до стягнення суми у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Однак, при визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував вище викладеного. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині. Інші доводи апеляційної скарги ПрАТ ШУ Покровське не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 150 000 грн до 130000 грн., з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ ШУ Покровське підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, відповідно до положень ст.376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське - задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2023 року - змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 150 000 грн. до 130 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: