Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/733/24

Справа № 136/733/24 Провадження № 22-ц/801/1523/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2024 рокуСправа № 136/733/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Медвецького С.К., Клпаничук С.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просив: - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.01.2022 у розмірі 23138,10 грн, станом на 19.03.2024, яка складається: 19459,87 грн - заборгованість за кредитом; 3678,23 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - заборгованість по штрафам. Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами. 28.01.2022 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого йому був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При укладенні кредитного договору відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування ним, а також сплачувати комісії. Однак свої зобов`язання за договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.03.2024, за ним утворилася заборгованість в розмірі 23138,10 грн, яка включає в себе: 19459,87 грн - заборгованість за кредитом; 3678,23 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - заборгованість по штрафам. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, що є порушенням прав та інтересів позивача. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у задоволенні позову Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку. Вказує, що із розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом, а тому ознайомлена із Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Також зазначає, що до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, підписаний боржником, в якому зазначено всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Судом встановлено, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви від 21.08.2022 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Позивачем надано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена». Відповідно до розрахунку заборгованості, який був сформований позивачем, за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 23138,10 грн, яка включає в себе: 19459,87 грн - заборгованість за кредитом; 3678,23 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - заборгованість по штрафам. Також позивачем надана виписка по картці відповідача за період з 28.01.2022 по 01.03.2024. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що докази надані позивачем є неналежними та недопустимими, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Звертаючись до суду із позовом, АТ «Акцент-Банк» посилалося на наявність за відповідачем заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.01.2022 у розмірі 23138,10 грн, яка включає в себе: 19459,87 грн - заборгованість за кредитом; 3678,23 грн - заборгованість по відсоткам. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів, адже факт отримання кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 28.01.2022, копією анкети-заяви від 28.01.2022, випискою по картці за період з 28.01.2022 по 01.03.2024. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте, відповідач відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту використання ним кредитних коштів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем надано суду докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено розмір заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.01.2022 станом на 19.03.2024, яка складається: 19459,87 грн - заборгованість за кредитом; 3678,23 грн - заборгованість по відсоткам. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві від 28.01.2022 процентна ставка не зазначена. Суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14). Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20). Апеляційний суд враховує також правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 127/6915/19, згідно якого обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів того, що з Умовам та Правилам надання банківських послуг, Правилам користування платіжною карткою та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та ним вони підписані, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків та комісії, які були стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом. Нарахування позивачем відповідачу відсотків, комісії та пені, що відображено у виписці та в рахунок чого здійснено списання коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості не ґрунтується на вимогах закону та здійснено без домовленості сторін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що із розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідачем було знято коштів за кредитним договором в розмірі 19459,87 грн, а погашено заборгованості в розмірі 19 252,30 грн, процентів нараховано банком в розмірі 3678, 23 грн. Колегія суддів зазначає, що у справі відсутні докази погодження між сторонами розміру процентів. З огляду на викладене, фактично розмір заборгованості позивача по тілу кредиту становить 207,57 грн (19459, 87 19 252, 30 = 207,57 грн). Отже, позовні вимоги є доведеними в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.01.2022 станом на 17.03.2024 в розмірі 207,57 грн (заборгованість за тілом кредиту). В частині стягнення заборгованості по процентам позовні вимоги є недоведеними, про що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок в рішенні суду. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). З огляду на те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, то в суду першої інстанції не було підстав для відмови у стягненні з відповідача суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів в розмірі 207,57 грн заборгованості за тілом кредиту. Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ «Акцент-Банк» пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір за подання позовної заяви в сумі 26,9 грн , за подання апеляційної скарги в сумі 40,4 грн, всього 67,3 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.01.2022 станом на 19.03.2024 в розмірі 207,57 грн заборгованість по тілу кредиту. В іншій частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту відмовити. В решті рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 67, 3 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: С.К. Медвецький С.Г. Копаничук