Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6074/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6074/24 Перша інстанція: суддя Левчук О.А., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 420/6074/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) стосовно: застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в 2020, 2021, 2022 та 2023 роках грошового забезпечення; нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби з 2008 по 2023 рр. не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року; невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.12.2023; нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в 2019 році, матеріальної допомоги на оздоровлення в 2020, 2021, 2022 та 2023 рр., а також - грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі меншому, ніж визначений законодавством; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 рр., з визначенням в якості базового місяця - січень 2008 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення загальною сумою 161 055,30 (сто шістдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять грн, 30 коп.) грн. за період з 01.03.2018 року по 09.12.2023 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020, 2021,2022 та 2023 рр., підйомної допомоги за 2019 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 рр., а також - компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, та одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) при здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 усіх належних йому коштів, одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач загалом перебував на військовій службі з липня 1997 року по 09.12.2023, та проходив службу в різних органах та підрозділах Державної прикордонної служби України. Зокрема, з грудня 2019 року і по 09 грудня 2023 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в АДРЕСА_1 . Усі органи, де проходив військову службу ОСОБА_1 (прикордонні загони, ОКПП, регіональне управління, військові частини), у відповідності до статті 6 Закону України Про Державну прикордонну службу України складають єдину структуру Державної прикордонної служби України як правоохоронного органу спеціального призначення. Проте, у зв`язку з сімейними обставинами позивач був змушений залишити військову службу, і наказом Голови Державної прикордонної служби України від 06 грудня 2023 року №1175-ОС полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, а вже 07 грудня 2023 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №472-ОС позивач був з 9 грудня 2023 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 мав розумні та виправдані очікування, що ґрунтуються на законі, про те що, відповідачем безумовно дотримуються вимоги щодо встановлення та перерахунку окладів грошового забезпечення у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким, повторюся, було визначено як базовий показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. З огляду на зазначене, зміни в частині визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, - були визнані судом протиправними та нечинними. Відтак, з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 ПКМУ №704, згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З отриманих від Відповідача документів вбачається що станом на момент призначення полковника ОСОБА_1 на посаду заступника начальника регіонального управління в 2019 році, протягом усього періоду служби на посаді аж до моменту виключення останнього зі списків особового складу, позивачу було встановлено посадовий оклад в розмірі 8880 грн, та оклад за військовим званням полковник у розмірі 1480 грн. Водночас, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року становив: 2020 р. - 2102 грн; 2021 2270; 2022 2481; на 1 січня 2023 року становив 2684 грн. Здійснюючи розрахунок за правилами, визначеними пунктом 4 ПКМУ №704, шляхом множення зазначеного показника на визначені законодавством коефіцієнти, оклад за посадою заступника начальника регіонального управління станом на 1 січня календарного року мав становити: 2020 10590 грн; 2021 11 440 грн; 2022 12 500 грн; і на 1 січня 2023 року мав становити 13530 грн; Проте, такий оклад був незмінний протягом 2020-2023 рр. Оклад за військовим званням полковник станом на 1 січня календарного року мав становити: 2020 1765 грн; 2021 1910 грн; 2022 2080 грн, і на січня 2023 мав бути 2250 грн. Проте, такий оклад був незмінний протягом 2020-2023 рр. На підставі зазначеного (різниці розмірів окладів) обґрунтовано вважаю, що Відповідачем для нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в 2020 2023 рр. було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, а не станом на 1 січня 2023 року, і станом на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 року Відповідач вищенаведені складові грошового забезпечення не перераховував, як того вимагала чинна на той час редакція Постанови №704, з урахуванням правильного їх застосування згідно висновків Верховного Суду. Тобто виплата усіх таких видів грошового забезпечення, що обраховані із вищенаведеними порушеннями, є очевидним порушенням прав ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача, через що позивач отримав належні йому виплати у значно меншому розмірі. Також, з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 2008 по 2023 рр. вбачається, що так званими, базовими місяцями для нарахування позивачу індексації визначено було не січень 2008, та березень 2018, а низка інших місяців. Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Із прийняттям Постанови №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць, наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, згідно з постановою Кабінету Міністрів України (на той час постанова КМУ №1295). При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовця прийнято на військову службу, коли його призначено на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії. В спірних правовідносинах, в період з 2008 по 2018 рр., встановлення посадового окладу за посадою, яку займав Позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року. Наступне підвищення розмірів посадового окладу за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. При цьому, Адміністрацією Держприкордонслужби України з 01 березня 2018 року було проігноровано вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (було виконано тільки вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078); в свою чергу, відповідач не врахував зазначене порушення при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , та не нарахував та не сплатив останньому належні йому кошти. Адміністрація Держприкордонслужби за період з березня 2018 року по грудень 2019 року, а в подальшому відповідач за період з грудня 2019 по грудень 2023 включно, повинні були щомісяця нараховувати та виплачувати 2300,79 грн. т.зв. індексації-різниці грошового забезпечення за передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 нормами; але вказане ними зроблено не було, і при звільненні зазначені кошти ОСОБА_1 нараховані й виплачені також не були. Період протиправної недоплати такої індексації-різниці з березня 2018 року по грудень 2023 року скала 70 місяців (2018 р. 10 місяців, 2019 р. 12 місяців, 2020 р. 12 місяців, 2021 р. 12 місяців, 2022 рік 12 місяців, і 2023 рік 12 місяців). Відповідно, загальна сума недоплати позивачеві такої індексації-різниці складає: 2300,79 грн. * 70 місяців.= 161055,30 грн. Крім того, так як ОСОБА_1 має право на отримання в повному обсязі недоплаченого його під час проходження служби та при звільненні грошового забезпечення (у т.ч. й додаткових його видів) та компенсацій, що набув їх у зв`язку із виконанням ним обов`язків під час проходження військової служби - відповідач має компенсувати йому утриманий ПДФО. Від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) позивач проходив військову службу з 11.12.2019 року по 09.12.2023 року. Позивача наказом Голови Адміністрації Державної прикордонний служби України Про особовий склад від 06 грудня 2023 року №1775-ОС звільнений у запас Збройних Сил України. Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Про особовий склад від 13 грудня 2019 року №428-ОС позивача зараховано у списки особового складу та на всі вижи забезпечення по Південному регіональному управлінні. Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Про особовий склад від 07 грудня 2023 року №472-ОС Позивача виключено із списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення. Таким чином, частина вимог заявлена до неналежного відповідача. Позивач передчасно заявив позовні вимоги щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення загальною сумою 161 055,30 (сто шістдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять грн, 30 коп.) грн. за період з 01.03.2018 року по 09.12.2023 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Згідно архівної відомості 2015 року у позивача зросли грошові доходи, а саме червень 2015 року (класність у розмірі 88 грн. 00 коп.). У зв`язку з цим червень 2015 року є місяцем, коли зросли грошові доходи позивача, тому червень 2015 року є так званими, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Враховуючи вище викладене, позивач не набув права на дану індексацію грошового забезпечення. Також, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови. При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року. Разом з цим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Крім наведеного, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 був скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, в частині, який стосувався прав військових пенсіонерів та звужував гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, але вказана постанова суду не мала жодного відношення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №

704. Питання про невідповідність положень пункту Постанови КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103 рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18 про скасування даної редакції, та питання чинності чи не чинності Постанови КМУ № 704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією відповідача під час розрахунку грошового забезпечення позивача. Постановою Кабінету Міністрів України Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 від 12 травня 2023 р. № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. З 20 травня 2023 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 викладений в новій редакції, де зазначено, що що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями вйськовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Позивач в судовому порядку не визнав дії (бездіяльність) Адміністрації Державної прикордонної служби України протиправними щодо нарахування та виплати індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.12.2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. У грошовому атестаті №82, який виданий Адміністрацією Державної прикордонної служби України відсутня інформація в графі Інші виплати та інші відомості щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду. Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що невиконання відповідачем управлінських приписів керівника центрального органу виконавчої влади в сфері забезпечення охорони кордону Голови Служби, щодо обов`язку нарахування та виплати відповідачем, як органом з якого звільняється позивач, індексації грошового забезпечення за весь період служби, і обумовило звернення до суду з позовом лише і тільки саме до відповідача. Питання ж подання позову до кожного окремого органу не буде ефективним способом поновлення порушених прав ОСОБА_1 , та утворить надмірний тягар невиправданого кількаразового звернення до судів з ідентичними вимогами. В спірних правовідносинах у відповідача відсутні жодні дискреційні повноваження: за наявності порушеного права позивача він мав один-єдиний юридично допустимий спосіб дій, а саме усунути допущене порушення. Пунктом 2 зазначеної постанови Уряд визначив:

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14... Відповідно, як вбачається з конструкції норми про жоден перерахунок посадових окладів, окладів за військовим званням після травня 2023 року не йдеться, та Урядом не вимагається. Відповідно, такі зміни внесені на майбутнє, для розрахунку таких показників грошового забезпечення військовослужбовців при призові/призначенні на посади. Представником відповідача до суду надано заперечення, в яких представник відповідача зазначив, що єдиним доказом, яким обґрунтовує позивач свої вимоги, щодо нарахуванню та виплати індексації грошового забезпечення за періоди, коли позивач не проходив військову службу у відповідача є розпорядження у формі вихідної телеграми №Т/116-1743 від 03.03.2020 за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , та листа від 02.06.2020 №0.11- 5760/0/6-20-Вих за його ж підписом. Копії даних документів не були додані до позовної заяви. При цьому, лист - це службова кореспонденція, яка носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом, який міг би врегульовувати правовідносини. На момент виключення позивача із списків особового складу управління та зняття його з усіх видів забезпечення у відповідача була відсутня інформація про наявність будь якої заборгованості за попередніми місцями проходження військової служби та позивач не надав жодного доказу, який підтверджував протилежне. При цьому, з 12 травня 2023 року пункт 4 постанови КМУ №704 викладений в редакції Постанови КМ № 481 від 12.05.2023, де зазначено, що що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.04.2024 у справі № 420/6074/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2022 включно. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 2300,79 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.01.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не належно встановив які саме права або законні інтереси позивача були порушено рішенням та діями ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ); - суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, застосовуючи при обчислені посадового окладу та окладу за військовим званням прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 діяв правомірно; - суд першої інстанції не врахував, що позивач передчасно заявив позовні вимоги щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення загальною сумою 161 055,30 (сто шістдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять грн, 30 коп.) грн. за період з 01.03.2018 по 09.12.2023 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. 13 грудня 2019 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 428-ОС, яким зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення по Південному регіональному управлінню полковника ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Адміністрації Державної прикордонної служби України з 13.12.2019 (а.с. 119). 07 грудня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 472-ОС, яким виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення по Південному регіональному управлінню полковника ОСОБА_1 , заступника начальника регіонального управління з матеріального забезпечення, звільненого наказом Голови Державної прикордонної служби України за пп. г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з правом носіння військової форми. Виключено зі списків особового складу управління з урахуванням здачі справ та посади з 09 грудня 2023 року (а.с. 118). 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2008-2023 рр. та надання копій документів (а.с. 33-34). 02 січня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь та повідомлено, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Південному регіональному управлінні проводилась відповідно до вимог чинного законодавства, а також надано копії наказів, довідок та відомостей (а.с. 35). Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, з 01.01.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік, з 01.01.2022 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік, та з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік. За таких підстав, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік є неправомірними. Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року суд зазначив, що згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020р. №Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Також суд виснував про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення загальною сумою 161 055,30 (сто шістдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять грн, 30 коп.) грн. за період з 01.03.2018 року по 09.12.2023 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 2162,36 грн. = 2300,79 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 2300,79 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Пунктом 6 постанови № 103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №

704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Таким чином, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. В той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися. Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України. Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції: Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.. Так, у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 зазначив, що : а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням. Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Таким чином, на підставі викладеного, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також інших похідних та належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік є неправомірними. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року суд апеляційної інстанції зазначає таке. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення. Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно до ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Згідно п. 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 02.04.2021 року) цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пунктом 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній після 02.04.2021року) визначено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За змістом абзацу 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Абзацом 2 п. 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Абзац 4 п. 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. За таких підстав, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Матеріалами справи встановлено, що в період до 13.12.2019 позивач не проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується учасниками справи. При цьому, згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 №Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 Про окремі питання індексації грошового забезпечення виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби. ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Отже, доводи відповідача про неналежність заявлених позовних вимог позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 є неспроможними. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 по справі № 380/1513/20). Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а). Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. Також, апеляційним судом встановлено, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за спірний період має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21, у постанові від 30.05.2023 у справі № 380/3632/21. При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 28.02.2018, а тому бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року є протиправною. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення загальною сумою 161 055,30 (сто шістдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять грн, 30 коп.) грн. за період з 01.03.2018 року по 09.12.2023 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 суд апеляційної інстанції зазначає таке. Так, як вже вказувалось вище, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30 серпня 2017 року, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30 серпня 2017 року базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став - березень 2018 року. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21. Так, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 2162,36 грн. = 2300,79 грн. Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 2300,79 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. В той же час, п. 3 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами). За таких підстав, за період з 01.01.2023 по 09.12.2023 у відповідача відсутній обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 2300,79 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.01.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Підсумовуючи наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 420/6074/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк