Постанова 4857 № 380/21965/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21965/21 пров. № А/857/8483/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року (суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) за період з 28.01.2020 по 28.10.2021; зобов`язання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.01.2020 по 28.10.2021, за 639 днів, виходячи з розрахунку 372,68 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України (по стройовій частин ) №117 від 06.09.2017 позивача виключено із списків особового складу Управління та всіх видів забезпечення. На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Враховуючи рішення Оружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2021 в справі №640/1998/20, яким визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2016 по 06.09.2017, зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 13.02.2016 по 06.09.2017 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 13.02.2016 по 06.09.2017 та визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, позивач вважає, що період з 06.09.2017 по 28.10.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 06.09.2017 по 28.10.2021. Позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій він просив суд: визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) за період з 28.01.2020 по 28.10.2021; зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.01.2020 по 28.10.2021, за 639 днів, виходячи з розрахунку 372,68 грн у розмірі 238141,07 гривень. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року позов задоволено частково. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що здійснений відповідачем розрахунок і виплачені позивачу при звільненні суми не були спірними на момент звільнення і протягом трьох років позивач не здійснював жодних дій, спрямованих на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Відтак, викладені обставини свідчать, що спір щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення виник більш ніж через три роки після звільнення позивача. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Генеральному штабі Збройних Сил України на посаді офіцера організаційно-планового відділу. Згідно витягу з наказу Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.08.2017 №83 майора ОСОБА_1 , офіцера організаційно-планового відділу, звільненого наказом Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.08.2017 №83 у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу прийнято вважати таким, що справи та посаду здав. На момент виключення позивача зі списків особового складу управління, останньому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2016 по 06.09.2017, а також компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2021 у справі № 640/1998/20, визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2016 по 06.09.2017. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.02.2016 по 06.09.2017 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 13.02.2016 по 06.09.2017. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Відповідачем на виконання вказаного рішення, здійснено 28.10.2021 виплату грошових коштів в розмірі 12045,58 гривень, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 19.11.2021. Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 11262,08 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Разом з тим, оскільки, позивачу, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення не виплачено в день його звільнення 06.09.2017, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Непроведення з вини Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки та індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2016 по 06.09.2017 у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, неправильними є доводи відповідача про те, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки та індексація грошового забезпечення не є тією сумою, несвоєчасність виплати якої має наслідком настання юридичних наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України. Згідно частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення виплачено 28.10.2021, що підтверджується банківською довідкою, згідно якої вбачається, що на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» позивачу відповідачем виплачено суму 12045,58 грн. Відповідачем не заперечується. Відтак, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провела фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Апеляційний суд звертає увагу, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на підставі статті 117 КЗпП України. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17. Разом з тим, період затримки розрахунку при звільнені - з 07.09.2017 року (наступний день після дня виключення із списків ), враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2021 в справі №640/1998/20, на підставі якого відповідачем нараховано та виплачено 12045,58 грн. по 27.10.2021 (день, що передує виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення на картковий рахунок позивача) Оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення належить за період з 07.09.2017 по 27.10.2021 за затримку терміном на 1511 днів. Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Верховний Суд України у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 зазначив, що щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11. Як вбачається з довідки від 21.09.2017 за № 305/658, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у липні 2017 11553,01 грн та у серпні 2017 11553,01 грн, звідси середньоденна заробітна плата позивача становить 372,67 грн (за останні 2 місяці 23106,02/ 62 календарні дні за останні два повні місяці липень та серпень 2017 року). Судом першої інстанції вірно враховано, що недоплачена сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексація грошового забезпечення становить 12045,58 грн., і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 563104,37 грн (1511 дні затримки розрахунку * 372,67,17 грн.) а тому судом першої інстанції правомірно застосовано до даних правовідносин принцип співмірності. Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 12045,58 грн / 563104,37 грн (сума компенсації за відпустки /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,02. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 372,67 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,02 х 1511 (днів затримки розрахунку) = 11262,08 гривень. За таких обставин, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 11262,08 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про частковое задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року в справі №380/21965/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська