Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6998/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6998/22 пров. № А/857/10877/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року (суддя Качур Р.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №380/6998/22 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановив: У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 22.06.2021 по 28.12.2021 строком 189 календарних днів з розрахунку суми середнього заробітку визначеного відповідно до п. п. 2, 8 Порядку №100. Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 23.06.2021 по 28.12.2021 у розмірі 15667 гривень 88 копійок. З цим рішенням суду першої інстанції від 15 червня 2022 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 1009,73 грн., відтак розмір належного середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, на думку позивача, повинен становити 190838,97 грн.. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 15 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами. Водночас вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного просить задовольнити та ухвали постанову, якою скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено наступні фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України до 22.06.2021. Наказом начальника Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 22.06.2021 N163 полковника ОСОБА_1 , начальника кафедри тактики факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.06.2021 N 223 з військової служби в запас за підпунктом "а" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", - з 22.06.2021 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення (а.с. 10). Станом на момент звільнення із позивачем не проведено розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення. Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі N 380/14453/21, яке набрало законної сили 11.11.2021. Зазначеним вище рішенням суду, позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 р. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 р.. Виплату індексації грошового забезпечення відповідачем здійснено 28.12.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі N 380/14453/21, яке набрало законної сили 11.11.2021, що підтверджується фотокопією виписки по картковому рахунку позивача (а.с. 14). Позивач, вважаючи, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні - протиправно не виплачено індексацію грошового забезпечення, звернувся із цим позовом до адміністративного суду. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено виплатою індексації грошового забезпечення 28.12.2021, а не при виключенні останнього із списків частини 22.06.2021, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 23.06.2021 по 28.12.2021 за затримку строком 189 днів. Водночас ураховуючи, що невиплачена позивачу станом на день звільнення індексація грошового забезпечення становить 15676,24 грн. яка виникла за 189 календарних днів і є значно меншою, ніж середньомісячна заробітна плата позивача за період затримки (190838,97 грн), суд першої інстанції вважав можливим застосувати до спірних правовідносин принцип співмірності. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.91 (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті першої Закону N 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону N 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" N 1282-XII від 03.07.91 (далі - Закон N 1282-XII). Так, ст. 2 Закону N 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі N 380/14453/21, яке набрало законної сили 11.11.2021, позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 р; зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 р.. За приписами ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права до подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду: у справі N 806/2473/18 від 30.10.2019, у справі N П/811/570/16 від 22.08.2019, у справі N 524/8023/16-а від 11.06.2019. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Колегія суддів звертає увагу, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовано положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України. Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 КЗпП України. Як правильно встановив окружний суд, оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення - 22.06.2021, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку і тому, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Водночас відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження №11-1210апп19) та у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. Визначаючи розмір спірного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та час затримки такого розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплаті на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що складає 15667 грн. 88 коп., що є співмірним з урахуванням розміру невиплачених сум та частки, яку вони становили у заявлених вимогах, враховуючи істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та період, за який вона підлягає сплаті. При цьому, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, та полягають у тому, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Оцінюючи застосування судом першої інстанції критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача за два останні повні місяці позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у такому розмірі: 31500,42 грн за квітень 2021 року та 30093,41 грн за травень 2021 року, що за два місяці становить 61593,83 грн. Відтак середньоденна заробітна плата становить 1009,73 грн (за останні 2 місяці - 61593,83 грн / 61 календарний день за останні два повні місяці - квітень та травень 2021 року). Ураховуючи, що невиплачена позивачу станом на день звільнення індексація грошового забезпечення становить 15676,24 грн. яка виникла за 189 календарних днів і є значно меншою, ніж середньомісячна заробітна плата позивача за період затримки (190838,97 грн), суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин принцип співмірності. Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 15676,24 грн / 190838,97 грн (сума виплаченої індексації / середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,0821. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 1009,73 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,0821 х 189 (календарних днів затримки розрахунку) = 15667,88 гривень. Колегія суддів наголошує, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Визначений судом першої інстанції розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача, з яким погоджується апеляційний суд, повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування. Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу позивача про незаконність та скасування рішення суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду від 15 червня 2022 року не оскаржено відповідачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов 03.11.2022 на адресу суду за вх.39007/22 від Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, окрім заперечень доводів апеляційної скарги позивача в прохальній частині містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції, однак за формою та змістом не відповідає вимогам 296 КАС України та не може розглядатися апеляційним судом як апеляційна скарга. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року в адміністративній справі №380/6998/22 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль