Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/12837/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 вересня 2024 року місто Чернівці справа №727/12837/23 провадження №22-ц/822/670/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні відповідача ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тумак Андрій Михайлович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лопух Сергій Володимирович, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні відповідача ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тумак Андрій Михайлович, головуючий в суді першої інстанції суддя Калмикова Ю.О., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тумак А.М. Посилалася на те, що 05 червня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу вона продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу сторонами досягнуто усіх істотних умов та відповідно до яких (п. 1 договору) ОСОБА_4 передано ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_4 кошти в сумі 138000,00 грн. та решту суми 295000,00 грн. мала сплатити не пізніше 05 червня 2012 року, що мало бути засвідчено нотаріально посвідченою заявою. До цього часу відповідач не сплатила позивачу кошти в розмірі 295000,00 грн., чим істотно порушила умови договору купівлі продажу квартири. Крім того, не виконавши перед ОСОБА_4 свої зобов`язання, ОСОБА_2 14 січня 2019 року продала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав. Просила розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 червня 2012 року, який зареєстровано в реєстрі за № 2172 та укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Повний текст рішення складено судом 01 червня 2024 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що в оскаржуваному рішенні суд помилково прийшов до висновку, що умови договору не передбачають підстав для розірвання договору взагалі, крім того, з 2012 року позивачем не надано жодних підтверджень невиконання покупцем відповідачем обов`язку щодо сплати суми за договором (листи, претензії, вимоги, не передання покупцю квартири тощо), оскільки відповідач належним чином і спокійно володів, користувався і розпоряджався такою квартирою з 2012 по 2019 рік. Зазначений висновок є хибним. Судом не враховано, що умови розірвання передбачаються не тільки договором, а й законом. Відповідно до спірного договору купівлі-продажу сторонами досягнуто усіх істотних умов та відповідно до яких (п. 1,4 договору) ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 кошти в сумі 138 000,00 грн. та решту суми 295 000,00 грн. мала сплатити не пізніше 05 червня 2012 року, що мало бути засвідчено нотаріально посвідченою заявою. Таким чином, у ОСОБА_2 виникло зобов`язання сплатити ОСОБА_1 кошти в розмірі 295000,00 грн., що до цього часу не здійснено. На дзвінки та особисті розмови щодо повернення суми боргу відповідач відтерміновувала оплату, пояснюючи важким матеріальним становищем. На момент укладення спірного договору у відповідача виник борг в розмірі 295000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ становило 36 921 доларів США (295000:7,99), а на момент звернення до суду це вже становило 8111 доларів США (295000:36,37) Допускаючи порушення істотних умов договору купівлі - продажу відповідач спричинила позивачу шкоду у вигляді реальних збитків, оскільки за договором повинна була здійснити оплату ще в 2012 році, через що позивач позбавлений можливості отримати очікуване при укладенні договору. Також п. 17 спірного договору продавець зобов`язувався до 20 червня 2012 року знятись з реєстраційного обліку та повністю звільнити квартиру для безперешкодного користування нею покупцем. Суд не надав значення тому, що позивач до цього часу зареєстрована в спірній квартирі, там є її речі, вона там проживає і відповідач ніколи цього не заперечувала, не здійснювала дій щодо позбавлення її права проживання, що доводить те, що відповідач не виконала свій обов`язок щодо сплати боргу. Відповідач суду не надав відзиву та жодного доказу в свій захист та не приймав участі в судових засіданнях. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. Щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідачки та третіх осіб У судове засідання відповідачка та треті особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили (а.с.125-128, 135-137, 146-147). Судові повістки про виклик відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 у судові засідання повернуті поштою з відмітками про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.132, 138-141, 148-149, 152). Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20. Згідно із статтею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, виклад позиції позивача в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та третіх осіб. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 05 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М., за реєстром №2172, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу сторони домовились, що продаж квартири, що є предметом цього договору, вчиняється між ними за 430 000,00 грн., які покупець зобов`язується сплатити Продавцю в такому порядку: - грошові кошти в сумі 138000 грн. покупець сплатила продавцю до підписання цього договору, - решта суми, а саме 292000 грн. має бути сплачено не пізніше 05 червня 2012 року. Остаточний розрахунок має бути здійснено з одночасним підтвердженням цього факту письмовою заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчує нотаріально. Відповідно до п. 18 договору купівлі-продажу право власності на квартиру, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №355846529 від 24 листопада 2023 року нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення101 належить ОСОБА_1 частка 10/100, спільна часткова на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2019 року №168 посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального кругу Хоменко М.О. і ОСОБА_3 частка 90/100, спільна часткова на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2019 року №168 посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального кругу Хоменко М.О. (а.с.8-11). Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14 січня 2019 року спірну квартиру ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 і ОСОБА_3 купили у спільну часткову власність в наступних частках: ОСОБА_1 10/100 ідеальних часток квартири, а ОСОБА_3 90/100 ідеальних часток квартири. В пункті 2 даного договору зазначено, що відчужувана квартира належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05 червня 2012 року Тумаком А.В., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим №2172, бланк ВРТ №088022, зареєстрованого в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 20 червня 2012 року, порядковий номер об`єкта нерухомого майна: 30585817. До договору купівлі-продажу від 05 червня 2012 року була надана заява про факт повного розрахунку, справжність підпису на якій засвідчено 05 червня 2012 року Тумаком А.В., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим №2175, бланк ВРС №762288. Крім цього, факт повного розрахунку підтверджений додатковою заявою, справжність підпису на якій засвідчено 14 січня 2018 року Хоменко М.О., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим №165, бланк ННМ 019002 (а.с.75). Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Зокрема, в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Отже, ефективним способом захисту буде позовна вимога про стягнення не отриманих коштів, а не розірвання договору. Колегія суддів не погоджується з мотивами відмови в позові, виходячи з наступного. За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 285/6579/21 (провадження № 61-8174св22) зазначив, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину, про правомірність, ефективність способу захисту порушеного права, оскільки порушеного права немає. Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) розпочато провадження у справі, належним позивачем. Брак права на позов у матеріальному розумінні матиме наслідком ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права в особи обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20)). Підсумовуючи, за обставин, коли позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів, суд не вправі робити висновок про те, який спосіб захисту буде правомірним та ефективним, оскільки не існує права чи законного інтересу, який підлягає захисту судом. Колегія суддів вважає, що позивач не довів свого порушеного права. При цьому колегія суддів виходить з наступного. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. До договору купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу(частини друга-четверта статті 692 ЦК України). За змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не здійснила повну оплату за договором купівлі-продажу, укладеним між нею та відповідачем, зокрема вказувала, що відповідачка ОСОБА_2 не сплатила кошти в сумі 295 000,00 грн. У справі, що переглядається, встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 05 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М., за реєстром №2172, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу сторони домовились, що продаж квартири, що є предметом цього договору, вчиняється між ними за 430 000,00 грн., які покупець зобов`язується сплатити Продавцю в такому порядку: - грошові кошти в сумі 13800 грн. покупець сплатила продавцю до підписання цього договору, - решта суми, а саме 292000 грн. має бути сплачено не пізніше 05 червня 2012 року. Остаточний розрахунок має бути здійснений з одночасним підтвердженням цього факту письмовою заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Підписання цього договору продавцем свідчить про підтвердження факту одержання від покупця 13800 грн., як часткової оплати за продаж квартири, що є предметом цього договору (а.с.7). Таким чином, під час підписання даного договору сторонами було визначено його умови та відбувалось його виконання в тих межах, які були визначені договором. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 14 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О., за реєстром №168, укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що: 1.продавець ОСОБА_2 передала у власність покупцю 1, а покупець 1 ОСОБА_1 прийняла у власність 10/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 ; продавець ОСОБА_2 передала у власність покупцю 2, а покупець 2 ОСОБА_3 прийняла у власність 90/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 . Згідно пункту 2 вказаного договору від 14 січня 2019 року вбачається, що відчужувана квартира належить продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05 червня 2012 року приватним нотаріусом Тумаком А.В. за реєстровим №2172, Заява про факт повного розрахунку, справжність підпису на якій засвідчено 05 червня 2012 року приватним нотаріусом Тумаком А.В. за реєстровим №2175, Витяг про державну реєстрацію прав, виданий Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 20 червня 2012 року за №34571005, факт повного розрахунку підтверджений додатково заявою, справжність підпису на якій засвідчено 14 січня 2018 року приватним нотаріусом Хоменко М.О. Отже, даний договір купівлі-продажу квартири від 14 січня 2019 року підтверджує повне виконання ОСОБА_2 істотних умов договору купівлі-продажу квартири від 05 червня 2012 року, зокрема щодо повної оплати вартості предмету вказаного договору, зокрема заявою про факт повного розрахунку, справжність підпису на якій засвідчено 05 червня 2012 року приватним нотаріусом Тумаком А.В. за реєстровим №2175. Крім цього, позивач в подальшому, а саме 14 січня 2019 року придбала у ОСОБА_2 10/100 часток в спірній квартирі за договором купівлі-продажу. Згідно пункту 3 договору продаж цей за домовленістю сторін вчинено за 1088780,00 гривень, які повністю отримані продавцем від покупців до підписання цього договору в безготівковій формі. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру (а.с.75). Таким чином, позивач ОСОБА_1 станом на момент підписання договору купівлі-продажу спірної квартири 14 січня 2019 року визнавала, що спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_2 і будь-яких претензій фінансового характеру щодо неповної оплати квартири за договором купівлі-продажу від 05 червня 2012 року не висловлювала. Навпаки, укладаючи договір купівлі-продажу, вона здійснила оплату ОСОБА_2 за свою частку купленої квартири. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому колегія суддів не робить висновок про те, який спосіб захисту мав бути правомірним та ефективним, оскільки не існує права чи законного інтересу, який підлягає захисту судом. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а мотивувальну частину рішення змінити з підстав викладених в мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лопух Сергій Володимирович задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 травня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року. Головуючий: Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк