Постанова Київський апеляційний суд № 756/1117/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 756/1117/24 Апеляційне провадження № 33/824/3534/2024Головуючий у суді першої інстанції - Діденко Є.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30.05.2024 ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.202-206). Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуального закону, дослідивши як доказ у цій справі висновок експерта наданий у справі відносно ОСОБА_3 , що є недопустимим, оскільки цей доказ було здобуто в результаті розгляду іншої справи. Постанова Оболонського районного суду м. Києва щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_3 не може бути доказом його вини. Судом повністю проігноровано, що доказів порушення ним п. 8.10 ПДР матеріали справи не містять, а єдиний доказ по справі, свідчення свідка також підтверджує його невинуватість, оскільки він рухався на дозволяючий сигнал світлофора (а.с.210-214). У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Самарцев Я.Ю. підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. Потерпілий ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Пащенко П.М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили постанову суду залишити без змін. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.08.2021 о 10 год. 25 хв. ОСОБА_1 рухаючись в м. Києві по вул. Велика кільцева дорога (перехрестя з Мінським шосе) керуючи транспортним засобом марки FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_2 , при поданні світлофором сигналу, що забороняє рух, не зупинився перед перехрещуванню проїзною частиною (дорожньою розміткою 1.12) продовжив рух, що призвело до зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_3 , під керування ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 8.10 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що останнім у даній дорожній обстановці не було дотримано вимог пункту 8.10. ПДР України, відповідно до якого у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Указаний висновок підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №724888 від 11.01.2024 (а.с.1); постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2023 у справі № 756/14072/21, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.7-12), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.02.2024 (а.с.192-196); висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 8654/8655/22-52 у справі № 756/14072/21 від 07.07.2023; показами свідка, тощо. Необхідно наголосити, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам. Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Отже, наявні у справі належні і допустимі докази в їх сукупності, дозволили суду дійти правомірного висновку про допущення ОСОБА_1 порушення ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості доказів, які суд поклав в основу оскаржуваного рішення, є необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Враховуючи указані положення закону, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та цілком правомірно прийняв до уваги зміст як висновку експертів КНДІСЕ від 07.07.2023, так і висновки викладені у постанові Оболонського районного суду міста Києва від 06.10.2023, яка винесена відносно водія ОСОБА_3 , оскільки останні стосуються однієї і тієї ж події - ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання водієм ПДР України, і це порушення знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні належні підстави для висновку про незаконність постанови суду першої інстанції та, як наслідок, задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови. Підстав для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не вбачається. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя М.І. Оніщук