Ухвала КАС ВС № 120/16774/23

УХВАЛА 22 серпня 2024 року м. Київ справа № 120/16774/23 адміністративне провадження № Зі/990/87/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., у справі №120/16774/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України про визнання протиправними діянь та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду до Офісу Президента України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними діяння : 1) повідомлення 07 червня 2023 року недостовірної інформації про те, що ініційована електронна петиція Президентові України не відповідає встановленим вимогам; 2) повідомлення 07 червня 2023 року недостовірної інформації про те, що порушене у петиції питання не відноситься до повноважень Президента; 3) не оприлюднення електронної петиції від 07 червня 2023 року на вебсайті Офіційного інтернет -представництва Президента України; 4) приховування та не надання на письмовий запит від 08 червня 2023 року засвідченої належним чином поданої та підписаної петиції та її змісту, та письмової відповіді про результати її розгляду (отримання) за підписом відповідальної посадової особи; 5) повідомлення недостовірної інформацію на запит від 08 червня 2023 року про те, що надати запитувану петицію не вбачається можливим; 6) надіслання листа Офісу Президента України від 15 червня 2023 року № 22/1-09/2601 за підписом ОСОБА_2 , зміст та форма якого не відповідає вимогам закону, а саме не містить номери телефонів, адресу електронної пошти, адресу офіційного вебсайту); 7) протиправне розміщення на офіційному сайті Президента України president.gov.ua постійної статичної вкладки "Дружина Президента"; - зобов`язати: 1) оприлюднити електронну петицію від 07 червня 2023 року на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України; 2) надати на письмовий запит від 08 червня 2023 року засвідчену належним чином копію поданої та підписаної петиції та її зміст, та письмову відповідь про результати її розгляду (отримання) за підписом відповідальної посадової (службової) особи; 3) повідомити недостовірну інформацію на запит від 08 червня 2023 року про те, що надати запитувану петицію не вбачається можливим; 4) надіслати запитувану інформацію листом, що містить номери телефонів, адресу електронної пошти, адресу офіційного вебсайту відповідача; 5) видалити на офіційному сайті Президента України president.gov.ua вкладку (послання) "Дружина Президента"; 6) розмістити на сайті Президента України вкладку "Громадяни України" або "Виборці Президента" та розміщувати за даним посиланням інформацію суспільного інтересу про громадян України, осіб без громадянства та іноземців, в т.ч. про Олену Зеленську, про мене та мою дружину, та інших рівних один перед одним осіб. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, закрито провадження в частині вимог про : - визнання протиправними діянь стосовно приховування та не надання на письмовий запит від 08 червня 2023 року засвідченої належним чином поданої та підписаної петиції та її змісту, та письмової відповіді про результати її розгляду (отримання) за підписом відповідальної посадової особи; повідомлення недостовірної інформації на запит від 08 червня 2023 року про те, що надати запитувану петицію не вбачається можливим; надіслання листа Офісу Президента України від 15 червня 2023 року № 22/1-09/2601 за підписом ОСОБА_2 , зміст та форма якого не відповідає вимогам закону, а саме не містить номери телефонів, адресу електронної пошти, адресу офіційного вебсайту); - зобов`язання надати на письмовий запит від 08 червня 2023 року засвідчену належним чином копію поданої та підписаної петиції та її зміст, та письмову відповідь про результати її розгляду (отримання) за підписом відповідальної посадової (службової) особи) та надіслати запитувану інформацію листом, що містить номери телефонів, адресу електронної пошти, адресу офіційного вебсайту відповідача. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №120/16774/23 (адміністративне провадження К/990/29239/24) залишив без руху. 16 серпня 2024 року скаржником через підсистему «Електронний суд» подано заяву (в інтересах реалізації права на доступ до правосуддя, справедливого), в якій ОСОБА_1 заявлено відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М. Так, заявник керуючись пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) заявляє відвід колегії суддів. В обґрунтування вказаного відводу, заявник зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року залишено касаційну скаргу без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або надання доказів які свідчать про майновий стан за попередній календарний рік. На думку скаржника, подані ним разом з касаційною скаргою, документи дозволяли встановити, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу позивача за попередній календарний рік. При цьому, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, яку на його думку, проігноровано колегією суддів. Заявник вважає, що в процесуальних діях судді Жука А.В., об`єктивність судді як необхідна умова для належного виконання ним своїх обов`язків не проявляється, у позивача та стороннього спостерігача виникають сумніви в неупередженості судді та незацікавленості в тому щоб справа була розглянута Верховним Судом. Вказує, що в судді ОСОБА_3 склалася упередженість стосовно позивача, зацікавленість в результатах не допустити розгляду справи Верховним Судом, що він передав своїм колегам, суддям Кашпур О.В., Мартинюк Н.М. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., у справі №120/16774/23 (адміністративне провадження К/990/29239/24) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. 20.08.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., у справі №120/16774/23 визначено суддю Єресько Л.О. Вирішуючи дану заяву, суддя виходить із такого. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: - "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; - "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. За доводами заяви про відвід заявник бачить прояв упередженості колегії суддів у тому, що цим складом суду постановлені ухвали про відмову у задоволенні його клопотань про звільнення від сплати судового збору та залишення його касаційних скарг у справі 120/16774/23 без руху через несплату відповідного судового збору. Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право на касаційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом. Умовою прийнятності касаційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 330 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору. Так, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Частиною п`ятою статті 330 КАС України спеціально обумовлено, що якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом. Позивач не належить до осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати за законом. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону № 3674-VI. Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. У постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору. У постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4473/21 (910/8061/21) вказано, що Закон "Про судовий збір" не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Тож саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Наведені заявником аргументи стосовно постановлення відповідним складом суду ухвал про відмову у звільненні його від сплати судового збору та залишення без руху касаційних скарг заявника у справі № 120/16774/23 свідчать саме про незгоду сторони із рішеннями, які постановив суд відповідно до приписів статтей 169, 332 КАС України. Тут необхідно взяти до уваги, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, вказані доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів: Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М. або необ`єктивність під час розгляду справи №120/16774/23 заявником не наведено, а суддею не встановлено. Таким чином, оскільки наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід судді обставини не знайшли свого підтвердження, тому підстав для висновку про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., у справі №120/16774/23 немає. Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., у справі №120/16774/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України про визнання протиправними діянь та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. ........................... Л.О. Єресько Суддя Верховного Суду