Постанова 4870 № 914/620/20(463/3662/23)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" серпня 2024 р. Справа №914/620/20(463/3662/23) Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Панова І.Ю., Судді Малех І.Б., Кравчук Н.М. Секретар судового засідання: Фарина Х.І. представники сторін: не з`явилися; розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 26.06.2024 (вх. №01-05/1841/24 від 27.06.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 (повний текст рішення складено 06.06.2024) у справі №914/620/20(463/3662/23) (суддя Артимович В.М.) за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів до відповідача: Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація, м. Львів про: стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні, моральної шкоди та зобов`язання видати трудову книжку у межах справи про банкрутство № 914/620/20 за заявою кредитора: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів про відкриття провадження у справі про банкрутство: Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (79008, м. Львів, пл. Соборна, буд. 3А, ідентифікаційний код 13823105) В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції. Ухвалою суду від 09.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (79008, м. Львів, пл. Соборна, буд. 3А, ідентифікаційний код 13823105); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (79008, м. Львів, пл. Соборна, буд. 3А, ідентифікаційний код 13823105); введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (79008, м. Львів, пл. Соборна, буд. 3А, ідентифікаційний код 13823105); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Плесканку Олега Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 21.12.2016 за № 1779, адреса: 79038, м. Львів, а/с 9859). Справа № 914/620/20 про банкрутство Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація перебуває на стадії розпорядження майном. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2023 у справі № 463/3662/23 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту Укрзахідпроектреставрація про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні та зобов`язання видати трудову книжку у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Львівського апеляційного суду від 05.02.2024 у справі № 463/3662/23 задоволено частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Доготер Оксани Георгіївни; змінено ухвалу Галацького районного суду м. Львова від 16.10.2023, доповнено її абзацом: Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарського суду; в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Галицький районний суд м. Львова супровідним листом від 23.02.2024 вих.№ 463/3662/23/558/2024 надіслав цивільну справу № 463/3662/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація про стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні та зобов`язання видати трудову книжку з судовим рішенням колегії суддів з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 05.02.2024, та згідно заяви представника позивача ОСОБА_2 щодо скерування справи для розгляду, до Господарського суду Львівської області. Ухвалою суду від 14.03.2024 справу № 914/620/20(463/3662/23) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація про стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні, моральної шкоди та зобов`язання видати трудову книжку прийнято до розгляду в межах справи № 914/914/620/20 про банкрутство Державного підприємства Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація (ідентифікаційний код 13823105), відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив належного звільнення ОСОБА_1 , не провів остаточного розрахунку та не видав належним чином оформленої трудової книжки. Зазначала, що вона неодноразово зверталася до відповідних органів за захистом своїх трудових прав, зокрема, щодо невидачі ДП Укрзахідпроектреставрація трудової книжки та невиплати належних при звільненні коштів у зв`язку з написанням заяви від 19.09.2022 про звільнення за згодою сторін Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №914/620/20(463/3662/23) ОСОБА_1 повністю відмовлено у задоволені позову. Рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів ініціювання ОСОБА_1 звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю України ( надалі КЗпП) , а її письмова заява від 19.09.2022 до роботодавця, яка є підставою цього позову, стосувалася виключно прохання звільнення на підставі угоди сторін (п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України), при чому без зазначення дати звільнення та відсутності згоди роботодавця, з огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, а тому позовні вимоги щодо бездіяльності відповідача, яка виражається у невидачі наказу про звільнення ОСОБА_1 власне за заявою від 19.09.2022 та зобов`язання видати такий наказ задоволенню не підлягають. В ухвалі господарський суд також дійшов висновку, що позовні вимоги про проведення остаточного розрахунку при звільненні, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по момент фактичного розрахунку, про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн, є похідними від основної вимоги , тому теж задоволенню не підлягають Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 27.06.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №914/620/20(463/3662/23) та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, а саме: Визнати незаконною бездіяльність Відповідача, яка виражається у: невидачі наказу про звільнення ОСОБА_1 за заявою від 19.09.2022 року, невидачі належним чином оформленої трудової книжки ОСОБА_1 та не проведенням остаточного розрахунку із працівником під час звільнення за згодою сторін; Зобов`язати Відповідача винести наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.09.2022 року за згодою сторін, провести з нею остаточний розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку із відповідним записом про звільнення; Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.09.2022 року по момент фактичного розрахунку; Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Вказує, що вона неодноразово зверталася до відповідних органів за захистом своїх трудових прав, зокрема, щодо невидачі ДП Укрзахідпроектреставрація трудової книжки та невиплати належних при звільненні коштів у зв`язку з написанням заяви від 19.09.2022 про звільнення за згодою сторін. Однак, відповідач своєю бездіяльністю (ненадання наказу про звільнення, невиплатою сум розрахунку при звільненні та невидачею належним чином оформленої трудової книжки) порушує її права, які можуть бути поновлені у судовому порядку. Відповідно до норм чинного законодавства, якщо роботодавець не погоджується звільняти працівника за угодою сторін. Він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Матущак О.І. та Бойко С.М. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 26.06.2024 (вх. №01-05/1841/24 від 27.06.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №914/620/20(463/3662/23). Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Бойко С.М. Ухвалою суду від 11.07.2024 призначено розгляд справи на 30.07.2024. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Кравчук Н.М. та Малех І.Б. Ухвалою суду від 30.07.2024 відкладено розгляд справи на 20.08.2024. У судове засідання 20.08.2024 сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Однак, 20.08.2024, перед судовим засіданням, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що представник скаржника перебуває у відряджені. Щодо поданого клопотання колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Апеляційний суд звертає увагу, що скаржником до клопотання не додано доказів на підтвердження своїх тверджень та надіслання такого клопотання іншим сторонам у справі. Порадившись на місці, колегія суддів вирішила відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що: З огляду на зміст прохальної частини позовної заяви, позивач звернулася до суду із позовом до ДП Укрзахідпроектреставрація про: визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка виражається у невидачі наказу про звільнення ОСОБА_1 за заявою від 19.09.2022 року, невидачі належним чином оформленої трудової книжки ОСОБА_1 та непроведення остаточного розрахунку з працівником під час звільнення за згодою сторін; зобов`язання відповідача винести наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.09.2022 року за згодою сторін, провести з нею остаточний розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку із відповідним записом про звільнення; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по момент фактичного розрахунку; про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. Як встановлено господарським судом, ОСОБА_1 написала заяву, датовану 19.09.2022, на ім`я т.в.о. директора ДП Укрзахідпроектреставрація ОСОБА_3 , у якій просила звільнити її з роботи за згодою сторін. З огляду на копію вказаної заяви, яка долучена позивачем до матеріалів справи, остання зареєстрована 19.09.2022 за №

38. ОСОБА_1 зверталася до Міністерства розвитку громад та територій України, до ГУ Держпраці у Львівській області та до Обласної організації профспілок працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України з відповідними заявами від 26.09.2022 та від 28.09.2022. У своїх заявах ОСОБА_1 зазначала про написання нею роботодавцю ДП Укрзахідпроектреставрація заяви від 19.09.2022 про звільнення за згодою сторін та просила посприяти їй у видачі наказу про звільнення, видачі належним чином оформленої трудової книжки та проведенні остаточного розрахунку при звільненні. ОСОБА_1 отримано відповіді на свої звернення, у яких, зокрема, повідомляється заявника, що механізм поновлення порушених трудових прав працівників визначений главою XV Кодексу Законів про працю України. У зв`язку з викладеним позивач звернулася до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом. При перегляді рішення господарського суду Львівської області колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно із матеріалами справи, ОСОБА_1 написала заяву, датовану 19.09.2022, на ім`я т.в.о. директора ДП Укрзахідпроектреставрація ОСОБА_3 , у якій просила звільнити її з роботи за згодою сторін. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 4 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18). Господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив, що ОСОБА_1 у заяві від 19.09.2022, у якій вона просить звільнити її за згодою сторін, не зазначено дати, з якої вона хотіла би бути звільнена. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін щодо підстави припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України). За такого правового регулювання основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за угодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін). Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18. У постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а (провадження № К/9901/28040/19), від 7 жовтня 2020 року у справі № 236/1286/19 (провадження № 61-2567св20), від 4 серпня 2021 року у справі № 711/2175/20 (провадження № 61-12674св20) та від 7 жовтня 2021 року у справі № 541/1684/20 (провадження № 61-9439св21) викладено висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України у подібних правовідносинах та зазначено, що не зазначення у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін. Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до відповідача - ДП Укрзахідпроектреставрація із заявою про її звільнення на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. Отже, відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо бездіяльності відповідача, яка виражається у невидачі наказу про звільнення ОСОБА_1 власне за заявою від 19.09.2022 та зобов`язання видати такий наказ задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про проведення остаточного розрахунку при звільненні, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по момент фактичного розрахунку та про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн, такі задоволенню не підлягають, як похідні від основної позовної заяви. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №914/620/20(463/3662/23) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 86, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 26.06.2024 (вх. №01-05/1841/24 від 27.06.2024) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №914/620/20(463/3662/23) - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2024 Головуючий суддя Панова І.Ю., Суддя Малех І.Б. Кравчук Н.М.