Постанова 4803 № 932/2531/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6915/24 Справа № 932/2531/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря - Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській областіна рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу попереднього (досудового) слідства, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу попереднього (досудового) слідства, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 300 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 05 квітня 2008 року по 07 квітня 2008 року через електронну платіжну систему банківської установи "ПриватБанк" - Приват24, без його відома, "ПриватБанк" перерахував з його кредитної картки та з кредитної картки його дружини - ОСОБА_2 кошти на поповнення невідомих позивачу телефонних номерів на загальну суму 5159 гривень, що на момент вказаної транзакції складало понад $1000 доларів США, вказана сума для нього та його родини і на той і на теперішній момент є дуже значною. Таким чином, його родині було нанесено суттєву матеріальну шкоду, при цьому "ПриватБанк" відсторонився від розв`язання проблеми та весь борг (навіть з відсотками) поклав на нього та на його родину. Дізнавшись про скоєння злочину відносно свого майна, він 19 травня 2008 року звернувся до Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України із заявою про злочин. За наслідками розгляду заяви 18 серпня 2008 року працівником Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. При цьому він - позивач з дружиною намагались отримати захист своїх інтересів в суді, але судове рішення було винесено не на його користь та членів його родини, проте суд зазначив, що: "У суду не виникає сумніву, що вказане перерахування не могло бути здійснено позивачем, оскільки він фактично не встиг би бути одночасно у період з 05.04.2008 року по 07.04.2008 року у Молдові, Португалії, Австрії, Багамських островах, Болгарії, Польщі". Тобто у вказаному судовому рішенні було визнано, що в даній ситуації винні треті особи, які і вкрали гроші з банківських рахунків. Таким чином, без належного розслідування кримінального провадження отримати правовий захист його інтересів неможливо. Позивач зазначає, що з часу його звернення з заявою про злочин та до цього часу органом досудового розслідування не було встановлено винуватих осіб, слідчими неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувалися та останніми ігнорувалися вказівки прокурора щодо проведення слідчих дій, в наслідок бездіяльності посадових осіб органу досудового (попереднього) розслідування ГУ НП України в Дніпропетровській області йому було спричинено моральну шкоду, адже саме через різке психічно-емоційне перевантаження, викликане бездіяльністю органу досудового (попереднього) розслідування, його стан здоров`я значно погіршився: він відчував головний біль, став роздратований, частково позбавився сну, адже він та його родина не мають можливості повноцінно використовувати свої власні грошові кошти, які вони заробили, і, відповідно, вказані особи не можуть повністю реалізовувати свої особисті звички таким же чином, як раніше. Через вищезазначену бездіяльність посадових осіб органу попереднього (досудового) розслідування ГУ НП в Дніпропетровській області він практично втратив довіру до правоохоронних органів України зокрема, тому він змушений звернутися до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу попереднього (досудового) слідства - задоволені частково. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду змінити в частині розміру стягненої моральної шкоди, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на те, що судом при визначенні розміру спричиненої шкоди було враховано стан здоров`я позивача, тривалість кримінального провадження, не встановлення винної особи, постійне і тривале відвідування органів досудового розслідування з метою спонукання останніх на вчинення дій, спрямованих на встановлення істини. Проте, апелянт вважає, що перераховані вище обставини судом першої інстанції не були враховані в повному обсязі та належним чином. Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 27.06.2023 року лише частково компенсує спричинену апелянту моральну шкоду. В апеляційній скарзі представник ГУ НП України в Дніпропетровській області - Штирхунова А., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні повних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивачем не наведено фактичних обставин, та не доведено спричинення йому моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Крім того, звертають увагу на те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн., суд першої інстанції не навів з яких саме міркувань він виходив. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ НП України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення саме і врахував належним чином доведеність позиції позивача ОСОБА_1 щодо доведеності факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження, та фактичної бездіяльності працівників органу досудового розслідування. В той же час фактичне визнання відповідачем факту "неефективного досудового розслідування" навпаки підтверджує позицію позивача. Таким чином, апеляційна скарга апелянта - Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник ГУ НП України в Дніпропетровській області - Штирхунова А., звертає увагу на те, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди з підстав, заявлених у позові, не надав доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок досудового розслідування кримінального правопорушення, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення у розмірі 300 000 гривень. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір 300 000 гривень жодним чином не обґрунтований. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності моральної шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і шкодою покладено на позивача. Проте, судом першої інстанції, в частині відмови, вірно встановлено, що позивачем не доведено, внаслідок яких дій чи бездіяльності відповідача позивачу завдано шкоди у розмірі 300 000 грн. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги (аналогічні до доводів позовної заяви), з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів цивільної справи вбачається, що в період з 05 квітня 2008 року по 07 квітня 2008 року через електронну платіжну систему банківської установи "ПриватБанк" - Приват24, без відома позивача, АТ КБ "ПриватБанк" перерахував з його кредитної картки та з кредитної картки його дружини - ОСОБА_2 грошові кошти на поповнення невідомих позивачу телефонних номерів на загальну суму 5159 гривень, що на момент вказаної транзакції складало понад $1000 доларів США. Дізнавшись про скоєння злочину відносно свого майна, позивач 19 травня 2008 року звернувся до Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України із заявою про злочин. Відповідно до матеріалів справи та наданої суду копії кримінального провадження, 19.05.2008 Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України зареєстровано заяву ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи у період з 05.04.2008 по 07.04.2008 неодноразово, шляхом несанкціонованого підключення через Інтернет до системи електронних платежів «Приват24», скоїли крадіжку належних йому та його дружині ОСОБА_2 грошових коштів з їх кредитних карток, виданих відділенням ЗАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 5159 грн. За наслідками розгляду заяви 18 серпня 2008 року працівником Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. 12 липня 2010 року старшим прокурором прокуратури Дніпропетровської області було винесено постанову про скасування вищевказаної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.08.2008 та було порушено кримінальну справу кримінальну справу за фактом крадіжки грошових коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, кримінальну справу для організації досудового слідства направлено прокурору Індустріального району міста Дніпропетровська. 06 серпня 2010 року слідчим СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровської області провадження у вказаній кримінальній справ було зупинене. Прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська було скасовано вищезазначену постанову слідчого про зупинення досудового слідства та надано вказівки щодо розслідування справи. 07.09.2011 слідчим допитано в якості потерпілого ОСОБА_1 ; 07.09.2011 допитано як свідка ОСОБА_2 ; до матеріалів кримінальної справи долучено копії клієнтських виписок з кредитних карток, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . В матеріалах кримінальної справи наявний лист ПАТ «Приват Банк» від 09.09.2008 № 30.1.0.02.14453307 із зазначеними результатами службового розслідування із вказаного питання. Листом від 07.11.2012 року прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська позивача було повідомлено про виявлені порушення кримінально-процесуального законодавства під час досудового розслідування, але в той же день 07.11.2012 року слідчим СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про призупинення досудового розслідування. 09.08.2013 року відомості за фактом злочину, який було скоєно у квітні 2008 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040660004117 з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 185 КК України. 12 серпня 2013 року прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська було визначено підслідність даного кримінального провадження за СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, до якого 20.08.2013 надійшло вказане кримінальне провадження. 29.01.2014 року слідчим СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було закрите кримінальне провадження №12013040660004117 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення). Постанова слідчого про закриття кримінального провадження була оскаржена позивачем в судовому порядку та в подальшому була скасована рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2014 року (справа №201/15184/14). В подальшому, відповідно до повідомлення слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 31.12.2014 року, позивачу стало відомо, що 24.12.2014 року СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області знову було закрито кримінальне провадження №12013040660004117 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення). Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19.03.2015 було задоволено клопотання слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25.02.2015 про надання дозволу на тимчасове вилучення інформації. 27.03.2015 слідчим СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в порядку ст. 40 КПК України надано доручення СКР Жовтневого РВ ДМУ про вилучення на виконання ухвал слідчого судді про вилучення інформації. 27.03.2015 слідчим СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було додатково допитано в якості потерпілого ОСОБА_1 28.02.2015 слідчим СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області направлено запит до Служби безпеки України для перевірки особи до злочину, на який отри мано відповідь про непричетність. Також, слідчим було направлено запит до ПАТ КБ «Приватбанк» для надання інформації щодо перерахування коштів з рахунку ОСОБА_1 та його дружини. В липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області з проханням надати правову допомогу як потерпілому від злочину, подальше розслідування кримінального провадження відбувалось за сприяння адвокатів, із якими Центром було укладено відповідні договори. Позивач та його представники неодноразово зверталися до посадових осіб органу досудового розслідування із відповідними заявами та клопотаннями, але і це за твердженням позивача не вплинуло на хід розслідування кримінального провадження №12013040660004117. 13.09.2019 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2019 року задоволена скарга адвоката Ходюша А.М. в інтересах позивача на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №12013040660004117 від 19 серпня 2019 року та скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. 26.03.2020 року після повернення матеріалів справи з суду начальником слідчого відділу слідчому були надані вказівки по кримінальному провадженню №12013040660004117 від 19 серпня 2019 року, після неодноразових звернень до органу досудового розслідування позивачем 04 серпня 2020 року було отримано відповідь, згідно якої вищезазначене кримінальне провадження було закрито. 01.10.2020 року представником позивача була подана скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження та ухвалою Жотвневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року у справі №201/9396/20 скарга була задоволена, постанову слідчого про закриття кримінальної справи від 20.05.2020 року було скасовано, а матеріали справи направлено до слідчого відділення для продовження досудового розслідування. Ухвалою Жотвневого районного суду м.Дніпропетровська від 27.07.2021 у справі №201/7027/21 задоволена скарга представника ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, зобов`язано уповноважену особу зазначеного відділення розглянути клопотання адвоката Ходюша А.М. від 08.07.2021, подане в межах кримінального провадження № 12013040660004117 від 19.09.2013 та надати матеріали для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадіїї кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Встановлено, що до цього часу досудове розслідування вказаного кримінального провадження не закінчено, з листа Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 06.12.2022 за № 04/53-6064ВИХ-22, адресованого представнику позивача на його скаргу на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, вбачається, що 11.11.2022 здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні №12013040660004117 доручено слідчому СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Ломаці Н.М., якою 14.11.2022 направлено на адресу представника інформацію щодо можливості ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження. З листа Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 18.05.2023 за № 04/53-3139ВИХ-23, адресованого представнику позивача на його скаргу на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, вбачається, що 04.01.2023 здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні доручено групі слідчих СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області. 20.04.2023 адвокатом в інтересах потерпілого ОСОБА_1 подано до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12013040660004117 та вказано про те, що слідчим ОСОБА_3 не вжито усіх необхідних та дієвих заходів до забезпечення обізнаності представника позивача про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та фактичного надання. У цьому листі представнику позивача роз`яснено право на звернення до слідчого з питань, пов`язаних з досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні, а також роз`яснено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора. Таким чином, встановлено, що досудове розслідування вказаног7о крнимінального провадження триває і наразі. Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2019, ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 10 ААГ № 005455 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оглянутий 02.03.2015, має 3 групу інвалідності. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 12 ААА № 430311 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оглянутий 29.03.2016, має 3 групу інвалідності. У відповідності до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 12ААБ № 023997 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оглянутий 18.02.2019, має 3 групу інвалідності, інвалідність встановлена безстроково. Згідно із частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України. Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади, що здійснює досудове розслідування, то, відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17). Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи, відповідно, їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим, орган державної влади або орган місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17). Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Висновок про можливість відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, який підтриманий Верховним Судом у постановах від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19. Судом першої інстанції встановлено, що з копії кримінального провадження, наданого суду, вбачається зволікання працівників органу досудового розслідування у здійсненні дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12013040660004117, а також систематичність неправомірності їх дій, що виразилися у неодноразовому винесенні постанов про закриття кримінального провадження та подальшому їх скасуванні, нездійснення будь-яких дій щодо проведення досудового розслідування справи, тривалість перерв між проведенням слідчими процесуальних дій, направлення запитів, які обчислюються місяцями та навіть роками, тому суд вважає наявними передбачені законом підстави для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди. Відтак, оскільки такі порушення права ОСОБА_1 були неодноразовими, тривали значний проміжок часу, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведення позивачем наявності спричинення йому моральної шкоди. Доводи представника ГУ НП України в Дніпропетровській області - Штирхунової А. щодо не наведення фактичних обставин та не доведення позивачем спричинення йому моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів звертає також увагу і на те, що у цій справі правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є надмірне тривале досудове розслідування кримінального провадження, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідних посадових осіб, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17). Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України"). Оскільки судовими рішеннями встановлено тривалу й неодноразову (систематичність) неправомірність дій посадових осіб відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди у цій конкретній справі. Встановивши доведеними факти зволікання працівників органу досудового розслідування у здійсненні дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12013040660004117, а також систематичність неправомірності їх дій, що виразилися у неодноразовому винесенні постанов про закриття кримінального провадження та подальшому їх скасуванні, нездійснення будь-яких дій щодо проведення досудового розслідування справи, тривалість перерв між проведенням слідчими процесуальних дій, направлення запитів, які обчислюються місяцями та навіть роками,суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн не знайшли свого підтвердження, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріальному, так і у процесуальному праві Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, доводи апеляційних скарг яких не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382,384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області- залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: