Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3308/23

15.11.23 22-ц/812/1179/23 Справа №489/3308/23 Головуючий суду першої інстанції Кокорєв В. В. Провадження №22-ц/812/1179/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2023 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Серебрякової Т. В., Ямкової О. О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2023 року, ухвалене за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк або АТ КБ «Приватбанк») подало до суду зазначений позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним. 01 червня 2011 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який зобов`язувалася погашати щомісячно. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 28 травня 2023 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 52 414,56 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредита у сумі 42 430 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 9984,56 грн. Посилаючись на те, що боржник заборгованості не погасила, позивач просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором в сумі 52 414,56 грн, а також судовий збір в сумі 2684 грн. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29 червня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2023 року позов Банку задоволено. З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 52 414,56, яка складається з заборгованості за тілом кредита у сумі 42 430 грн та відсотків за користування кредитом у сумі 9984,56 грн, атакож судовий збір сумі 2684 грн. Рішення мотивоване тим, що Банком доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитом, а тому вона підлягає стягненню. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач вказувала, що суд розглядав справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, хоча 04 серпня 2023 року вона подавала заяву про розгляд справи за її участі. Такий розгляд мав наслідком неповне з`ясування судом всіх обставин справи. ОСОБА_1 зазначала, що 04 липня 2022 року їй зателефонували невідомі, які представилися співробітниками АТ КБ «Приватбанк» та повідомили про необхідність зміни платіжної системи на кредитній картці у зв`язку з некоректною роботою однієї з них. Відповідач вказувала, що зазначені особи просили її повідомити номер її картки та CVV-код, на що отримали від неї відмову, оскільки вона вважала, що працівники Банку повинні знати цю інформацію. У подальшому о 10 год 39 хв відповідачці надійшло повідомлення у додатку Приват24, з якого вона дізналася, що з її кредитної картки здійснено переказ коштів на суму 30 140,05 грн, а о 10 год 40 хв повідомлення про переказ коштів на суму 13 000 грн. Відповідач зазначала, що вона одразу повідомила про ці факти працівників поліції, на підставі чого розпочате досудове розслідування. Про вищезазначене ОСОБА_1 повідомила й Банк, однак останній відповіді на її звернення не надав. Відповідач наполягала на тому, що вона не розголошувала третім особам конфіденційну інформацію щодо своєї кредитної картки, а тому відбулося несанкціоноване нею списання коштів з її кредитної картки, внаслідок чого саме Банк має нести відповідальність за зазначене, що виключає виникнення у неї обов`язку з повернення коштів. До апеляційної скарги відповідач додала копію паспорту громадянина України, копію свідоцтва про шлюб, копії заяв до банку та підтвердження їх направлення засобами поштового зв`язку та копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Апелянт вказувала на те, що неподання цих доказів до суду першої інстанції було обумовлене тим, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, а її заяву про розгляд справи за її участі та направлення кореспонденції за місцем її проживання суд не розглянув, чим позбавив її можливості надати йому зазначені вище документи. Крім того ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції витребувати у Відділення поліції №2 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області матеріали кримінального провадження №12022153040000252 з метою повного та всебічного розгляду справи. Судові рішення суду апеляційної інстанції щодо заявлених клопотань особою, яка подала апеляційну скаргу Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів ухвалила клопотання відповідача щодо доказів задовольнити частково. Приєднати до справи подані нею разом з апеляційною скаргою докази, оскільки відповідач не могла їх подати суду першої інстанції з об`єктивних причин, бо суд розглядав справу без виклику сторін. Відмовити у задоволенні клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження за недоцільністю. Фактичні обставини справи 01 червня 2011 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.21). Проценти за користування кредитними коштами у цьому договорі сторонами узгоджені не були. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, відповідачем не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. 04 липня 2022 року відповідач та Банк підписали Паспорт споживчого кредиту (а.с.22-26). Протягом дії договору позичальником було отримано декілька карток: 16 червня 2011 року картку «Універсальна mini» строком дії до 28 лютого 2015 року, 19 листопада 2012 року картку «Універсальна» строком дії до 31 березня 2016 року, 19 листопада 2012 року картку «Універсальна з фото» строком дії до 30 листопада 2016 року, 09 грудня 2016 року картку «Універсальна Gold» строком дії до 30 квітня 2018 року, 02 травня 2018 року картку «Універсальна Gold» строком дії до 31 березня 2022 року, 22 червня 2022 року картку «Універсальна Gold» строком дії до 30 червня 2026 року, 04 липня 2022 року дві картки «Універсальна Gold»: № НОМЕР_1 й № НОМЕР_2 строком дії до 30 червня 2026 року (а.с.20). 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 . Банком було встановлено кредитний ліміт в сумі 15 000 грн, який 11 квітня 2013 року було збільшено до 15 500 грн, 28 липня 2017 року до 18 000 грн, 19 жовтня 2017 року до 20 000 грн, 06 серпня 2018 року до 25 000 грн, 10 липня 2019 року до 30 000 грн, 15 листопада 2019 року до 40 000 грн, 20 лютого 2020 року до 43 000 грн, а 26 грудня 2022 року зменшено до 0 грн (а.с.19). Виписка по рахунку відповідача свідчить, що 04 липня 2022 року з її карткового рахунку (картка № НОМЕР_1 ) було здійснено два перекази коштів на суму 29 000 грн та на суму 12 500 грн, за що Банком нараховано комісію у сумі 1640,05 грн (а.с.60). 04 липня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до поліції із заявою про вчинення правопорушення, у якій повідомила, що о 10 год 20 хв невстановлена особа шляхом шахрайських дій, представившись представником АТ КБ «Приватбанк» заволоділа її коштами у сумі 40 000 грн, які знаходились на її банківській картці. На підставі цієї заяви відповідача розпочато кримінальне провадження №12022153040000252 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.119). 13 липня 2022 року відповідач надіслала Банку заяви, в яких повідомляла про те, що невідомими особами за допомогою шахрайських дій 04 липня 2022 року з її карткового рахунку несанкціоновано знято 43 140,05 грн. У зв`язку з цим вона просила провести за цим фактом службову перевірку та повідомити її про рух коштів по її рахунку (а.с.120-125). 27 червня 2023 року внаслідок укладання шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.126). Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року №705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Досліджені докази свідчать, що у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову з огляду на те, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 04 липня 2017 року щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів на інший рахунок, що є підставою для притягнення саме її до цивільно-правової відповідальності. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 311/634/18-ц (провадження № 61-1837св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 214/2867/18 (провадження № 61-22931св19), від 27 січня 2021 року у справі № 210/1242/18 (провадження № 61-1556св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19). Суд першої інстанції не врахував, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Банку. Щодо судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою та тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Відповідно до вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Подаючи апеляційну скаргу до суду, відповідач ОСОБА_1 просила суд вирішити питання щодо розподілу її судових витрат: судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4026 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2023 послуги адвоката з надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 складалися з попередньої консультації (500 грн), ознайомлення з матеріалами справи, підготовки правової позиції, аналізу законодавства, моніторингу судової практики (1000 грн), підготовки та написання апеляційної скарги (1500 грн). Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, АТ КБ «Приватбанк» заявлено не було. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, позивач на підставі викладених норм права повинен відшкодувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4026 грн та витрати та професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4026 грн та витрати та професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Серебрякова О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.