Постанова Львівський апеляційний суд № 448/1205/23

Справа №448/1205/23 Головуючий у 1 інстанції:Гіряк С.І. Провадження №22-ц/811/1142/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Псярук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області в складі судді Гіряк С.І. від 13 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,- в с т а н о в и л а : рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 - недієздатною. Встановлено опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 . Покладено обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Мостиську міську раду Львівської області як орган опіки та піклування до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено. Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить рішення Мостиського районного суду Львівської області від 13 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимоги висновку Органу опіки та піклування Мостиської міської ради в інтересах ОСОБА_3 про призначення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , опікуном недієздатної особи - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким таку вимогу задовольнити. Зазначає, що в рішенні суду зазначено, що подання органу опіки та піклування про призначення недієздатній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народження опікуна до суду не надійшло, а суду було надано тільки Висновок органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном над останньою, що суперечить вимогам ст. 60 ЦК України. Зазначає, що в рішенні суду вказано, що заявник у заяві не обґрунтував неможливість здійснення догляду над Вітою-Уляною її матір`ю ОСОБА_4 . Зазначене, на думку апелянта, не відповідає матеріалам справи, оскільки заявником до заяви долучено довідку МСЕК №034694 від 19.05.2021p., яка видана безтерміново. Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду, нагляду та допомоги. Такий вид допомоги може підопічній надати лише ОСОБА_2 , який постійно з сестрою ОСОБА_5 проживає та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА, як особа яка отримує допомогу по догляду за інвалідом 1 групи підгрупи «А». У рішенні суду зазначено, що мати ОСОБА_3 проживає окремо, однак заявником доказів не надано. Зазначене, не відповідає матеріалам справи, оскільки заявником до заяви долучено довідку №223 від 17.03.2023р., у якій значиться, що лише заявник проживає з ОСОБА_3 , а мати ОСОБА_4 зареєстрована у будинку де мешкає ОСОБА_6 , проте за місцем реєстрації не проживає. Крім цього, аналогічні покази ОСОБА_4 було надано в суді. Де вона була залучена за ініціативою суду, як свідок. Отже, враховуючи вищевикладене судом першої інстанції в порушення вимог ст. 63 ЦК України та статті 300 ЦПК України безпідставно та незаконно відмовлено заявнику ОСОБА_2 у призначенні його опікуном над недієздатною рідною сестрою ОСОБА_7 -Уляною 2003 року народження. Зазначає, що в даному випадку опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів, зокрема, повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, а відповідні положення не зобов`язують суд враховувати статус опікуна у контексті його військового обов`язку та виконання ним Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Судом не допущено до розгляду справи ОСОБА_8 , як представницю заінтересованої особи Мостиської міської ради Львівської області як органу опіки та піклування, оскільки така на підтвердження повноважень пред`явила лише довіреність. Проте, судом відмовлено у її допуску до розгляду справи, як представницю заінтересованої особи Мостиської міської ради Львівської області як органу опіки та піклування у зв`язку із відсутністю у неї належних повноважень, що були б підтверджені відповідними документами на представництво інтересів Мостиської міської ради Львівської області як органу опіки та піклування. Так, частинами першою, третьою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво». Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності). Пунктом 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року. Вказаною особою не було подано жодних доказів про те, що вона є діючими адвокатом і відповідно вправі діяти від імені Мостиської міської ради Львівської області як органу опіки та піклування не в порядку самопредставництва, а як представник. У зв`язку з вищенаведеним підстав для допуску вказаної особи як представника Мостиської міської ради Львівської області як органу опіки та піклування у суду не було. Вказане, також, відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі №639/7781/16-ц. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 30, 39, 40, 60, 62, 63 ЦК України, 2, 4, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 293, 295-300 ЦПК України, задовольняючи заяву частково виходив з того, що, - з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що батьками записані: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_11 - мати (а.с. 16).З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що батьками записані: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_11 - мати (а.с. 16).22.10.2014 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », про що складено актовий запис №28, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого повторно 06.08.2015 р (а.с.18). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється особою з інвалідністю першої групи підгрупи А з дитинства безтерміново внаслідок психічного розладу, захворювання F72.0 - розумова відсталість тяжкого ступеня, внаслідок чого нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та потребує постійної стороннього догляду, нагляду та допомоги, що підтверджуються копією довідки МСЕК серії 12 ААВ №034694 від 19.05.2021 (а.с.20), копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необіхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психідного розладу №289 (а.с. 22), копією виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна психітрична лікарня» від 17.05.2021 (а.с. 23), копією довідки КНП «Мостиська МЛ» Мостиської МР від 24.03.2023 (а.с.24). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА та отримує державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю І групи, підгрупи А з дитинства, що підтверджується копією довідки про отримання допомоги №1034 від 10.05.2023 (а.с.21). ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА та з 01.01.2023 по 30.06.2023 отримує допомогу як особа, яка проживає з особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу за ОСОБА_3 , 2003 р.н., що підтверджується копіями довідок №707 від 20.03.2023 та №1232 від 18.07.2023 за період з січня 2023 по червень 2023 (а.с.25-26).Відомості про період, з якого часу ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_3 відсутні.Згідно довідки №223 від 17.03.2023 заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_4 , 1974 р.н. - мати (зареєстрована та не проживає), ОСОБА_3 , 2003 р.н. - сестра, які згідно вказаної довідки є членами його сім`ї (а.с.19).Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 №231 від 24.03.2023 - ОСОБА_3 , 2003 р.н., являється інвалідом І групи підгрупи А, проживає в АДРЕСА_1 , хворіє, не здатна до самообслуговування та потребує стороннього догляду, проживає разом з братом ОСОБА_2 , який здійснює за нею сторонній догляд. Мати ОСОБА_11 , 1974 р.н., зареєстрована в даному будинку та не проживає (а.с.27).Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №232 від 24.03.2023, ОСОБА_2 за час проживання на території села Черневе проявив себе з позитивної сторони, громадського порядку не порушував, скарг на поведінку не поступало (а.с. 28). ОСОБА_2 пройшов психіатричний огляд, що підтвержується копією медичної довідки серії 10ААЖ №678401 від 23.02.2022 (дійсна до 23.02.2024) (а.с. 29), а також пройшов профілактичний наркологічний огляд, що підтвердується копією сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЖ №714337 від 23.02.2022 (дійсний до 23.02.2024) (а.с. 30).28.07.2023 ОСОБА_2 звернувся до Мостиської міської ради із заявою про надання йому висновку опікунської ради про доцільну можливість призначення його опікуном над його сестрою ОСОБА_3 , що підтвержується копією заяви (а.с.38).Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області від 17.08.2023 №14 (а.с.46) затверджено висновок органу опіки та піклування (а.с.47-48) про доцільну можливість призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у випадку визнання судом недієздатною ОСОБА_3 . Зі змісту згаданого висновку також відомо, що заявник ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_3 , створює їй належні умови проживання, доглядає за нею, по місцю проживання характеризується позитивно, здоровий та може бути призначений опікуном. В даному висновку не вказані відомості про відсутність інших осіб, які б могли здійснювати догляд та обругрунтування про неможливість здійснювати догляд - родичем першого ступеня спорідненості, а саме матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1974 р.н., яка зареєстрована разом з заявником та дочкою (а.с.47-48).Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 1162 від 24.10.2023 (а.с. 56-58) ОСОБА_3 страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі тяжкої розумової відсталості в ступені імбецильності. За своїм психічним станом нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та опіки. Суд виходив з того, що ОСОБА_3 є особою, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому її слід визнати недієздатною. Крім того, для досягнення мета цивільного судочинства, зокрема захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою, обов`язком суду є призначення такій особі опікуна. Щодо вимоги заяви про призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатної особи суд зазначає наступне. Нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу. Слід зазначити, що подання органу опіки і піклування про призначення недієздатній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуна не надійшло, а суду було надано тільки Висновок органу опіки і піклування про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном над останньою всупереч вимогам ст.60 ЦК України. Крім того, із змісту даного висновку встановлено, що заявник ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_3 , створює їй належні умови проживання, доглядає за нею, по місцю проживання характеризується позитивно, здоровий та може бути призначений опікуном. Висновок не містить відомостей про обстеження умов проживання безпосередньо представником органу опіки та піклування із виїздом за місцем проживання осіб. Встановлено, що ні заявником в заяві, поданій до суду, ні органом опіки і піклування у висновку про можливість призначення опікуном ОСОБА_2 не обругрунтувано неможливість здійснювати догляд - родичем першого ступеня спорідненості, а саме матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1974 р.н., яка зареєстрована разом з заявником та дочкою. В даному висновку також не вказані відомості про відсутність інших осіб, які б могли здійснювати догляд (а.с.47-48). Крім того, представник заявника в судовому засіданні послалася на те, що мати ОСОБА_3 проживає окремо від неї, проте доказів на підтвердження вказаного, заявник та його представник не долучили. Також на підтвердження того, що мати дівчини періодично їздить на роботу в Республіку Польща, заявник та його представник доказів не додали. Також суд бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 - матері ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні вказала, що здійснює догляд дочки час від часу, а ОСОБА_2 доглядає за нею, крім допомоги в «жіночі дні», оскільки в такі дні їй допомагає вона та її мати (баба дівчини). Наведена обставина свідчить про наявність перешкод у заявника для здійснення постійного догляду за сестрою, яка є особою протилежної статі. Суд звертає увагу, що станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення конкретної особи опікуном та, перш за все, необхідність такого. На неодноразовий виклик до суду представник органу опіки і піклування не з`явився, пояснення щодо висновку про призначення заявника опікуном не надав, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, зазначила, що не заперечує проти задоволення заяви у випадку наявності відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. Тому заява в частині вимог призначення опікуна не може бути задоволена. Разом з тим, суд зобов`язаний встановити опіку над недієздатним. В цьому випадку обов`язки опікуна над недієздатним тимчасово покладаються на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатного, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом. Разом з тим, суд враховує, що заявник здійснює постійний догляд за ОСОБА_3 , яка доводиться йому рідною сестрою. Тому, суд на вирішення заяви вважає за необхідне встановити опіку над недієздатною ОСОБА_3 , та тимчасово до вирішення питання про призначення опікуна над недієздатною, покласти обов`язки опікуна на орган опіки і піклування. Враховуючи зазначені обставини, суд прийшов до переконання, що заява підлягає частковому задоволенню відповідно до наведених висновків. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду не спростовують. У липні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах заявника - ОСОБА_2 , звернулася в суд з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, в якій просила: - визнати недієздатною громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Черневе, Мостиського району, Львівської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; - призначити опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Черневе, Мостиського району, Львівської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає спільно з ним по АДРЕСА_1 . Зазначала, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи підгрупи А з дитинства з 2007 року, перебуває на обліку у лікаря психіатра та в Управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА. Вказує, що причиною її інвалідності є психічні розлади, захворювання - розумова відсталість тяжкого ступеня, внаслідок чого вона нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду, лікування та постійної сторонньої допомоги. Вказувала, що на момент звернення до суду заявник доглядає за ОСОБА_3 та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Мостиської РДА, як особа, яка проживає з особою інвалідом, внаслідок психічного розладу та отримує допомогу. Посилалась на те, що у заявника добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, характеризується позитивно, добрий, трудолюбивий, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває. Зазначала, що на момент звернення до суду заявник проживає разом з рідною сестрою ОСОБА_3 та здійснює за нею догляд, а її мати за вказаною адресою зареєстрована, однак по місці реєстрації проживає. Також вказувала, що заявник має можливість та бажання доглядати за рідною сестрою та бути її опікуном. Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не спростовано та не оспорено, що заявник і особа стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною є рідними братом та сестрою. Так, з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що батьками записані: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_11 - мати (а.с.16). Також, з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що батьками записані: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_11 - мати (а.с.16). 22.10.2014 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », про що складено актовий запис №28, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого повторно 06.08.2015 р. (а.с.18). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю першої групи підгрупи А з дитинства безтерміново внаслідок психічного розладу, захворювання F72.0 - розумова відсталість тяжкого ступеня, внаслідок чого нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та потребує постійної стороннього догляду, нагляду та допомоги, що підтверджуються копією довідки МСЕК серії 12 ААВ №034694 від 19.05.2021 року (а.с.20), копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необіхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психідного розладу №289 (а.с. 22), копією виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна психітрична лікарня» від 17.05.2021 року (а.с. 23), копією довідки КНП «Мостиська МЛ» Мостиської МР від 24.03.2023 року (а.с.24). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА та отримує державну соціальну допомогу, як особі з інвалідністю І групи, підгрупи А з дитинства, що підтверджується копією довідки про отримання допомоги №1034 від 10.05.2023 року (а.с.21). ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Яворівської РДА та з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року отримує допомогу, як особа, яка проживає з особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу за ОСОБА_3 , що підтверджується копіями довідок №707 від 20.03.2023 року та №1232 від 18.07.2023 року за період з січня 2023 року по червень 2023 року (а.с.25-26). Відомості про період, з якого часу ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_3 відсутні. Згідно довідки №223 від 17.03.2023 року, заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_4 , 1974 р.н. - мати (зареєстрована та не проживає), ОСОБА_3 , 2003 р.н. - сестра, які згідно вказаної довідки є членами його сім`ї (а.с.19). Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 №231 від 24.03.2023р. - ОСОБА_3 , є інвалідом І групи підгрупи А, проживає в АДРЕСА_1 , хворіє, не здатна до самообслуговування та потребує стороннього догляду, проживає разом з братом ОСОБА_2 , який здійснює за нею сторонній догляд. Мати ОСОБА_11 , 1974 р.н., зареєстрована в даному будинку та не проживає (а.с.27). Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області №232 від 24.03.2023р., ОСОБА_2 за час проживання на території села Черневе проявив себе з позитивної сторони, громадського порядку не порушував, скарг на поведінку не поступало (а.с. 28). ОСОБА_2 пройшов психіатричний огляд, що підтвержується копією медичної довідки серії 10ААЖ №678401 від 23.02.2022 року (дійсна до 23.02.2024р.) (а.с. 29), а також пройшов профілактичний наркологічний огляд, що підтвердується копією сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЖ №714337 від 23.02.2022 року (дійсний до 23.02.2024р.) (а.с. 30). 28.07.2023р. ОСОБА_2 звернувся до Мостиської міської ради із заявою про надання йому висновку опікунської ради про доцільну можливість призначення його опікуном над його сестрою ОСОБА_3 , що підтвержується копією заяви (а.с.38). Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області від 17.08.2023 року №14 (а.с.46) затверджено висновок органу опіки та піклування (а.с.47-48) про доцільну можливість призначення опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у випадку визнання судом недієздатною ОСОБА_3 . Зі змісту згаданого висновку також відомо, що заявник ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_3 , створює їй належні умови проживання, доглядає за нею, по місцю проживання характеризується позитивно, здоровий та може бути призначений опікуном. В даному висновку не вказані відомості про відсутність інших осіб, які б могли здійснювати догляд та обругрунтування про неможливість здійснювати догляд - родичем першого ступеня спорідненості, а саме матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1974 р.н., яка зареєстрована разом з заявником та дочкою (а.с.47-48). Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта № 1162 від 24.10.2023 року (а.с.56-58) ОСОБА_3 страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі тяжкої розумової відсталості в ступені імбецильності. За своїм психічним станом нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та опіки. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Встановивши, що ОСОБА_3 позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд дійшов до висновку про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки. Відмовляючи в задоволенні заяви в призначенні ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що ні заявником в заяві, поданій до суду, ні органом опіки і піклування у висновку про можливість призначення опікуном ОСОБА_2 необґрунтовано неможливість здійснювати догляд - родичем першого ступеня спорідненості, а саме матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , 1974 року народження, яка зареєстрована разом з заявником та дочкою, а також не вказані відомості про відсутність інших осіб, які б могли здійснювати догляд. Крім того, представник заявника послалася на те, що мати ОСОБА_3 проживає окремо від неї, проте доказів на підтвердження вказаного, заявник та його представник не долучили. Також суд взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 - матері ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні вказала, що здійснює догляд дочки час від часу, а ОСОБА_2 доглядає за нею, крім допомоги в «жіночі дні», оскільки в такі дні їй допомагає вона та її мати (баба дівчини). Наведена обставина свідчить про наявність перешкод у заявника для здійснення постійного догляду за сестрою, яка є особою протилежної статі. Колегія судів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17. Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном. Натомість, висновок органу опіки та піклування затверджений рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області від 17.08.2023 року про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_3 не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_2 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, наприклад: матір ОСОБА_11 . Також, інших об`єктивних підстав призначення сестрою ОСОБА_3 опікуна ОСОБА_2 у зазначеному висновку не міститься. Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією. А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном сестри за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, зокрема її рідної матері, оскільки доказів про неможливість здійснення нею обов`язків опікуна щодо ОСОБА_3 до суду подано не було. Враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви у частині призначення заявника опікуном над недієздатною ОСОБА_3 відступні. Також, судом підставно, зважаючи на позбавлення прав ОСОБА_3 та визнання її недієздатною, тимчасово покладено функції опікуна над нею на орган, який на відповідній території наділений повноваженнями щодо здійснення такого роду функцій. Вказані висновки по суті відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі 742/887/23. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення в оскарженій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були обов`язковими підставами для скасування судового рішення у цій частині. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 13 березня 2024 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра