Постанова 4803 № 243/497/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6123/24 Справа № 243/497/24 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 243/497/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М. секретар судового засідання Бортник В.А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Воронковим Д.В. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, та повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року, УСТАНОВИВ: В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 19 лютого 2021 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріально контори позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року в розмірі 53 894,16 грн. Позивач звернулася до відповідача з питання виплати вказаної суми, але отримала успадковану пенсії у розмірі 35 608,64 грн. Щодо виплати іншої частини пенсії, отримала відмову, яка обґрунтована тим, що сума недоотриманої пенсії померлого розрахована згідно ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та сплинув термін на її отримання. Зазначає, що дане рішення відповідача не відповідає чинному законодавству України, є таким, що перешкоджає реалізації її прав як спадкоємиці на отримання всього належного їй спадкового майна. На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену пенсію чоловіка у розмірі 18 285,52 грн та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 набуту в порядку спадкування за законом нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 18 285 грн 52 коп та суму судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції помилково не враховано те, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог статті 46 цього Закону (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії). Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Ландар Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 жовтня 2020 року. Позивач ОСОБА_1 доводилась дружиною ОСОБА_2 та отримала в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка спадщину, що вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину від 19 лютого 2021 року, виданого державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріально контори. Спадщина складається з недоотриманої пенсії за період з 01 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року у розмірі 53 894,16 грн, яка належала померлому на підставі довідки № 0574-07-8/14659, виданою 22 жовтня 2020 року, виданої Бахмутсько-Лиманським ГУ ПФУ в Донецькій області. 23 жовтня 2023 року листом № 20744-18329/М-02/8-0500/23 ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу було повідомлено про виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 35 608,64 грн та про відсутність недоотриманої пенсії спадкодавця відповідно до вимог п.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права власності, а саме, права на отримання спадкового майна у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавцю. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) вказано, що «тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини, їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Тому суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 225/804/22. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача, як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого чоловіка. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року. Головуючий: Судді: