Постанова 4850 № 200/841/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2024 року справа №200/841/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/841/24 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у не в сприянні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в оформленні документів, необхідних для призначення в належних випадках одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності (часткової втрати працездатності), як особі, звільненій з військової служби, яка втратила 15% працездатності внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, без встановлення інвалідності; - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яке викладене у пункті 55 Протоколу № 22/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08 грудня 2023 року; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як особі, звільненій з військової служби, яка втратила 15% працездатності внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. В обґрунтування позову зазначив, що проходив військову службу у Збройних Силах України у кулеметному відділенні взводу вогневої підтримки 2 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 . 02 липня 2022 року під час виконання бойового завдання отримав травму 05 липня 2022 року ВЛК проведено медичний огляд позивача та встановлено, що отримана травма - пошкодження капсульно-зв`язкового апарату лівої стопи, пов`язана з проходженням військової служби. 03 жовтня 2022 року позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я. Після звільнення позивач проходив лікування, після закінчення якого звернувся із документами до 18 Регіональної військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв`язку отриманої травми з обов`язками по захисту Батьківщини, яка такий зв`язок визначила. 07.06.2023 позивачу було видано довідку МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, якою встановлено 15% втрати працездатності; - причинний зв`язок: на 10.03.2023 - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. 13 червня 2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою та необхідними документами для отримання одноразової грошової допомоги особі, відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року. Заява разом з іншими необхідними документами направлена до Міністерства оборони України для розгляду. Проте, Міністерство оборони України протиправно відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги, так як позивач був звільнений зі служби 03.10.2022, а 07.06.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 55 протоколу від 08.12.2023 № 22/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму, пов`язану з захистом Батьківщини, та захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отримання травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, в порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до підпункту абз. 2 п. 7 Порядку № 975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності позивачу встановлено на 10.03.2023, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цей день, а саме Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядком № 975 в редакції станом на 10.03.2023. Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби з 03.10.2022, а ступінь втрати професійної працездатності позивачу було встановлено на 10.03.2023, тобто за межами трьох місяців після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має. Іншими учасниками справи рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача Міністерства оборони України. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , солдат (призваний за мобілізацію), проходив військову службу у Збройних Силах України у кулеметному відділенні взводу вогневої підтримки 2 аеромобільно десантної роти Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 14 вересня 2023 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій безтерміново на всій території України. 02 липня 2022 року позивач отримав травму під час виконання бойового завдання. 03 липня 2022 року позивачу надано медичну допомогу, направлено на ВЛК. 05 липня 2022 року ВЛК проведено медичний огляд ОСОБА_1 , встановлено: діагноз - пошкодження капсульно-зв`язкового апарату лівої стопи; постанова ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 05.07.2022 № 2198 травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідку ВЛК від 05.07.2022 № 2198 видано із застереженням - довідка про обставини травми не надана. Крім цього у довідці вказано, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Відповідно вказівки у довідці ВЛК від 05.07.2022 № 2198 позивача направлено у відпустку за станом здоров`я до 04 серпня 2022 року. З 16 серпня 2022 року по 22 серпня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування. 31.08.2022 військова частина НОМЕР_1 надала довідку про обставини травми № 836/5361, якою підтверджено, що 02.07.2022 солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на позиціях потрапив під ракетний обстріл під час якого впав у бліндаж та внаслідок чого отримав компресійний перелом стопи лівої ноги. Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 17.09.2022 року № 214-РС позивач звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2022 № 277 виключений із списків особового складу військової частини з 03.10.2022. Після звільнення позивач проходив лікування з 10.11.2022 по 25.11.2022. Протоколом засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва № 1079 від 10.03.2023 встановлено, що травма солдата ОСОБА_1 , 1974 р.н.: Пошкодження (03.07.2022) капсульно-зв`язкового апарату лівої стопи, що підтверджено медичними документами та військово-обліковими документами, довідкою про обставини травми від 31.08.2022 № 836/536, -травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Постанову ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 05.07.2022 № 2198 по причинному зв`язку травми, з урахуванням наданих документів, відмінити. Витяг з протоколу № 1079 від 10.03.2023 передано позивачем до Обласної МСЕК № 1 для розгляду. 07.06.2023 позивачу видано довідку серії 12ААА № 054821 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та позивачу встановлено: - 15% втрати працездатності; - причинний зв`язок: - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно Витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розслідування питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.12.2023 № 22/в позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що згідно з пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, шо призвело до часткової в і рази працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 03.10.2022, а 07.06.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивач об`єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, а після її отримання без зволікань надав до центру комплектування необхідний пакет документів для отримання спірної грошової допомоги. Відтак, в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі- Закон № 2011, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. На підставі пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Як визначено частиною третьою статті 16 Закону № 2011 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до частини другої статті 16-2 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Згідно з частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 постанови КМУ № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. На підставі пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Як свідчать матеріали справи позивач звільнений з військової служби 03.10.2022, а 10.03.2023 йому встановлено 15% втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. За позицією відповідача Міністерства оборони України, це є підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки Законом прямо передбачено строк, який дає право на отримання виплати: не більше трьох місяців від дати звільнення до дати встановлення ступеня втрати працездатності. Цей строк є присічним, і законодавством не передбачено його поновлення, отже особам, яким встановлено ступень втрати працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення, виплати не передбачені. Зазначені доводи апелянта є неприйнятними з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи позивача звільнено з військової служби 03.10.2022 за станом здоров`я. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.11.2022 по 25.11.2022. В подальшому, протоколом засідання 18 Регіональної ВЛК № 1079 від 10.03.2023 встановлено, що травма солдата ОСОБА_1 - пошкодження (03.07.2022) капсульно-зв`язкового апарату лівої стопи, пов`язана із захистом Батьківщини. Витяг з протоколу регіональної ВЛК передано позивачем до Обласної МСЕК № 1 для розгляду. І тільки 07.06.2023 позивачу видано довідку МСЕК серії 12ААА № 054821 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та позивачу встановлено: - 15% втрати працездатності; - причинний зв`язок: - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Вже 13 червня 2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою та необхідними документами для отримання одноразової грошової допомоги. Виходячи з наведених обставин в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку позивачу встановлена ступень втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини саме з 10.03.2023, тобто на дату останнього дня проходження огляду військово-лікарською комісією. При цьому, визначення дати огляду військово-лікарською комісією не залежить від волевиявлення позивача, отже позивач об`єктивно не мав можливості отримати відповідну довідку МСЕК у строк, який не перевищував би три місяці з моменту його звільнення з військової служби. При цьому, після отримання довідки МСЕК позивач без зволікань звернувся до відповідного органу з заявою та необхідним пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги. Відтак в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку. Суд першої інстанції при прийнятті рішення обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду за аналогічними правовідносинами, викладений в постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 22 серпня 2019 року у справі № 826/7472/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 200/4753/20-а, від 15 листопада 2023 року у справі № 160/11386/20, від 15 грудня 2023 у справі № 380/2772/21. Як вказано Верховним Судом, встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову). Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації. Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав. З урахуванням встановлених обставин у справі та правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 16 Закону № 2011 як військовослужбовець, що отримав захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/841/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/841/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 серпня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 19 серпня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко