Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/396/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" серпня 2024 р. Справа№ 911/396/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Сітайло Л.Г. за участю секретаря судового засідання Місюк О.П. та представників: позивача - Пушкарьов Д.Є.; відповідача - не з`явилися. розглянувши матеріали апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2024 у справі №911/396/24 (суддя - Щоткін О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року Фізична особа-підприємець Даваян Тіруя Аршалуйсівна звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №197 від 30.03.2021 в розмірі 2193510,81 грн з яких: 1511955,98 грн - основна заборгованість, 566952,90 грн - інфляційні нарахування, 114450,73 грн - 3% річних та 151,20 грн - пеня. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в період з березня по 31 жовтня 2021 року. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №911/396/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Рішенням Господарського суду Господарського суду Київської області від 17.06.2024 (повний текст складено 20.06.2024) у справі №911/396/24 позов Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" на користь Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни 854079,86 грн основної заборгованості, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. 01.07.2024 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2024 (повне рішення складене 12.07.2024) у справі №911/396/24 заяву Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10902,26 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17.06.2024, Фізична особа-підприємець Даваян Тіруі Аршалуйсівна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 657876,12 грн основної заборгованості, 114450,73 грн 3% річних, 151,20 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням приписів процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про направлення відповідачу актів здачі-приймання робіт за неналежною адресою, оскільки в описі вкладення до цінного листа від 24.10.2023 адреса відповідача вказана вірно, тоді як встановити який номер будинку значився на поштовому конверті не вбачається за можливе через дії поштової служби. Крім того позивач стверджує, що з моменту отримання позовної заяви з додатками у відповідача виник обов`язок з оплати отриманих послуг. Насамкінець скаржник вказує на правомірність обрахунку сум інфляційних втрат, 3% річних та пені з дат підписання актів здачі-прийняття робіт (складені в період з 16.04.2021 по 31.07.2021), позаяк виходячи з умов договору слід дійти висновку, що станом на дату підписання відповідних актів у відповідача були наявні передбачені умовами договору первинні документи. До того ж, після прийняття послуг відповідачем здійснено часткову їх оплату. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу у справі №911/396/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2024 у справі №911/396/24, справу призначено до розгляду на 13.08.2024 та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. 25.07.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівна на додаткове рішення суду першої інстанції від 10.07.2024, згідно якої позивачка просить змінити додаткове рішення, збільшивши витрати на професійну правничу допомогу до 28000,00 грн. В обґрунтування вимог скарги позивачка відмічає, що у випадку скасування судового рішення та задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає вся сума понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 28000,00 грн. Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі №911/396/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2024 у справі №911/396/24, вирішено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2024 у судовому засіданні 13.08.2024. На електронну адресу суду 05.08.2024 від представника Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою електронного кабінету та підсистеми відеоконференцзв`язку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 13.08.2024 у справі №911/396/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційні скарги, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України. У призначене судове засідання 13.08.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився представник позивачки, натомість, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Представник позивачки не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Разом з цим, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" належним чином повідомлено про розгляд апеляційних скарг та не подавало до суду клопотань про відкладення розгляду справи. Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційних скарг по суті. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України. Окрім того, суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань господарського судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Представник позивачки в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити вимоги апеляційних скарг, оскаржувані рішення скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивачки, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" (замовник) і Фізичною особою-підприємцем Даваян Т.А. (виконавець) укладено договір надання послуг №197, відповідно до розділу І якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги по перевезенню вантажу (послуги), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити надані послуги. Послуги за цим договором надаються автотранспортом виконавця. Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів наданих послуг, складених на основі первинних документів (товарно-транспортних накладних, та подорожніх листів). Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту наданих послуг та первинних документів (товарно-транспортних накладних, і подорожніх листів) та одержання рахунку на оплату вищевказаних послуг (п. 4.1 договору). Сторони свідчать, що замовник зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до пункту 4.1 цього договору (п. 4.2 договору). В розділі V договору сторонами врегульовано порядок надання послуг, зокрема: - після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 5.1); - виконавець готує акт наданих послуг та передає його замовникові. Замовник у 5-тиденний термін від дня отримання акту зобов`язаний направити виконавцю підписаний із свого боку акт наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від приймання послуг. По закінченні 5-тиденного терміну, у випадку неповернення виконавцю акту надання послуг й ненадання мотивованої відмови акт вважається підписаним, а послуги такими, що прийняті замовником (п. 5.2); - датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту наданих послуг (п. 5.4). Відповідно до п. п. 6.1, 6.2, 6.3.4 договору замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані послуги; приймати належним чином надані послуги згідно з актом наданих послуг. За результатами наданих послуг виконавець зобов`язаний надати замовнику акти наданих послуг та рахунки для їх оплати. В разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 7.3.4 договору). Згідно з п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 30.03.2022 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За повідомленням позивача, у період з 16.04.2021 по 31.07.2021 виконавець надав замовнику послуги по перевезенню вантажу загалом на суму 945079,86 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000002 від 16.04.2021 на суму 66798,49 грн; №ОУ-0000003 від 30.04.2021 на суму 249577,92 грн; №ОУ-0000006 від 17.05.2021 на суму 66420,96 грн; №ОУ-0000007 від 01.06.2021 на суму 43078,32 грн; №ОУ-0000009 від 16.06.2021 на суму 169375,45 грн; №ОУ-0000010 від 01.07.2021 на суму 193335,56 грн; №ОУ-0000012 від 16.07.2021 на суму 76362,52 грн; №ОУ-0000014 від 31.07.2021 на суму 89130,64 грн. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками. Водночас, в односторонньому порядку позивачем складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання замовнику в період з 10.08.2021 по 31.10.2021 послуг з перевезення вантажу на загальну суму 666876,12 грн, а саме: №ОУ-0000015 від 10.08.2021 на суму 59664,32 грн; №ОУ-0000018 від 31.08.2021 на суму 67107,34 грн; №ОУ-0000021 від 30.09.2021 на суму 154006,70 грн; №ОУ-0000022 від 31.10.2021 на суму 118341,80 грн; №ОУ-0000023 від 31.10.2021 на суму 177518,70 грн; №ОУ-0000024 від 30.09.2021 на суму 81237,26 грн. За кожним актом виконавець сформувала відповідні рахунки-фактури. Проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав частково у розмірі 100000,00 грн. 21.08.2023 Фізична особа-підприємець Даваян Т.А. звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" із вимогою про виконання умов договору, згідно якої просила оплатити надані за договором послуги на суму 1511955,98 грн. До вимоги було долучено по два підписані та скріплені з боку виконавця примірники актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 10.08.2021, №ОУ-0000018 від 31.08.2021, №ОУ-0000021 від 30.09.2021, №ОУ-0000024 від 30.09.2021, №ОУ-0000022 від 31.10.2021, №ОУ-0000023 від 31.10.2021, акт звірки взаєморозрахунків, а також 14 рахунків-фактур. У відповідь на вказану вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" листом №03/09-01 від 05.09.2023 повідомило про неможливість підписання наданих актів, з огляду на ненадання виконавцем первинних документів з метою встановлення обсягів наданих послуг. За наведеного, отримані від виконавця документи були повернуті замовником без підпису. 24.10.2024 Фізична особа-підприємець Даваян Т.А. направила Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" лист до якого долучила копії товарно-транспортних накладних у кількості 121 шт. за період з 02.08.2021 по 29.10.2021, а саме: 17 - за серпень, 46 - за вересень та 58 - за жовтень, а також повторно направила замовнику по два примірники актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту звірки взаєморозрахунків станом на 24.10.2023, рахунків-фактур за період з 16.04.2017 по 31.10.2021 на оплату послуг з перевезення вантажів на загальну суму 1611955,98 грн. Вказаний лист повернувся відправнику 27.12.2023 з відміткою Укрпошти «адресат відмовився, не знають хто це і не взяли». Наведені обставини стали підставою для звернення Фізичної особи-підприємця Даваян Т.А. з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання послуг у розмірі 1511955,98 грн. Крім того, на суму основного боргу позивачем нараховано пеню у розмірі 151,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 566952,90 грн та 3% річних у розмірі 114450,73 грн. Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи на неотримання від позивача листа від 24.10.2023 з актами здачі-прийняття робіт за період з 10.08.2021 по 31.10.2021, а також стверджував, що строк оплати наданих послуг не настав, оскільки виконавець не виконала вимог п. 4.2 договору та не надала замовнику повного пакету первинних документів. Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог Господарський суд Київської області виходив з того, що оскільки між сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт за період з 16.04.2021 по 31.07.2021 без жодних зауважень, у відповідача виник обов`язок по сплаті наданих послуг за вказаний період на суму 945079,86 грн. Врахувавши здійснену відповідачем часткову оплату за договором у розмірі 100000,00 грн, суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 845079,86 грн. Водночас суд дійшов висновку, що послуги з перевезення вантажу за період з 10.08.2021 по 31.10.2021 не можуть вважатися такими, що прийняті замовником, оскільки первинні документи, якими позивачка доводить факт надання відповідачу послуг, не були вручені Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" у зв`язку з надісланням їх за неналежною адресою. Отже, на момент вирішення спору відсутнє порушене право позивачки на отримання від відповідача оплати за надані послуги (за період з 10.08.2021 по 31.10.2021) в сумі 666876,12 грн. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження дати отримання замовником документів відповідно до п. 4.1 договору, а також на те, що строк оплати за надані послуги не пов`язаний із моментом підписання акту надання послуг, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки позивачкою не надано доказів, які підтверджують виникнення моменту прострочення відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір. У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України. З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного перевезення. Відтак предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин надання послуг перевезення, обсяг виконаних робіт, оплата за надані послуги, наявність прострочки щодо оплати, наявність/відсутність претензій замовника до виконавця за наслідками виконання робіт по договору №197 від 30.03.2021. Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно зі ст. 909 ЦК України, що кореспондується з ч. ч. 1-3 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. За змістом ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Пунктом 11.1 цих Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88), згідно з пунктом 2.1 якого, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги. Як зазначено вище, позивачем до позовної заяви додано підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000002 від 16.04.2021 на суму 66798,49 грн; №ОУ-0000003 від 30.04.2021 на суму 249577,92 грн; №ОУ-0000006 від 17.05.2021 на суму 66420,96 грн; №ОУ-0000007 від 01.06.2021 на суму 43078,32 грн; №ОУ-0000009 від 16.06.2021 на суму 169375,45 грн; №ОУ-0000010 від 01.07.2021 на суму 193335,56 грн; №ОУ-0000012 від 16.07.2021 на суму 76362,52 грн; №ОУ-0000014 від 31.07.2021 на суму 89130,64 грн, що свідчать про надання виконавцем замовнику послуг по перевезенню вантажу у період з 16.04.2021 по 31.07.2021 на суму 945079,86 грн. За умовами п. 3.1 договору загальна вартість послуг за договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів наданих послуг, складених на основі первинних документів (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів). З огляду на підписання сторонами зазначених актів здачі-прийняття робіт без жодних зауважень, слід дійти висновку, що станом на дату їх підписання відповідач був ознайомлений з первинними документами та відповідно, підписуючи акти здачі-прийняття робіт за період з 16.04.2021 по 31.07.2021 тим самим погодив у кожному конкретному випадку вартість отриманої транспортної послуги. Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача виник обов`язок по сплаті наданих позивачкою послуг з перевезення відповідно до актів здачі-прийняття робіт за період з 16.04.2021 по 31.07.2021 на загальну суму 945079,86 грн. Що ж стосується послуг з перевезення вантажу, відображених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 10.08.2021 по 31.10.2021 на загальну суму 666876,12 грн, які не підписані зі сторони відповідача, колегія суддів відмічає наступне. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 ЦК України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін. За умовами укладеного між сторонами договору виконавець має обов`язок підготувати акт наданих послуг та передати його замовникові, а останній, в свою чергу, зобов`язаний у п`ятиденний термін від дня отримання акту направити виконавцю підписаний із свого боку акт наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від приймання послуг (п. 5.2). Водночас умовою для здійснення розрахунків за надані послуги є факт підписання сторонами акту наданих послуг та отримання замовником від виконавця первинних документів (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів) та рахунку на оплату послуг (п. 4.1). Колегія суддів зауважує, що виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів, в яких ним зафіксовано обсяг та вартість наданих послуг (виконаних робіт). Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) у випадку непідписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже непідписання актів приймання наданих послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов`язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги (виконані роботи). Як слідує з матеріалів справи, відповідач відмовився від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 10.08.2021, №ОУ-0000018 від 31.08.2021, №ОУ-0000021 від 30.09.2021, №ОУ-0000024 від 30.09.2021, №ОУ-0000022 від 31.10.2021, №ОУ-0000023 від 31.10.2021 з підстав ненадання позивачем первинних документів на виконання умов договору (лист №03/09-01 від 05.09.2023). Позивачка стверджує, що 24.10.2023 надіслала на адресу відповідача товарно-транспортні накладні за період з 02.08.2021 по 29.10.2021 та акти здачі-прийняття робіт. В підтвердження доказів направлення вказаних документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" Фізична особа-підприємець Даваян Т.А. надала до суду: опис вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку від 06.11.2023 з детальним переліком поданих на відправлення документів; накладну №2500502121251 від 06.11.2023; конверт із довідками пошти про причини повернення поштового відправлення №2500502121251 без вручення адресату. В той же час відповідач вказував на неотримання листа позивачки від 24.10.2023. Дослідивши надані позивачкою докази в підтвердження направлення відповідачу первинних документів, якими позивачка доводить факт надання відповідачу послуг в період із серпня по жовтень 2021 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані документи не були вручені відповідачу з урахуванням наступного. Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Відповідно до пунктів 59, 61 вказаних Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" вказаних первинних документів та актів здачі-прийняття робіт є бланк опису вкладення з номером поштового відправлення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фіскальним чеком/квитанцією про відправлення. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якій зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підпис відправника з підтвердженням, що інформація у даній накладній зазначена правильно. Як вірно встановлено судом першої інстанції, в долученому до матеріалів справи описі вкладення до цінного листа зазначена наступна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп": 07403, Київська область, м. Бровари, вул. О.Онікієнка, 2/1. Дана адреса відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження юридичної особи, а також зазначена в усіх первинних документах та листуванні, які наявні у матеріалах справи. Натомість у поштовій накладній №2500502121251 від 06.11.2023 вказана адреса: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. О.Онікієнка,

98. Зазначена адреса не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп", водночас встановити адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп", яка зазначена на поштовому конверті не вбачається за можливе, оскільки та частина конверта, яка містить адресу товариства заклеєна довідками пошти, які неможливо від`єднати від конверта без його пошкодження. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи, що зазначена в поштовій накладній адреса одержувача не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп", надані позивачем докази направлення документів відповідачу (опис вкладення до цінного листа, поштова накладна та конверт) не можуть бути визнані допустимими та відповідно, прийняті судом в якості належних доказів вручення товариству первинних документів за договором та актів здачі-прийняття робіт. При цьому є помилковими твердження скаржника стосовно того, що в даному випадку належним доказом направлення відповідних документів відповідачу є саме опис вкладення в якому адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" зазначена вірно. Так, згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, на примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. Судом встановлено, що опис вкладення у цінний лист, наданий на підтвердження направлення первинних документів та актів здачі-прийняття робіт Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп", містить підпис відправника, поштового працівника, відбиток календарного штемпеля, проте не містить номеру поштового відправлення. Згідно поштової накладної та конверта номер поштового відправлення - 2500502121251. Отже, наданий позивачкою опис вкладення до цінного листа не відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки не містить номеру поштового відправлення, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу доказів надання послуг за договором. Також судом відхиляються за безпідставністю доводи позивачки стосовно того, що обов`язок з оплати отриманих послуг виник у відповідача з моменту отримання позовної заяви з додатками, позаяк до позовної заяви не долучено всіх передбачених умовами договору первинних документів (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів). З наданих позивачкою 121 товарно-транспортної накладної лише 12 містить інформацію стосовно замовника та вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп", в решті накладних зазначено іншу юридичну особу. До того ж, зазначені 12 товарно-транспортних накладних датовані вереснем 2021 року та жовтнем 2021 року, тоді як позивачка вказує на неоплату відповідачем послуг за період з 10.08 2021 по 31.10.2021. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що послуги з перевезення вантажу, які відображені виконавцем в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 10.08.2021, №ОУ-0000018 від 31.08.2021, №ОУ-0000021 від 30.09.2021, №ОУ-0000024 від 30.09.2021, №ОУ-0000022 від 31.10.2021, №ОУ-0000023 від 31.10.2021 не можуть вважатись такими, що прийняті замовником, а тому, на момент вирішення цього спору, відсутнє порушене право Фізичної особи-підприємця Даваян Т.А. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" оплати за надані послуги в сумі 666876,12 грн. Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено надання Фізичною особою-підприємцем Даваян Т.А. Товариству з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" послуг з перевезення в період з квітня по липень 2021 року на суму 945079,86 грн, а також часткову оплату відповідачем отриманих послуг на суму 100000,00 грн, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 854079,86 грн заборгованості за договором. Оскільки станом на час звернення до суду з даним позовом у позивачки не виникло право на стягнення заборгованості за актами, складеними в період з 10.08 2021 по 31.10.2021, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав і для задоволення похідних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за вказаними актами. Щодо нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, здійснених позивачкою за актами, складеними в період з 16.04.2021 по 31.07.2021 (566952,90 грн інфляційних втрат, 114450,73 грн 3% річних та 151,20 грн пені, нарахованих за загальний період з 27.04.2021 по 30.01.2024), слід відмітити наступне. За приписами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Положеннями ст. ст. 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Підпунктом 7.3.4 договору сторонами обумовлено, що в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01% але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Умовами п. 4.2 договору сторони погодили, що обов`язок замовника розрахуватись з виконавцем за надані послуги виникає протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів, визначених відповідно до пункту 4.1 цього договору - актів надання послуг, товарно-транспортних накладних, подорожних листів і рахунків. Тобто замовник вважається таким, що прострочив, починаючи з одинадцятого календарного дня від дня отримання перелічених вище документів. Під час розгляду спору судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати отримання замовником визначених п. 4.1 договору документів, що має наслідком неможливість визначення моменту, з якого зобов`язання відповідача вважається простроченим. Водночас скаржниця помилково пов`язує момент виникнення прострочення замовника із датою підписання відповідних актів надання послуг, оскільки відповідно до погоджених сторонами умов договору, строк оплати за надані послуги не пов`язується із моментом підписання актів. При цьому, у випадку якщо дата отримання замовником у повному обсязі документів, передбачених п. 4.1 договору є пізнішою за дату підписання актів надання послуг, періоди прострочення становитимуть меншу кількість днів, ніж визначила позивачка в розрахунках. А тому, стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних і пені за періоди, які визначені позивачкою, можуть зумовити необґрунтоване та несправедливе покладення на відповідача надмірної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, з огляду на що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки наданий позивачкою розрахунок здійснено без урахування умов договору. З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2024 у справі №911/396/24 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Стосовно апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівна на додаткове рішення суду першої інстанції від 10.07.2024. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як слідує з матеріалів справи, 01.07.2024 Фізична особа-підприємець Даваян Тіруі Аршалуйсівна подала до Господарського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просила стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дс Пром груп" на користь Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10902,26 грн. Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, встановивши доведеність позивачкою факту надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, поклав на відповідача витрати позивачки на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19. Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи №911/396/24 на суму 28000,00 грн, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, Фізичною особою-підприємцем Даваян Т.А. було надано: - договір про надання правничої допомоги від 28.12.2023; - розрахунок гонорару / витрат на надання правничої допомоги від 19.06.2024; Також у матеріалах справи міститься копія ордеру серії ВА №1076683 від 28.03.2024 на ім`я адвоката Пушкарьова Д.Є. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Пушкарьова Д.Є. За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI). Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Частинами 2 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Північний апеляційний господарський суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Матеріалами справи підтверджується, що правову допомогу Фізичній особі-підприємцю Даваян Т.А. у ході розгляду даної справи надавав адвокат Пушкарьов Д.Є. на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023. Згідно договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Даваян Т.А. та адвокатом Пушкарьовим Д.Є., адвокат приймає обов`язок з надання клієнту правничої допомоги із судового захисту прав клієнта як позивача у ході вирішення в Господарському суді Київської області питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дс Пром Груп» на користь клієнта заборгованості за договором про надання послуг №197 від 30.03.2021. Згідно п. 2 договору надання правничої допомоги включає в себе: вивчення документів щодо виконання сторонами договору про надання послуг №197 від 30.03.2021; підготовку та складання позовної заяви; участь в судових засіданнях Господарського суду Київської області; підготовку та складання інших заяв по суті (відповіді на відзив, тощо) та інших процесуальних документів в рамках справи за названим позовом, - у разі необхідності. Розмір гонорару визначається сторонами виходячи з фактичного часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, з розрахунку 1000 гривень за 1 годину витраченого адвокатом часу. Облік такого витраченого часу здійснюється адвокатом. Облік усіх інших фактичних витрат по виконанню доручення також покладається адвоката. Оплата здійснюється не пізніше набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом клієнта про стягнення заборгованості за договором (п. 3 договору). На виконання умов договору про надання правничої допомоги сторонами підписано розрахунок гонорару / витрат на надання правничої допомоги від 19.06.2024, якими засвідчено надання адвокатами таких послуг: - вивчення документів щодо виконання сторонами договору про надання послуг №197 від 30.03.2021 - 9 год; - підготовка та складання позовної заяви, а також вивчення поточної практики Верховного Суду з даної категорії справ - 12 год; - компонування сукупності додатків до позовної заяви та підготовка позову з додатками для направлення до суду та на адресу відповідача - 1 год; - участь в судових засіданнях, а також підготовка до судових засідань та складання 4 процесуальних документів щодо участі в них в режимі відеоконференції - 4 год; - складання письмових пояснень - 2 год. Згідно наданого розрахунку розмір гонорару, що підлягає сплаті клієнтом адвокату становить 28 годин*1000 грн = 28000,00 грн. У матеріалах справи містяться ордер виданий адвокату Пушкарьову Д.Є. на представлення інтересів Фізичної особи-підприємця Даваян Т.А. та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Участь адвоката Пушкарьова Д.Є. у судових засіданнях, призначених для розгляду справи №911/396/24, підтверджується протоколами судових засідань, які містяться у даній справі. Також матеріали справи містять докази підписання процесуальних документів представником позивачки - адвокатом Пушкарьовим Д.Є. Таким чином, подані позивачкою документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України. Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо їх розміру, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, в силу положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов вірного висновку про покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу, заявлених позивачкою, у розмірі 10902,26 грн. Враховуючи наведене, ґрунтуючись на матеріалах справи, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2024 у справі №911/396/24 слід залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм законодавства. Отже, і дана апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Даваян Тіруі Аршалуйсівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2024 у справі №911/396/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 15.08.2024. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов Л.Г. Сітайло