Постанова 4873 № 910/14809/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2026 р. Справа№ 910/14809/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Золотопуп С.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026, повний текст якого складений 14.05.2026, у справі № 910/14809/25 (суддя Босий В.П.) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» про визнання недійсним рішення загальних зборів ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/14809/26 змінити та стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовити. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права , зокрема ст. 126 ГПК України, щодо критеріїв співмірності та розумності судових витрат. Так, апелянт зазначає, що первісна позовна заява від 28.11.2025 містила вимогу про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ «Приозерне 12» від 13.06.2024 у повному обсязі. У ній позивачем оскаржувались кожен з 10-ти пунктів рішення, прийнятих загальними зборами ОСББ «Приозерне 12», оформлених Протоколом №9 від 13.06.2024. 09.03.2026 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, зміст якої полягає у оскарженні лише п.5 рішення загальних зборів в частині обрання органів управління об`єднання (Правління). Апелянт зауважує, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що переважна частина роботи представника позивача над первісним позовом виявилась марною. Вважає, що на відповідача не може бути покладено витрати позивача на оплату помилкової частини роботи його представника, яка не має відношення до предмету спору по суті остаточних вимог. Також скаржник, порівнюючи розміри гонорару адвоката Фоменка Д.А. в інших господарських справах, які значно нижчі, вважає гонорар у розмірі 10 000,00 грн у даній справі, де предмет спору зведено до співставлення цифр у протоколі з вимогами закону та статуту є очевидно неспівмірним зі складністю цієї справи. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 у своєму відзиві, наданому до суду 17.06.2026, просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 залишити без змін. Представник позивача вважає доводи апелянта безпідставними, оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи, встановлені у фіксованому розмірі 10 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже визначений, тому детальний опис виконаних робіт/наданих послуг не надається. Також представник позивача зазначає, що, оскільки суд задовольнив позов повністю, тому правомірно стягнуто додатковим рішенням від 13.05.2026 з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, доводи відповідача про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, на думку останнього, не відповідають фактичним обставинам справи, а також спростовуються розміром фактично понесених витрат відповідача у цій справі у сумі 13 600,00 грн, що суперечить його твердженню про неспівмірсність витрат позивача. Враховуючи обставини даної справи, представник позивача вказує, що витрати позивача у розмірі 10 000,00 грн були необхідними, а їх розмір співмірним зі складністю даної справи та наданими представником позивача послугами: направлення адвокатських запитів; складання і подача позовної заяви; участь у судових засіданнях; надання пояснень; складання і подача процесуальних документів, клопотань про витребування доказів та оригіналів листків письмового опитування; підготовка і подача заяви про зміну предмету позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/14809/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/14809/25 та розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2026. Явка представників сторін Представник позивача у судове засідання 06.07.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи сторони повідомлявся належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС. 06.07.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи №910/14809/25, засідання якої призначено на 06.07.2026, без участі позивача та його представника. У заяві представник позивача просив залишити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у позові. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні за відсутності представника позивача. Позиції учасників справи Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.07.2026 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/14809/26 змінити та стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» (далі - ОСББ «Приозерне 12») про визнання недійсним рішення загальних зборів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позов задоволено повністю, визнано недійсним пункт 5 рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12», проведених 13 червня 2024 року, оформлених протоколом №9, дата складання протоколу 26 липня 2024 року, в частині обрання органів управління об`єднання (Правління) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. 22.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. 27.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСББ «Приозерне 12» надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому доводи заявника зводяться до неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу складності справи та виконаним адвокатом роботам. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). У позовній заяві позивач зробив заяву, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи в суді становлять фіксовану суму 10 000,00 грн. До позовної заяви позивач також надав докази понесення інших судових витрат. За таких обставин заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат подана позивачем з дотримання приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. В обґрунтування заявлених судових витрат позивач посилається на наступні докази: договір про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2025 та додаткову угоду №1 від 04.11.2025. Судом першої інстанції встановлено, що між адвокатом Фоменко Денис Андрійовичем (адвокат) та Магомедовим Курбан-Магомед Ях`євичем (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 18.08.2025 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором та додатками до нього, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно із п. 4.1 договору вартість наданої адвокатом правничої допомоги клієнту за цим договором, є гонораром адвоката, який встановлюються за домовленістю сторін шляхом укладення додаткових угод. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 04.11.2025 між сторонами договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони погодили, що гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги, а саме: представництво, захист прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в справі за позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» (код ЄДРПОУ 405153378) про визнання незаконним рішення загальних зборів від 13 червня 2024 року, яке було оформлене протоколом № 9, дата складання протоколу 26 липня 2024 року, а також надати інші види правничої допомоги, пов`язані зі справою, включаючи збір доказів; підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень; участі в судових засідання тощо, становить фіксовану суму 10 000,00 грн. та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом. Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 04.11.2025 встановлено, що гонорар адвоката повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішенням суду у справі. Згідно з копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВВ № 1054112 від 26.11.2025, представництво інтересів позивача в суді здійснював адвокат Фоменко Денис Андрійович (свідоцтво № 000243, видане 5.07.2019 Радою адвокатів Луганської області, підтверджує право Фоменко Д.А. на заняття адвокатською діяльністю). За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду у постановівід 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Як вбачається з матеріалів справи позивач і адвокат Фоменко Д.А. погодили гонорар адвоката за надану професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн, який незалежить від обсягу та часу витраченого представником позивача часу, тому надавати детальний опис виконаних робіт/наданих прослуг не вбачається доцільним. Як було встановлено судом 27.04.2026 від ОСББ «Приозерне 12» надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн, яке обґрунтовано тим, що первісна позовна заява від 28.11.2025 містила вимогу про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ «Приозерне 12» від 13.06.2024 у повному обсязі. У ній позивачем оскаржувались кожен з 10-ти пунктів рішення, прийнятих загальними зборами ОСББ «Приозерне 12», оформлених Протоколом №9 від 13.06.2024. 09.03.2026 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, зміст якої полягає у оскарженні лише п.5 рішення загальних зборів в частині обрання органів управління об`єднання (Правління). Так, переважна частина роботи представника позивача над первісним позовом виявилась марною. Вважає, що на відповідача не може бути покладено витрати позивача на оплату помилкової частини роботи його представника, яка не має відношення до предмету спору по суті остаточних вимог. Також відповідач, порівнюючи розміри гонорару адвоката Фоменка Д.А. в інших господарських справах, які значно нижчі, вважає гонорар у розмірі 10 000,00 грн у даній справі, де предмет спору зведено до співставлення цифр у протоколі з вимогами закону та статуту є очевидно неспівмірним зі складністю цієї справи. Колегія суддів звертає увагу, що як у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу так і у апеляційній скарзі відповідач посилається на помилковість правової позиції сторони позивача, звуження позовних вимог у заяві про зміну предмету позову, у зв`язку з чим вважає марною роботу представника позивача, тому, на думку відповідача, не мають бути покладені витрати на оплату частини роботи представника позивача. Вищевказані доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки позовна заява ОСОБА_1 до ОСББ «Приозерне 12», з якою позивач звернувся до Господарського суду міста Києва, містила лише одну немайнову вимогу: визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Приозерне 12», проведених 13.06.2024 та оформлених протоколом № 9, дата складання 26.07.2024. Користуючись правом, наданим позивачу ч. 3 ст. 46 ГПК України, останній, з урахуванням встановлених на підготовчому засіданні обставин, в тому числі на підставі витребуваних судом у відповідача документів, які він відмовився надати позивачу до пред`явлення позову, позивач до закінчення підготовчого провадження вирішив змінити предмет позову. При цьому, після зміни предмету позову, позовні вимоги все одно стосувались лише однієї немайнової вимоги: визнати недійсним пункт 5 рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12», код ЄДРПОУ 405153378, за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Срібнокільська, буд. 12, проведених 13.06.2024, оформлених протоколом № 9, дата складання протоколу 26.07.2024, в частині обрання членами Правління ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Отже, безпідставним є твердження апелянта стосовно того, що «дев`ять зі десяти оскаржуваних рішень загальних зборів залишені в силі», тому розмір витрат підлягає зменшенню з 10 000,00 грн до 1 000,00 грн. Вищевказані доводи апелянта спростовуються змістом рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 по справі №910/14809/25, який не відмовляв позивачу в частині позовних вимог, а задовольнив позов повністю. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/14809/25 ухвалено задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» про визнання недійсним рішення загальних зборів. Статтею 129 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, чинний ГПК України пов`язує наявність підстав для покладення витрат на відповідача лише із фактом задоволення позову, умовами договору про надання правничої допомоги та доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на «не результативність» наданих представником позивача послуг, на «невірно обрану правову позицію» та «переважно марну частину роботи адвоката», яку відповідач не зобов`язаний фінансувати, оскільки стягнення повної суми при відмові від більшої частини вимог є формою «зловживання». У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, наведеному в позовній заяві, позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката становлять фіксовану суму 10 000,00 грн. Оскільки суд першої інстанції задовольнив позов повністю, тому правомірно стягнув додатковим рішенням від 13.05.2026 з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Доводи відповідача, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, а також спростовуються розміром фактично понесених витрат відповідача у цій справі у сумі 13 600,00 грн, що суперечить його твердженню про неспівмірсність витрат позивача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача у розмірі 10 000,00 грн були необхідними, а їх розмір співмірним зі складністю даної справи та наданими представником позивача послугами: направлення адвокатських запитів; складання і подача позовної заяви; участь у судових засіданнях; надання пояснень; складання і подача процесуальних документів, клопотань про витребування доказів та оригіналів листків письмового опитування; підготовка і подача заяви про зміну предмету позову. За таких обставин, при вирішенні пиання про розподіл витрат, судом першої інстанції було враховано складність справи, особливості предмету спору та доказування, обсяг необхідних процесуальних дій, тому вірнимм є висновок суду першої інстанції про стягнення з вілповіача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Інші доводи апеляційної скарги відповідача, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/14809/25 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/14809/25 слід залишити без змін. Керуючись статтями 129, 240, 244, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне 12» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/14809/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/14809/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14809/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статтей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 07.07.2026. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун