Постанова 4822 № 724/54/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2024 року м. Чернівці cправа № 724/54/24 провадження № 22-ц/822/533/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Литвинюк І.М., Одинака О.О. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідач ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року, головуючий у першій інстанції Скрипник С.М. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у січні 2024 роцізвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 у електронній формі, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. На підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про організацію переказів грошових коштів 06 березня 2023 року здійснено переказ грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 5000 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вчинено договір факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12, за яким право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року№ 10-01/2023, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216. ОСОБА_1 не виконано зобов`язання за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 з повернення кредиту в сумі 5000 грн, сплати процентів на дату відступлення прав вимоги в сумі 39400 грн, процентів, нарахованих відповідно до умов договору, в сумі 37199 грн 50 коп. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 в сумі 81599 грн 50 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 в сумі 6600 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що пунктом 1.3 договору встановлено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Пунктом 1.9 договору визначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік. Також у заяві-анкеті зазначено строк кредитування 365 днів, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Ураховуючи, що кредит був наданий ОСОБА_1 08 березня 2021 року, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) закінчився 07 березня 2022 року. Ставка у розмірі 2% на наступні 16 днів у межах граничного строку кредитування (строк дії кредитного договору) застосовується за умови сплати позичальником процентів за користування кредитом по закінченню 16 днів (орієнтовний строк повернення кредиту). Оскільки по закінченні орієнтовного строку повернення кредиту ОСОБА_1 не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, нарахування процентів за користування кредитом в подальшому проводилося в межах граничного строку кредитування (строку дії кредитного договору) згідно умов, визначених у підпунктах б), в) та г) пункту 1.4 договору. Посилається на те, що пункт 1.4 договору не встановлює відповідальності за неповернення кредиту, а визначає порядок нарахування процентів за користування кредитом в межах граничного строку кредитування (строку дії кредитного договору), тобто в період правомірного користування позичальником кредитними коштами. Відповідно до реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 39400 грн. Нараховано проценти за період з 08 березня 2021 року дати укладення договору по 30 листопада 2021 року дати, що передує відступленню права вимоги за договором за 268 днів, в тому числі: з 08 березня 2021 року по 23 березня 2021 року відповідно до підпункту а) пункту 1.4 договору 16 днів орієнтовний строк повернення кредиту за ставкою 2% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 100 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 2%); з 24 березня 2021 року по 06 квітня 2021 року відповідно до підпункту б) пункту 1.4 договору 14 днів з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту за ставкою 3,64% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 182 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 3,64%); з 07 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року відповідно до підпункту в) пункту 1.4 договору 15 днів, починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту за ставкою 5,02% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 251 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 5,02%); з 22 квітня 2021 року по 30 листопада 2021 року відповідно до підпункту г) пункту 1.4 договору 223 дні (починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту) за ставкою 7,67% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 383 грн 50 коп. за кожен день користування кредитом (5000 грн * 7,67%). На підставі реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 76599 грн 50 коп. Нараховано проценти за період з 01 грудня 2021 року дати відступлення права вимоги за договором по 07 березня 2022 року дати закінчення граничного строку кредитування (строку дії кредитного договору) за 97 днів відповідно до підпункту г) пункту 1.4 договору (починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту) за ставкою 7,67% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 383 грн 50 коп. за кожен день користування кредитом (5000 грн * 7,67%). Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» кредиту в сумі 5000 грн не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково, суд першої інстанції виходив з укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216, відступлення права вимоги на підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12, договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року№ 10-01/2023, узгодження у додатку №1 до кредитного договору, заяві-анкеті (для отримання кредиту) обов`язку ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 5000 та сплатити проценти в сумі 1600 грн. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що у додатку №1 до договору, заяві- анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, згідно пункту 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік. Водночас суд першої інстанції вважав, що зміст пункту 1.4 договору вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати. Тому суд першої інстанції виходив з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги в сумі 39400 грн., за процентами, нарахованими відповідно до умов договору, в сумі 37199 грн 50 коп. визначена поза межами строку дії договору та не підлягає стягненню. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 у електронній формі, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, додатків і правил. Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною (пункт 1.2 договору). Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3 договору). Пунктом 1.4 договору встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована. Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. У разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства (пункт 1.5договору). Згідно з пунктом 1.6 договору датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Закону України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Відповідно до пункту 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік. На підставі пункту 1.10 договору позичальник сплачує товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 798 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд. Згідно з пунктом 4.1 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: www.bistrozaim.uа. У пункті 4.3 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Відповідно до пункту 4.15 договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Митрофанюк В.О. Н9». Аналогічна інформація зазначена в додатку № 1 до кредитного договору, заявка-анкета, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Митрофанюк В.О. Н9». За змістом заяви-анкети ОСОБА_1 від 08 березня 2021 року ознайомився з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просив надати йому кредит на особисті потреби у розмірі 5000 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язався повернути кредит у розмірі 5000 грн та сплатити проценти у розмірі 1600 грн. Розмір процентів: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. в). ОСОБА_2 просив надавати йому кредит у подальшому на вказаний картковий рахунок на підставі заяв-анкет, наданих ним особисто на сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа або у відділенні Товариства та на підставі замовлення кредитних коштів з його особистого номеру телефону. Також надав згоду на списання суми заборгованості за кредитом з вказаного карткового рахунку. За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 06 березня 2023 року без номеру на підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про організацію переказів грошових коштів здійснено переказ грошових коштів за договором згідно інформації від кредитора №2106772178216 в сумі 5000 грн на картку номер НОМЕР_1 ; власник карти (емітент) банк MONObank; категорія карти: MasterCard; час запиту 08 березня 2021 року 22:17:57. Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вчинено договір факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12, за яким право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Відповідно до реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12 (додатку №3) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуто право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 08 березня 2021 року №2106772178216 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 39400 грн. Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року№ 10-01/2023, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216. На підставі реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 (додаток №3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 08 березня 2021 року №2106772178216 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 76599 грн 50 коп. За розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 5000 грн, сплати процентів на дату відступлення прав вимоги в сумі 39400 грн, процентів, нарахованих відповідно до умов договору, в сумі 37199 грн 50 коп. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 у електронній формі. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги. Наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з?явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу. Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вчинено договір факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12, за яким право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Відповідно до реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» факторингу від 01 грудня 2021 року № 1-12 (додатку №3) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 39400 грн. Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року№ 10-01/2023, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216. На підставі реєстру боржників до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 (додаток №3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості за кредитом 5000 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 76599 грн 50 коп. Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 перейшло від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» в апеляційній скарзі на право на стягнення з ОСОБА_1 за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 процентів за користування кредитом протягом граничного строку кредитування (строку дії кредитного договору) з 08 березня 2021 року по 07 березня 2022 року. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. На підставі пункту 1.2 договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахований на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3 договору). Згідно п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік. За змістом заяви-анкети ОСОБА_1 від 08 березня 2021 року (додатку №1 до кредитного договору) просив надати йому кредит на особисті потреби у розмірі 5000 грн, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язався повернути кредит у розмірі 5000 грн та сплатити проценти у розмірі 1600 грн. Судом першої інстанції встановлено невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом орієнтовного строку повернення кредиту 16 днів. Тому відповідно до вимог пункту 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту не перераховується, строк дії договору становить не 16 днів, а 365 днів. Пунктом 1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована. Відповідно до пунктів 1.4.1 і 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що проценти за користування кредитом за період з 24 березня 2021 року по 07 березня 2022 року нараховано поза межами визначеного строку кредитування. Крім того, суд першої інстанції безпідставно здійснив тлумачення пункту 1.4 договору, за яким розраховується розмір процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування. Натомість, пунктом 1.4 договору урегульовано розрахунок процентів за користування кредитом від суми кредиту за кожний день користування ( далі процентна ставка) протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту. Крім того, за змістом договору сторони передбачили проценти тільки за правомірне користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» 08 березня 2021 року №2106772178216 нараховано проценти з 08 березня 2021 року по 23 березня 2021 року відповідно до підпункту а) пункту 1.4 договору 16 днів орієнтовний строк повернення кредиту за ставкою 2% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 100 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 2%); з 24 березня 2021 року по 06 квітня 2021 року відповідно до підпункту б) пункту 1.4 договору 14 днів з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту за ставкою 3,64% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 182 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 3,64%); з 07 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року відповідно до підпункту в) пункту 1.4 договору 15 днів, починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту за ставкою 5,02% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 251 грн за кожен день користування кредитом (5000 грн * 5,02%); з 22 квітня 2021 року по 30 листопада 2021 року відповідно до підпункту г) пункту 1.4 договору 223 дні (починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту) за ставкою 7,67% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 383 грн 50 коп. за кожен день користування кредитом (5000 грн * 7,67%); з 01 грудня 2021 року дати відступлення права вимоги за договором по 07 березня 2022 року дати закінчення граничного строку кредитування (строку дії кредитного договору) за 97 днів відповідно до підпункту г) пункту 1.4 договору (починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту) за ставкою 7,67% за кожен день користування кредитом, що дорівнює 383 грн 50 коп. за кожен день користування кредитом (5000 грн * 7,67%). За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» процентів за користування кредитом за період з 24 березня 2021 року по 07 березня 2022 року в сумі 74999 грн. на порушення норм матеріального права. Розподіл судових витрат Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2024 року заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» процентів за користування кредитом змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» процентів за користування кредитом за період з 24 березня 2021 року по 07 березня 2022 року в сумі 74999 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за подання позову сплачено судовий збір в сумі 2684 грн за платіжною інструкцією Акціонерного товариства «УкргазБанк» від 21 грудня 2023 року №0403320015, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4026 грн відповідно платіжної інструкції Акціонерного товариства «УкргазБанк» від 23 квітня 2024 року №0428790000 що становить 6710 грн. (2684 грн + 4026 грн). Тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати з сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 6710 грн. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 17000 грн. До позову долучено копію договору між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року №02-01/2023, заявку на надання юридичної допомоги від 04 листопада 2023 року №136, вчинену Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08 листопада 2023 року, складеного Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», копію платіжної інструкції Акціонерного банку «Укргазбанк» від 09 листопада 2023 року №0396760000 про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за договором про надання правової допомоги в сумі 51000 грн. Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності витрат не подано. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року). Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до пункту 4.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року №02-01/2023 вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 даного договору). На підставі витягу з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08 листопада 2023 року, складеного Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», надано послуги з надання консультації з вивченням документів тривалістю 2 год. вартістю 3000 грн, підготовки пропозиції тривалістю 2 год. вартістю 4000 грн, складання позовної заяви тривалістю 5 год. вартістю 10000 грн на суму 17000 грн. Отже, доведеним є факт понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр`витрат на професійну правничу допомогу. Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19. Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. На підставі пункту 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на ОСОБА_1 . У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. Застосовуючи наведений правовий висновок, колегія суддів вважає, що здійснення адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підготовки пропозиції тривалістю 2 год. вартістю 4000 грн не є тими послугами, які є необхідними, тому не можуть бути враховані при розподілі судових витрат в суді першої інстанції. Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також за відсутності клопотання про зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що визначений Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 17000 грн є завищеним, обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 7000 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 січня 2024 року підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» процентів, що оскаржується, з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково. Заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відсотки в сумі 74999 грн. В решті залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати з сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684 грн., за подання апеляційної інстанції в сумі 4026 грн., витрати на професійну правову допомогу в сумі 7000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 16 липня 2024 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді І. М. Литвнюк О. О. Одинак