Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/6572/24

Дата документу 15.08.2024 Справа № 335/6572/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/6572/24 Провадження №22-ц/807/1658/24 Головуючий в 1-й інстанції - Воробйов А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2024 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, про визнання особи недієздатною, - В С Т А Н О В И В: 11 червня 2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у порядку окремого провадження, надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни, в якій заявник просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над ним опіку і за поданням органу опіки та піклування призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року, заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, про визнання особи недієздатною - повернути заявнику. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов до помилкового висновку, що заявник не є членом сім`ї ОСОБА_2 , оскільки на підтвердження цього факту надано відповідні докази. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилаючись на п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України виходив з того, що із заяви та долучених до неї документів встановлено, що заявник у справі - ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 . Тобто, заявник у справі по відношенню до особи, відносно якої ставиться питання про визнання її недієздатною, є зятем, а у розумінні тлумачення поняття «близькі родичі», вимог ЦК України, СК України щодо визначення поняття «родичі», «родинні стосунки», заявник не входить до кола осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Доводи ОСОБА_1 про те, що він проживає разом із своєю дружиною та її батьком - ОСОБА_2 за однією адресою, не свідчать про те, що він є членом сім`ї або близьким родичем особи, відносно якої ставиться питання про визнання її недієздатною, ОСОБА_2 , та що він пов`язаний з ним спільним побутом. Таким чином, ОСОБА_1 , з огляду на вимоги статей 3, 9 СК України, положення ЦК України, не є членом сім`ї чи близьким родичем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого ставиться питання про визнання недієздатним, а тому не наділений правом звертатися до суду із заявою про визнання останнього недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна. Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися. Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. За приписами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України). Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі № 372/2474/21 викладено правовий висновок, згідно якого близькими родичами є особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Апеляційний суд враховує та погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що встановлення обставин сумісного проживання заявника та особи, яку він просить визнати недієздатною, та встановити їх сімейні відносини можливо лише в судовому засіданні, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження. Висновки місцевого суду про відсутність доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають, мають спільний побут і взаємні права та обов`язки, тому відсутні підстави вважати, що вони є членами однієї сім`ї, є передчасними. Судом першої інстанції не перевірено доводів ОСОБА_1 викладених у заяві, що останній доглядає тестя, піклується про нього, здійснює необхідний догляд. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи або постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України є передчасним. Колегія суддів зазначає, що як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18. Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повна постанова складена 15 серпня 2024 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова О.З. Поляков