Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/24403/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/24403/23 Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 14 серпня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради про визнання протиправною скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №10-П від 08.08.2023р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти обгрунтованості доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні позову. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів встановила наступні обставини справи. 08.08.2023 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 10-П, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ст. 152 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 гривень. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивач 13.07.2023 року в м. Хмельницькому по вул. Васильєва, 4, самовільно встановила клумбу, чим порушила п.5.6.4. Правил благоустрою Хмельницької міської територіальної громади. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, а дії позивача містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП та є підставою для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно до ч. 1 cт. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 1 статті 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу. Оскаржуваною постановою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП за порушення п.5.6.4. Правил благоустрою Хмельницької міської територіальної громади. Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу (ч. 2 ст. 5 КУпАП). Відповідно до п.п. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів. З ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вбачається, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту. До повноважень сільських, селищних і міських раду сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"). Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). На території Хмельницької міської територіальної громади діють "Правила благоустрою Хмельницької міської територіальної громади", що затверджені рішенням позачергової сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради №25 від 17.06.2022 р., якими установлюються вимоги щодо благоустрою Хмельницької міської територіальної громади. Правила благоустрою території міста є нормативно-правовим актом, яким встановлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста, регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, встановлюється порядок комплексного розчищення та озеленення територій, а також комплекс соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, з метою раціонального використання території міста, належного утримання та охорони. Згідно п.5.6.4 Правил благоустрою території м. Хмельницького, поточне утримання дерев, клумб, тротуарних газонів, зелених майданчиків прибудинкової території покладається на управляючі компанії, житлово-експлуатаційні організації, підприємства, установи, організації, фізичних осіб-підприємців та громадян - власників або користувачів будинків на територіях, прилеглих до їх земельних ділянок. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 2 статті 254 КУпАП). Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина 2 статті 256 КУпАП). Згідно частини 3 статті 256 КУпАП передбачено, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (частини 4 статті 256 КУпАП). Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2023, в якому міститься підпис позивача, яка ознайомлена зі змістом протоколу. При цьому, до протоколу долучено матеріали адміністративної справи, яка складається з протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від громадянки ОСОБА_2 стосовно порушення правил благоустрою громадянкою ОСОБА_1 від 13.07.2023 року, пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , фотознімків саморобної клумби, яка розташована на зеленому майданчику прибудинкової території. Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. Як встановлено з наявних матеріалів справи, єдиними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є надані нею ж пояснення до заяви про кримінальне правопорушення громадянки ОСОБА_2 та фотознімки саморобної клумби, яка розташована на зеленому майданчику прибудинкової території. Так, оглянувши наявні в матеріалах справи докази вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про їх належність і достатність. В даному випадку, надані фотознімки є неналежної якості, не дають можливості встановити фактичне місце розташування саморобної клумби, час її облаштування та факт того, що саме позивачем здійснювалось її облаштування біля власного будинку. Стосовно наданих позивачем пояснень, де вона визнає факт самовільного облаштування клумби, то судова колегія відзначає про їх суперечливість, оскільки як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, вказана обставина позивачем, апелянтом у справі, заперечується, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не використано свої повноваження стосовно зібрання доказів, які б підтверджували наявність складу правопорушення в діях позивача або його відсутність. Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.152 КУпАП відповідач не надав. Окрім того, судова колегія звертає увагу на статтю 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", якою встановлено обмеження при використанні об`єктів благоустрою. Так, згідно вказаної статті, на об`єктах благоустрою забороняється: 1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; 2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо; 3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; 4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; 5) самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; 6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції; 7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів; 8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; 9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці). Вказаною статтею встановлено вичерпний перелік обмежень у використанні об`єктів благоустрою, який не містить положень стосовно самовільного встановлення клумб. При цьому, п.5.6.4 Правил благоустрою території м. Хмельницького поточне утримання дерев, клумб, тротуарних газонів, зелених майданчиків прибудинкової території покладає, окрім інших, і на громадян - власників або користувачів будинків на територіях, прилеглих до їх земельних ділянок. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Сам по собі опис адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення та зібрання і дослідження належних і достатніх доказів в його підтвердження. Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зокрема, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об`єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами. Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог. Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За змістом пункту 3 частини третьої статті 317 КАС порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, враховуючи те, що у справі неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, враховуючи, що даною постановою прийнято рішення на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відшкодування на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 536,80 грн. та апеляційної скарги в розмірі 805,20 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради №10-П від 08.08.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1342 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.