Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 766/2830/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 766/2830/20 Головуючий в 1 інстанції: Булах Є.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, скасувати постанову серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 02.11.2019 інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області капралом поліції Медведько В`ячеславом Олександровичем незаконно та з порушенням прав позивача винесено постанову серії ЕАК № 1698272 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Позивач також зазначав, що 12.11.2019 вже звертався з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області Медведько В.О. про скасування постанови серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019. Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 23.12.2019 (ЄУН 766/22680/19) у задоволенні позову відмовив. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2020 вказане рішення скасував, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону та не з`ясував хто є належним відповідачем у справі, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, а саме Управління патрульної поліції в Херсонській області чи Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Відмовляючи у задоволенні позову, П`ятий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Вказані обставини змусили позивача повторно звернутися до суду з позовом про скасування постанови серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови 02.11.2019 близько 11 год. 23 хв. за адресою: с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 2 км., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW 323 I д.н.з НОМЕР_1 , не виконав вимогу підпункту 12.4 ПДР України, а саме порушив швидкісний режим в межах населеного пункту, рухався зі швидкістю 100 км/год, перевищив швидкісний режим на 50 км/год. Вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки ПДР України не порушував та адміністративного правопорушення не скоїв, в його діях відсутня сама подія адміністративного правопорушення. Зазначав, що на відеозаписах, наданих Інспектором не зафіксовано жодної особи, яка б вчиняла адміністративне правопорушення, крім того, вимірювання швидкості руху Інспектором було здійснено приладом з функцією фото- та відеофіксації не у автоматичному, а у ручному режимі. Вказує, що розгляд справи носив формальний характер, а саму постанову винесено без його участі у службовому авто працівника УПП в Херсонській області. З підстав зазначеного та посилаючись на статті 247, 251, частину 2 статті 286, 288 КУпАП, просив суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, скасувати постанову серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 11 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - відповідача не роз`яснив йому права, передбачені статтею 63 Конституції України та не надав можливості скористатися ними; - розгляд справи носив формальний характер, не були вирішені клопотання, не досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у справі, що підтверджується відеозаписом з мобільного телефон за режимом доступу https://www.youtu.be/DfN3Yg8DB2g. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що 02 листопада 2019 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП. У постанові серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019, що винесена відносно позивача, зазначено, що 02.11.2019 близько 11 год. 23 хв. за адресою: с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 2 км., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW 323 I д.н.з НОМЕР_1 , не виконав вимогу підпункту 12.4 ПДР України, а саме порушив швидкісний режим в межах населеного пункту, рухався зі швидкістю 100 км/год, перевищив швидкісний режим на 50 км/год. фіксація проводилась приладом TruCam ТС000721, bodi cam dm5153. дм. 5160. З пояснень позивача викладених у позовній заяві вбачається, що 02.11.2020 рухаючись в напрямку с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 2 км. жодних пунктів ПДР України не порушував. На відеозаписах, наданих Інспектором, не зафіксовано жодної особи, яка б вчиняла адміністративне правопорушення, крім того вимірювання швидкості руху Інспектором було здійснено приладом з функцією фото- та відеофіксації не у автоматичному, а у ручному режимі. Тому вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення за вказане у ній правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, а тому є незаконною. На нормативне обґрунтування своєї позиції позивач посилався на статті 247, 251, 286, 288 КУпАП. З поданого представником Департаменту патрульної поліції відзиву встановлюється, що 02.11.2019 близько 11 год. 23 хв. під час несення служби на Миколаївському шосе, 2 км. відповідачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000721) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу BMW 323і, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 100 км./год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 50 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення за яке передбачено частиною 3 статті 122 КУпАП України притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу, інспектором було складено постанову серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Факт правопорушення підтверджується відео файлом № 1572693992_НВ000_1102_112632 та фотознімком «ВТ7766ВВ», що містяться на диску який надається суду із відзивом. Представник вважав, що інспектором під час розгляду цієї справи, надалась належна оцінка доказам і він за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалось на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та діючи у відповідності до вимог статті 252 КУпАП виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за якою накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу. Вказував, що постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та уповноваженою на те особою, є законною та обґрунтованою, а відтак підстав для її скасування та задоволення позову немає. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції є цілком правомірними. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, КУпАП. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 122 КУпАП. За правилами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з підпунктом 1.10. ПДР України, населеним пунктом визнається забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48. Відповідно до пункту 12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. На підставі пункту 12.9. «б» ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Отже, постанова серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП складена на місці вчинення правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано диск з відеозаписом та фотографією, здійсненої лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, з яких вбачається, що автомобіль марки BMW 323і, д.н.з. НОМЕР_1 , 02.11.2019 року об 11 год. 26 хв. рухався по Миколаївському шосе, 2 км. (дистанція 156,4 м) зі швидкістю 100 км./год. Також в оскаржуваній постанові серії ЕАК № 1698272 від 02.11.2019 наявні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис - TruCam ТС000721, bodi cam dm5153. дм. 5160. З Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 00669, долученого відповідачем до свого відзиву, слідує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Крім того, вказаний засіб вимірювальної техніки був включений у перелік засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 437 від 05 квітня 2012 року. В той же час, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі «Про затвердження переліку типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів та внесення змін до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, переліків типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів» № 1362 від 02.11.2015, було виключено вимірювальний засіб TruCam з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями. Тобто, вказаний наказ був прийняти після отримання TruCam LTI 20/20 № ТС 000721 сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, а чинним законодавством не передбачено повторного проходження сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. До того ж, для засобу вимірювальної техніки TruCam міжповірочний інтервал визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення і результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13713, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС 000721 - відповідає вимогам експлуатаційної документації. Можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується також наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року (а.с.30). Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. За таких обставин, подальша експлуатація після виключення наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 1362 від 02 листопада 2015 року типу засобів вимірюваної техніки вимірювального засобу УЗ197-12, саме засобу вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 000721, яким було зафіксовано перевищення транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_2 об 11 год 23 хв дозволеної правилами дорожнього руху швидкості руху, - не заборонена, а єдиною вимогою до нього є проведення його періодичної повірки та повірки після ремонту, натомість зазначене позивачем про виключення такого типу засобів вимірювальної техніки з відповідного реєстру стосується заборони з 02 листопада 2015 року їх серійного виробництва й ввезення в Україну. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що засіб вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 000721, є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, з огляду на що доводи позивача не сприймаються судом, як такі, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем правильно встановлено фактичні обставини, надано вірну правову кваліфікацію діям позивача, стягнення накладено у передбаченому законом розмірі, а наведені позивачем обставини відсутності в його діях ознак адміністративного правопорушення не узгоджуються з вимогами та приписами Закону, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити. Доводи апеляційної скарги. Доводи апелянта, що відповідач не роз`яснив йому права, передбачені статтею 63 Конституції України та не надав можливості скористатися ними жодними доказами не підтверджуються. Посилання апелянта на те, що розгляд справи носив формальний характер, не були вирішені клопотання, не досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у справі, що підтверджується відеозаписом з мобільного телефон за режимом доступу https://www.youtu.be/DfN3Yg8DB2g, колегія суддів відхиляє, адже вказане посиланням є помилковим, а інших доказів процедурних порушень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності апелянтом не надано. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 березня 2020 року у справі № 766/2830/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: О.І. Шляхтицький Суддя: Г.В. Семенюк Суддя: С.Д. Домусчі