Постанова 4814 № 539/618/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/618/24 Номер провадження 22-ц/814/2532/24Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Селезньова Максима Васильовича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2024 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді- доповідача, у с т а н о в и в: 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 06.11.2015 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали шлюб у м. Бардез, Індія. Від шлюбу сторони мають одну неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивачки, останнім часом шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а тому прохала розірвати шлюб з відповідачем. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 23 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу залишено без розгляду з підстав, передбачених ч.11, ч.13 ст.187 ЦПК України. Роз`яснено позивачці право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду. В апеляційній скарзі адвокат Селезньов М.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Лубенського міськрайонного суду від 23 квітня 2024 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено угоди про підсудність справи суду іншої держави, тому відповідно до вимог ст. 60 ЗУ «Про міжнародне приватне право» є підстави для подачі позову за нормами СК України. На цей час жодних відомостей про місце перебування відповідача позивачка не має, а останнє відоме місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що вимоги ухвали Лубенського міськрайонного суду від 26 березня 2024 року виконані, оскільки на запит суду Державною прикордонною службою України надано інформацію, за якою відповідач перебував на території України. Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з таких підстав. Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункти 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 07.04.2017 (а.с.3). ОСОБА_5 є громадянином Сполучених Штатів Америки відповідно до паспорту № НОМЕР_2 від 19.04.2010 (а.с.4). Згідно з Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №5330-389483-2017 та Довідкою про реєстрацію місця проживання №45/07-03 від 07.02.2017 ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6). Відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_8 27.11.2015 зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 бланк №07/50 (а.с.7-10). Від вказаного шлюбу подружжя має малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 20.01.2027 (а.с.11). Центром надання адміністративних послуг Відділом з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб надано відповіді до Лубенського міськрайонного суду, що громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 19.02.2024 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-20), а інформація щодо громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 28.02.2024 відсутня (а.с.24). Відповідно до листа від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №539/618/24/8902/2024 від 18.04.2024 відповідач з дати одруження з позивачкою, тобто з листопада 2015 року, лише 26 днів перебував на території України: з 19.04.2019 року на 3 дні, з 01.05.2019 року на 6 днів, з 27.10.2021 року на 9 днів, з 05.12.2021 року на 2 день, з 18.01.2022 року на 3 дні, з 29.01.2022 року на 3 дні (а.с.58). Залишаючи позовну заяву без розгляду, районний суд мотивував своє рішення тим, що позивачку було зобов`язано надати суду відомості, які б давали підстави віднести цей спір до юрисдикції судів України, наприклад, відомості місця проживання або місцезнаходження відповідача на території України. На виконання вимог ухвали суду позивачка не надала жодних доказів, при цьому зазначила, що до припинення шлюбних відносин відповідач проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, такі відомості не відповідають дійсності так як на запит суду Державною прикордонною службою України надано інформацію, за якою відповідач з дати їхнього одруження, тобто з листопада 2015 року, лише 26 днів перебував на території України: з 19.04.2019 року на 3 дні, з 01.05.2019 року на 6 днів, з 27.10.2021 року на 9 днів, з 05.12.2021 року на 2 день, з 18.01.2022 року на 3 дні, з 29.01.2022 року на 3 дні. Тому наведена інформація спростовує доводи позивачки про те, що відповідач міг проживати в м. Лубни разом з нею. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Оскільки між США і Україною немає договору про надання правової допомоги, то спірні правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», у зв`язку з чим вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до спеціального закону - Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України. Положеннями статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання стосовно громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 27, 28 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. За змістом ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Крім того, згідно з п.5 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцезнаходженням майна відповідача або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. З огляду на наведені приписи закону слід визнати, що суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву спочатку без руху, а потім - без розгляду, адже в матеріалах справи наявно достатньо доказів та відомостей, які дають підстави віднести вказаний спір до юрисдикції судів України, зокрема наявність у позивачки зареєстрованого місця проживання в Україні, наявність у неї на утриманні малолітньої дитини, тощо. Тому ухвала Лубенського міськрайонного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю адвоката Селезньова Максима Васильовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Лубенського міськрайонного суду від 23 квітня 2024 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Лубенського міськрайонного суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2024 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І. Дорош В.М. Триголов