Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/1491/23

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/499/24Головуючий у 1-й інстанції Губанов Р.О. Єдиний унікальний №322/1491/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2024 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шиша Антона Борисовича на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 18.09.2023 року о 17 год. 30 хв. на 59 км+800 м автодороги Запоріжжя-Донецьк, Запорізького району, Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан сп`яніння відмовився. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Шиш А.Б. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивував тим, що у справі відсутні докази керуванням автомобілем саме ОСОБА_1 . Письмове направлення для проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 не вручалось, ознаки сп`яніння не відповідають ознакам визначених в переліку ч.3 Розділу І Інструкції. До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та захисник Шиш А.Б. не з`явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. До початку апеляційного розгляду від захисника Шиша А.Б. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі та без участі ОСОБА_1 . Тому у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 та захисника Шиша А.Б. до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. До заперечень апеляційної скарги захисника Шиша А.Б. про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд ставиться критично. Зі змісту долученого до матеріалів справи відеозапису об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 на блокпосту пояснює поліцейському, що вони їхали, їх зупинили; при собі посвідчення водія не мав; на уточнююче питання поліцейського, чи на цьому автомобілі він їхав, ОСОБА_1 відповідає стверджувально. ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом, не заперечує він цього і під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. На запитання поліцейського щодо вживання алкоголю ОСОБА_1 не висловив заперечень та відповів, «що сьогодні випивав». Поліцейський повідомив про наявні у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, на що водій відмовилася. Долученим до матеріалів справи відеозаписом в достатній мірі об`єктивно зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження ним огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. Сукупність даних обставин об`єктивно свідчить про те, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу. Згідно із п.8, 9 розділу 2 Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Отже, наведене свідчить, що Інструкція, на яку посилається захисник у скарзі, як на підставу задоволення апеляційної скарги, не регламентує питання щодо обов`язкового заповнення поліцейським направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я у разі відмови водія від проходження медичного обстеження, з приводу чого посилання захисника, про те що таке направлення ОСОБА_1 не було видано, а відтак відсутні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності, є неприйнятними. Слід зауважити, що в скарзі захисник не заперечує, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти обстеження в закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про відсутність складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи судом були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції внаслідок виявлення передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах. Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2.5 ПДР проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія. При цьому всупереч протилежним аргументам апелянта, апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві та його захиснику права оспорювати таку вимогу поліцейського. З відеозапису зловживання поліцейського в цій частині не вбачається. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а поведінка і відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Відтак у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 322/1491/23