Постанова 4804 № 263/1242/20

33/804/113/20 263/1242/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2020 року м. Маріуполь Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Параскєвіній Н.П., захисника адвоката Теслі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Теслі А.В. на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн., в с т а н о в и л а: згідно постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 23 січня 2020 року о 18:00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Карпінського, буд.71 в Центральному районі міста Маріуполя, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, що не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності свідків, у зв`язку на нього складено протокол за порушення п.2.5 ПДР України. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На зазначену постанову захисник ОСОБА_1 адвокат Тесля А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню та провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що 23 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно зупинили працівники поліції о 18:16 год. за порушення ПДР України, а саме, в темну пору доби не працював лівий габаритний вогонь та на нього буде складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладено грошове стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що за годину до цього він вже був притягнений до адміністративної відповідальності за це саме правопорушення та він їде додому для виправлення даної поломки. На підставі цього, між ОСОБА_1 та працівником поліції виникла суперечка, яка закінчилася тим, що поліцейський ОСОБА_3 звинуватив ОСОБА_1 у знаходженні в стані наркотичного сп`яніння. Вважає, що поліцейський вигадав начебто виявлені у його підзахисного ознаки наркотичного сп`яніння, але самостійно протокол не став складати, а передав складання даних матеріалів іншому поліцейському з іншого екіпажу ОСОБА_4 , яка не мала права складати протокол, оскільки особисто вона не виявляла жодних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 та не пропонувала йому пройти огляд на стан такого сп`яніння. Відсутність запису з нагрудних камер працівників поліції з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відсутність запису початку розмови з ОСОБА_1 вказує на той факт, що працівники поліції приховують певні обставини справи та те, що вони, зловживаючи своїм службовим становищем, безпідставно звинуватили його підзахисного в керуванні автомобілем в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, вказує на те, що відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 р., огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, відповідно до положень даної інструкції, працівник поліції маэ пересвідчитись, що особа є водієм, особисто виявити у водія певні ознаки сп`яніння, визначити їх, а вже після цього пропонувати проходити огляд на стан сп`яніння відповідно до норм чинного законодавства. Жодних направлень до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Поліцейський ОСОБА_4 не виявляла жодних ознак наркотичного сп`яніння в ОСОБА_1 , а лише складала протокол за дорученням поліцейського ОСОБА_3 . Ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не були роз`яснені, що підтверджується матеріалами справи. Також не зрозуміло, яким чином виявлено звужені зіниці, які не реагують на світло, в темряві, при слабкому штучному освітленні без допомоги спеціальних засобів наприклад ліхтарика. Тобто, встановити, чи дійсно у ОСОБА_1 зіниці не реагують на світло, потрібну було це перевіряти за допомогою спеціального методу. Таким чином, вимога про проходження огляду на стан сп`яніння є незаконною та безпідставною. Також, посилається на те, що в матеріалах справи не має направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, форма якого передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, немає доказів того, що ОСОБА_1 відсторонили від керування транспортним засобом. Також, працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, що свідчить про те, що їх дії були незаконними. Таким чином, крім того, що поліцейські незаконно та безпідставно вимагали від ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 мав право на відмову від такого огляду відповідно з її безпідставністю та вимог Конституції. Заслухавши адвоката Теслю А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, вважаю що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді скасуванню. В роз`ясненнях, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення ж своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не дотримався, через що постанова суду підлягає скасуванню, виходячи з такого. Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від провадження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановлений законом спосіб. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції до суду надані протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 409860 від 23 січня 2002 р. (а.с.3), письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в лікаря нарколога (а.с.5), відеозапис. Однак, з таким висновком суду щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, погодитись неможливо. З матеріалів справи (а.с.29) вбачається, що 23 січня 2020 року водій ОСОБА_1 був двічі притягнутий працівниками поліції до адміністративної відповідальності за одне і те саме адміністративне правопорушення, а саме, керування технічно несправним транспортним засобом з непрацюючим лівим світловим габаритом, а також з відсутнім полісом обов`язкового страхування. Після повторної зупинки та винесення постанови між водієм ОСОБА_1 та сержантом поліції Сахно В.М. виникла суперечка відносно законності повторного накладення адміністративного стягнення, що стало причиною для виникнення у працівника поліції підозри щодо знаходження ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, оскільки останній перебував у емоційно-збудженому стані. При цьому, відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції повинні неухильно дотримуватися порядку огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння». Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не було роз`яснено, які саме у поліцейського були підстави вважати, що водій знаходиться в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а саме згідно п.4, 6, 8 вказаного порядку, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції безспірно встановлено, що у працівників поліції не було підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, працівник поліції повинен пересвідчитись, що у водія транспортного засобу наявні певні ознаки сп`яніння, визначити їх, а лише після цього пропонувати проходити огляд на стан сп`яніння відповідно до норм чинного законодавства. Поліцейський ОСОБА_4 не виявляла у ОСОБА_1 жодних ознак наркотичного сп`яніння, а лише складала протокол про адміністративне правопорушення за дорученням поліцейського ОСОБА_3 . При цьому, ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не були роз`яснені. Крім того, не зважаючи на темну пору доби, працівниками поліції не використовувались ніякі спеціальні засоби для виникнення припущень, що водій ОСОБА_1 знаходиться в стані наркотичного сп`яніння. Отже, на підставі викладеного, слід зробити висновок, що вимога проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є незаконною та безпідставною. Таким чином, в матеріалах справи не має беззаперечних доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Враховуючи те, що судом першої інстанції не було звернуто увагу на зазначені вище факти і їм не надано належної оцінки, постанова районного суду від 13 лютого 2020 року підлягає безумовному скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 294 КпАП України, п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Теслі А.В. задовольнити. Постанову судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2020 року, щодо ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. скасувати. Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Донецького апеляційного суду Свіягіна І.М.