Постанова 4807 № 333/4027/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/4027/24 Головуючий в 1 інст. Стоматов Е.Г. Провадження №33/807/644/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2024 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Шевчука Ю.А., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Задорожні В.О. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №622389 від 17 квітня 2024 року, 17 квітня 2024 року о 20 годині 45 хвилині в м.Запоріжжя, вул.Очаківська, буд. 1-в, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудній бодікамері. Від керування відсторонено, про повторність попереджено, автомобіль припарковано без порушень ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Задорожня В.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів законної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Зауважує, що відеозапис події не є безперервним, не повністю зафіксовано обставини складання адміністративних матеріалів. Посилається на відсутність у ОСОБА_1 жодних ознак сп`яніння. Вказує, що сам протокол про адміністративне правопорушення складався не у присутності ОСОБА_1 . Також, сторона захисту звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів дотримання процедури направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що працівники поліції не вручали ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. Окрім цього, вказує, що акт огляду на стан сп`яніння працівники поліції також не складали. Захисник вважає, що працівники поліції умисно ухилились від виконання обов`язку доставити водія до найближчого закладу охорони здоров`я. Наголошує на тому, що рапорт інспектора не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Захисник стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення стосовно ОСОБА_1 не було враховано стан його здоров`я, який зумовлений отриманням поранення під час захисту України, а позбавлення права керування транспортним засобом створить для ОСОБА_1 істотні перешкоди у подальшому лікуванні. Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шевчука Ю.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №622389 від 17 квітня 2024 року, з якого убачається, що 17 квітня 2024 року о 20 годині 45 хвилині в м.Запоріжжя, вул.Очаківська, буд.1-в, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудній бодікамері. Від керування відсторонено, про повторність попереджено, автомобіль припарковано без порушень ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 квітня 2024 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Зазначені докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП рядового поліції Іванова В., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби, 17 квітня 2024 року о 20 год. 45 хв. за адресою: вул.Очаківська, 1В, м.Запоріжжя було зупинено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO 115 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що він відмовився. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Посвідчення водія не вилучалось. ТД не видавався. Транспортний засіб припаркований без порушень ПДР. Подія зафіксована на бодікамеру №474270, №474446. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Згідно з оскаржуваною постановою суду, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав, до суду подав письмові пояснення, в яких зазначено, що він із зазначеним протоколом не погоджується та вважає, що цей протокол складений за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. 17 квітня 2024 року близько 21 год. 15 хв. він керував транспортним засобом у м.Запоріжжя, їхав по власних справах, по дорозі його зупинили працівники поліції, які почали вимагати від нього водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та він без проблем надав вказані документи на вимогу. В подальшому працівники поліції повідомили йому, що їм необхідно провести поверхневу перевірку автомобіля, проти чого він також не заперечував, оскільки нічого забороненого не перевозив. Під час проведення поверхневої перевірки працівники поліції перевірили вміст салону його авто, у тому числі «бардачка», однак нічого забороненого не виявили. Окрім того, поліцейські перевірили вміст його нагрудної сумки, де в нього зберігалися знеболювальні лікарські засоби, які він вживає за рецептом лікаря після отриманого поранення ноги під час військової служби, оскільки час від часу його мучать нестерпні болі. Не вдаючись в деталі, працівники поліції після виявлення в нього вказаних ампул із знеболювальними лікарськими засобами почали стверджувати, що йому заборонено керувати транспортними засобами у зв`язку із вживанням вказаних лікарських засобів. Вже після спілкування з поліцейським, він самостійно перевірив інструкції до знеболювальних і переконався, що будь-які заборони щодо керування транспортним засобом при прийомі знеболювальних, які він приймав, відсутні. Згодом працівники поліції сказали йому, що на їхню думку, йому потрібно поїхати до лікаря-нарколога, адже вони вважають, що в нього є якісь ознаки сп`яніння, та називали досить абсурдні ознаки, наприклад, що в нього «проблеми з мовою». При цьому, він пояснював, що так говорить у зв`язку з відсутністю передніх зубів, що було проігноровано. Він одразу ж погодився проїхати до лікаря-нарколога для проходження огляду, так як нічого забороненого він не вживав, однак повідомив патрульним, що дуже поспішає по справах, крім того переміщається на милицях, і тому запропонував поїхати до лікаря на своєму авто. На його пропозицію працівник поліції категорично відмовився та повідомив йому, що це заборонено. В подальшому працівники поліції склали стосовно нього протокол. Зауважив на тому, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння. Він вів себе цілком природно, так як поводить себе в повсякденному житті, ніякого тремтіння пальців рук, порушення мови чи блідості, в нього не було, це можна побачити на відеозаписі. На його думку, єдиною причиною по якій працівники поліції так упереджено до нього поставилися, це був той факт, що раніше він притягався до відповідальності за зберігання наркотичних засобів, адже він раніше вживав, однак це було дуже давно, про що повідомив поліцейським. Поліцейські і самі не одноразово говорили під час спілкування з ним, що причиною, по якій вони пропонують пройти огляд, є той факт, що він притягався до відповідальності. У нього зберігся лише один висновок з минулих оглядів на стан наркотичного сп`яніння. Зрозумівши, що працівники поліції використали ситуацію для того, щоб скласти протокол стосовно нього, після того як він вирішив свої справи, в той же вечір, до початку комендантської години, він самостійно звернувся до лікарні, для того, щоб пройти огляд і підтвердити в суді, що він не вживає наркотичних засобів, однак в лікарні йому відмовили та повідомили, що такий огляд він може пройти виключно на підставі направлення, яке працівники поліції не виписали та не вручили йому. Тому вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що згідно з п.1 ст.247 КУпАП, є підставою для закриття провадження в справі. Захисник - адвокат Задорожня В.О. в суді першої інстанції зазначила, що з протоколом не погоджується та вважає, що докази в справі є неналежними та недопустимими, оскільки вони зібрані всупереч нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я №1452/735 від 9 листопада 2015 року та «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затверджену наказом МВС України 18 грудня 2018 №1026. Вказала на те, що ані доданий до матеріалів справи відеозапис, ані протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №622389 чи інші матеріали справи не містять жодних доказів законної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Зокрема, на відеозаписах зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції, не повідомивши причину для зупинки транспортного засобу, одразу безпідставно розпочинає проводити поверхневий огляд транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , при цьому будь-яких підстав для проведення поверхневого огляду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівником поліції названо не було. До вищевказаного протоколу доказів законності зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , не долучено. Також, захисник вказала, що працівниками поліції було порушено Інструкції, оскільки доданий до протоколу про адміністративне правопорушення диск з записом з камер поліцейських, на яких не повністю зафіксовано обставини складання адміністративних матеріалів, крім того відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, суперечать відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Надані відеозаписи не дають в повній мірі встановити обставини справи. Стосовно складеного протоколу зазначила, що в графі протоколу «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин», зазначено про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «з явними ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, порушення мови, неприродна блідість обличчя)». Проте, як убачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 відсутні. ОСОБА_1 також заперечує наявність будь-яких ознак наркотичного сп`яніння. Відповідно до змісту складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у присутності останнього. Проте, як убачається із відеозаписів обставин події, працівники поліції не складали протокол у присутності особи. Протокол про адміністративне правопорушення та інші документи містять лише відмітки про відмову особи від підпису та ознайомлення. Відеозаписи обставин подій свідчать про те, що уповноваженими особами були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП, та в спілкуванні з ОСОБА_1 вони обмежилися лише констатуванням того факту, що буде складено протокол. Однак, протокол в присутності ОСОБА_1 17 квітня 2024 року складено не було. На думку захисника, всі перераховані порушення є істотним процесуальним порушенням прав ОСОБА_1 на захист і є підставою для закриття справи за ч.1 ст.130 КУпАП. Також, захисник вказала, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання процедури направлення ОСОБА_1 в медичний заклад для проведення огляду на стан сп`яніння. Проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому випадку з відеозапису не убачається, щоб поліцейські вручали ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, відсутні відомості про таке вручення (або відмову від отримання направлення) і в матеріалах справи. Таким чином, порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху не відбулось, оскільки встановлено, що поліцейським було порушено порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. До справи не додано будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відсутні. Викладені обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Працівник поліції зобов`язаний був забезпечити доставку водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану сп`яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медичному закладі, - скласти відповідний протокол. Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні. ОСОБА_1 не видавалося направлення до закладу охорони здоров`я. На підтвердження пропозиції щодо направлення на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я будь-яких доказів не надано. З відеозапису так само не убачається, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Працівник поліції зобов`язаний був забезпечити доставку ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду для встановлення стану сп`яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медичному закладі, - скласти відповідний протокол. Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні. Поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було складено акт огляду на стан сп`яніння, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію. Долучений до матеріалів справи рапорт поліцейського також не може бути належним доказом у справі, оскільки Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15 квітня 2020 року) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи. На думку захисника, в матеріалах справи відсутні докази, які можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково вказав про те, що він дійсно не відмовлявся проходити медичний огляд. Ознак сп`яніння в нього не було. Направлення на огляд йому не вручали. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки є військовослужбовцем. Наразі він обмежено придатний до військової служби та є особою з 3 групою інвалідності. Не заперечує того факту, що в день, час та місці керував транспортним засобом та його було зупинено працівниками поліції. За станом здоров`я він вживав лише знеболювальне. Працівники поліції виявили в нього ознаки наркотичного сп`яніння. Запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що він погодився та просив проїхати на власному автомобілі. Працівники поліції заборонили йому їхати на власному транспортному засобі. Далі йому повідомили про складання протоколу за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Протокол складали не в його присутності. Протокол він підписував, але з його змістом не ознайомлювався. Його захисник-адвокат Шевчук Ю.А. при апеляційному розгляді справи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції незаконно. Жодних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не було. Також, вказав про те, що працівниками поліції не було належним чином забезпечено доставку ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту і самим ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів сторони захисту про те, що матеріали справи не містять жодних доказів законної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 Закону України «Про національну поліцію». В матеріалах справи немає відомостей щодо причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Разом з цим, згідно з наявним в справі відеозаписом, ОСОБА_1 не оспорював на місці зупинки транспортного засобу законності такої зупинки, зауваження з цього приводу під час оформлення адміністративного матеріалу він не подавав та жодних клопотань про перевірку вказаного питання, серед іншого про виклик працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, тощо, від сторони захисту до суду не надходило. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність в матеріалах справи вищевказаної інформації, сама по собі не свідчить про незаконність дій працівників поліції, тим більше не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення. З приводу доводів сторони захисту щодо відсутності безперервного відеозапису події, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Вина ОСОБА_1 підтверджується перш за все вищевказаними відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, направленням водія на огляд та відеозаписом події. В свою чергу, відомості з вищевказаного рапорту поліцейського повністю узгоджуються з іншими доказами. Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що працівник поліції не направив ОСОБА_1 на медичний огляду до найближчого закладу охорони здоров`я, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП,п.2.5 ПДРУкраїни та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735(в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Розділом 2 вказаної Інструкції встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. Пунктом 12 Розділу 2 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я, що і мало місце у цьому випадку. З відеозапису події убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. У зв`язку із цим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній спочатку погодився на проходження огляду, вказавши, що бажає проїхати до медичного закладу на своєму автомобілі, та після того, як працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що він наразі відсторонений від керування транспортним засобом, останній відмовився від проходження огляду, мотивуючи свою відмову тим, що «його чекають». На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимог законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Згідно з матеріалами справи, огляд ОСОБА_1 в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою останнього від проходження такого огляду, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. При цьому, ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відеозаписом події. Зокрема, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 квітня 2024 року зазначено, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Огляд за допомогою спеціального технічного приладу не проводився у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння. В результатах огляду зазначено, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою. Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника про те, що ОСОБА_1 не вручалось письмове направлення на огляд та акт огляду працівниками поліції не складався, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 факту вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Як зазначалось вище, будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги стороною захисту не заявлено. В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАПта містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. У зазначеному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 без жодних зауважень. Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано. При дослідженні матеріалів справи, зокрема і при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Обставини, на які звертає увагу сторона захисту, про можливість не накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній є військовослужбовцем, особою з інвалідністю, та у випадку накладення на нього такого стягнення, він буде позбавлений можливості працювати та це створить істотні перешкоди у подальшому його лікуванні, на думку суду апеляційної інстанції, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Більше того, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Задорожні В.О. залишити без задоволення. Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 333/4027/24