Постанова 4854 № 420/4778/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4778/24 Головуючий у суді І інстанції: Завальнюк І.В. час і місце ухвалення: 12:16, м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Качуренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, - встановиЛА: Позивач, звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, мотивуючи його тим, що він працює на посаді заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 08.11.2022 та має стаж державної служби понад 4 роки. Наказом Міністерства юстиції України від 23.11.2023 № 1935/к відносно позивача порушено дисциплінарне провадження, в ході якого позивачем на запит надано пояснення, не зважаючи на які головою дисциплінарної комісії рекомендовано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що й було реалізовано спірним наказом. На переконання позивача, оскаржуваний наказ прийнято з порушенням процедури проведення дисциплінарного провадження та безпідставно. Зокрема, формування дисциплінарної справи здійснено з порушенням термінів (п. 27 Порядку № 1039) та повинно було здійснено до 12.12.2023. Пояснення позивача зареєстровані 12.12.2023, що свідчить про те, що на засіданні комісії 11.12.2023 останні не враховувалися, однак це не відображено актом відмови від надання пояснень. Вимога надати до 28.12.2023 письмові пояснення після рекомендації про притягнення до дисциплінарної відповідальності обмежує строк, визначений п. 35 Порядку № 1039. Крім того, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні протоколи засідань дисциплінарної комісії та відсутній опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (неналежно сформована дисциплінарна справа). Також у діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку. Водночас, обов`язковий елемент дисциплінарного проступку «вина» не досліджувався та не встановлювався. Відповідачем не було здійснено перевірки змісту скарги, в якій зазначено, що оскаржуються саме дії державного реєстратора. Рішенням Одеського кружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерством юстиції України від 04.01.2024 № 52-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи положення статті 78 Закону України «Продержавну службу» чітко передбачають, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може оскаржено державними службовцями суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання і державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. Враховуючи те, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся лише 02.02.2024 року, Міністерство юстиції України в суді першої інстанції наголошувало, що позивач пропустив 10-денний строк на оскарження рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, що є підставою для залишення позову без розгляду. Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції у зв`язку з помилковим тлумаченням законодавства та обставин справи припустився невірного висновку, що скарга скаржників стосувалась саме реєстраційних дій, а тому не підлягала перенаправленню в Мін`юст. До того ж, апелянт вказує, що помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що в спірному наказі є лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права, оскільки дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі Закон), а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з посади заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно з наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2022 № 4942/5, зі збереженням 6 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. 23 листопада 2023 року на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1935/к «Про дисциплінарне провадження» здійснено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку. Відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 (далі дисциплінарна комісія) сформовано дисциплінарну справу та внесено подання з висновком про наявність у діях заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 04.01.2024 року наказом Міністерства юстиції України «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 52/к на ОСОБА_1 , заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за виконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. На виконання доручення Міністерства юстиції України від 04.01.2024 № 7/1.3/48-24 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.01.2024 ознайомлено ОСОБА_1 з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на листку непрацездатності у період з 03.01.2024 по 08.01.2024. Не погодившись із порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також зважаючи на відсутність у своїх діях складу дисциплінарного правопорушення, позивач звернувся до суду із даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження встановлено, що 20.02.2022 року до ПМРУМЮ м. Одеса надійшла скарга на реєстраційну дію, здійснену державним реєстратором Карпенком Л.Л. стосовно реєстрації змін до відомостей про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з вимогою скасувати реєстраційну дію «реєстрація змін розділу», тимчасово блокувати державному реєстратору ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зі змісту поданих на розгляд Комісії документів, зокрема зі службової записки № 3216-33.3-23 від 22.11.2023 року вбачається, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.10.2022 державним реєстратором Карпенком А.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65039347, на підставі якого було внесено зміни до розділу Державного реєстру прав № 17822255501. відкритого на квартиру, а також сформовано Витяг в процедурі реєстрації речового права (права власності). Згідно з витягом з протоколу від 09.03.2023 року № 3 засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який додано до матеріалів дисциплінарної справи, встановлено, що змінено відомості про технічні характеристики квартири та збільшено загальну і житлову площу об`єкта нерухомого майна. Відповідно до наданих дисциплінарній комісії пояснень ОСОБА_1 від 07.12.2023 року, скаржник оскаржує реєстраційні дії державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А.. зокрема зазначено, що здійснено реєстрацію змін розділу, що полягає у зміні технічних характеристик (збільшення площі) об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш 5 абз. 3). Водночас, відповідно до пункту 9 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру. Абзацом першим ч. 2 ст. 37 Закону № 1952-IV передбачено, що Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами. Абзацом третім цієї ж статті передбачено, що територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Згідно з п. п. 26, 27 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, відомості про речові права, обтяження речових прав вносяться до Державного реєстру прав виключно на підставі рішення державного реєстратора, крім випадку державної реєстрації прав в автоматичному режимі. Для внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав зазначається індексний номер рішення. Водночас, відповідно до ч. 1 п. 18 та ч. 1 п. 19 постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав. Абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. Закону № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав). Відтак, внесення відомостей (змін до відомостей) державним реєстратором ОСОБА_3 до державного реєстру прав на нерухоме майно, внаслідок якого суттєво збільшилась загальна та житлова площа квартири, що впливає на права власника квартири, свідчить про прийняття останнім рішення про державну реєстрацію права, а не будь-яких інших дій державного реєстратора, передбачених Законом. Таким чином, за висновком дисциплінарної комісії, абз. 3 ч. 2 ст. 37 Закону № 1952-IV виключає можливість розгляду поданої скаржницями скарги ПМРУМЮ м. Одеса, оскільки така скарга містила відомості, які давали змогу встановити, що оскаржується саме рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а отже за компетенцією підлягає розгляду Міністерством юстиції України. Абзацом 3 ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV та п. 7 Порядку № 1128 визначено, що якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом п`яти днів з дня реєстрації скарги пересилає її відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, про що повідомляється скаржнику. Отже, дисциплінарна комісія виснувала, що ПМРУМЮ м. Одеса повинно було переслати скаргу за належністю до Міністерства юстиції України. Однак всупереч вимогам законодавства скарга була призначена до розгляду Колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південного міжрегіонального управління. Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Пунктами 5 і 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про державну службу" державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду. Частиною першою статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу" звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. За приписами статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії, а на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Згідно з частинами 10, 11 статті 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до пунктів 33, 34 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039) дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. За частиною 1 статті 77, частиною 1 статті 78 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Згідно з Роз`ясненнями НАДС від 15 вересня 2017 року № 31-р/з, результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії, яке має рекомендаційний характер для суб`єкта призначення (ст. 69 Закону України «Про державну службу»). Рекомендаційний характер подання дисциплінарної комісії має ознаки рекомендаційної правової норми, що, в свою чергу, рекомендує певний спосіб дій. Виходячи із загальної науково-правової точки зору, адресат такої норми, отримавши рекомендацію про бажаний напрямок розвитку суспільних відносин, суб`єктом яких він є, зобов`язаний залежно від припису норми: розглянути ці пропозиції і прийняти їх до виконання; обґрунтовано відмовитись; прийняти позитивне рішення, але основні положення норми конкретизувати, виходячи із реальних можливостей, резервів своєї організації. Отже, суб`єкт призначення має альтернативу у своїх діях та не має беззаперечно виконувати рішення дисциплінарної комісії, не аналізуючи та не встановлюючи факт об`єктивності, повноти та законності проведення дисциплінарного провадження. При цьому, статтею 74 Закону № 889-VIII закріплені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Вказаною статтею встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Крім того, відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що дисциплінарною комісією враховано, що ОСОБА_1 здійснює контроль за роботою Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), контроль за забезпеченням розгляду скарг у сфері державної реєстрації та виконання відповідних рішень згідно з чинним законодавством відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 січня 2023 року № 81/13.1-03 «Про розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» та посадової інструкції, затвердженої начальником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04 листопада 2022 року. Враховуючи вищенаведене, дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що ОСОБА_1 не було виконано посадові обов`язки щодо контролю за роботою Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та щодо контролю за забезпеченням розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Отже, дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону, а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Крім того, дисциплінарною комісією встановлено, що обставиною, що пом`якшує відповідальність державного службовця, є відсутність дисциплінарних стягнень. Обставин, що обтяжують відповідальність державного службовця, не виявлено. ОСОБА_1 надано пояснення у порядку частини першої статті 75 Закону, в яких він не погоджується із висновками дисциплінарної комісії. Разом з тим письмові пояснення ОСОБА_1 не спростовують висновки дисциплінарної комісії щодо наявності в його діях дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема вини ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Карпенко А.А. 05.10.2022 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65039347, на підставі якого було внесено зміни до розділу Державного реєстру прав № 17822255501, відкритого на квартиру, а також сформовано Витяг в процедурі реєстрації речового права (права власності). 20.02.2023 року до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрована в Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) 20.02.2023 року за № KO-1201-06. Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «Про розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» від 25.01.2023 № 81/13.1-03 Скарга в системі електронного обігу міжрегіонального управління надійшла до заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анатолія Буряченка, яку, в свою чергу, передано ним на розгляд в.о. начальника Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ользі Донченко. Ольгою Донченко скаргу направлено на розгляд заступнику начальника Управління - начальнику відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ірині Мошенській. Іриною Мошенською розгляд скарги було доручено заступнику начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наталії Суботі та провідному спеціалісту відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ларисі Бугайовій. 21.02.2023 року доповідною запискою на ім`я заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анатолія Буряченка за підписом в.о. начальника Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ірини Мошенської направлено пропозиції щодо допуску скарги до колегіального розгляду та зазначено про відсутність підстав для відмови у розгляді відповідної скарги. Іриною Мошенською не було встановлено підстав для відмови у розгляді по суті, зокрема, зазначено, що скарга була підписана скаржником, містить відомості про найменування скаржника, його місцезнаходження, адресу електронної пошти, суть оскаржуваної дії, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання скаржника та дату складання скарги. Відповідно до протоколу засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Колегія) від 09.03.2023 № 3 та висновку Колегії розгляд Скарги по суті не відбувався у зв`язку з її відкликанням скаржниками. У висновку Колегії зазначено, що від скаржниць надійшла заява про відкликання скарги (№ 9194/06.7-15 від 07.03.2023 року), що і стало підставою для залишення Скарги без розгляду по суті. На підставі висновку Колегії та з урахуванням вимог частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Інною Фірсовою, що виконувала обов`язки начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було видано наказ «Про залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті» від 17.03.2023 року за № 367/13.1-03. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції у зв`язку з помилковим тлумаченням законодавства та обставин справи припустився невірного висновку, що скарга скаржників стосувалась саме реєстраційних дій, а тому не підлягала переравленню в Мін`юст. Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що безпосередньо скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дисциплінарною комісією не досліджувалася, а висновки щодо її змісту побудовані виключно на службовій записці № 3216-33.3-23 від 22.11.2023. Зазначені обставини, були визнані у суді першої інстанції, представником відповідача, яка пояснила, що потреби в дослідженні безпосередньо скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач не вбачав, оскільки викладені у службовій записці № 3216-33.3-23 від 22.11.2023 відомості цілком заслуговували на довіру, а тому не потребували перевірки. Однак, вказаний підхід до проведення дисциплінарного провадження є поверховим, адже фактично висновки дисциплінарної комісії засновані саме на формулюванні прохальної частини скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перевірка якої самою дисциплінарною комісією не здійснювалася. Натомість, дисциплінарна комісія послалася на службову записку № 3216-33.3-23 від 22.11.2023, як джерело інформації та відтворення самої скарги, яка підлягала дослідженню та оцінці. У свою чергу, в скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 акцентувалася увага на оскарженні саме дій державного реєстратора стосовно змін до відомостей про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна. Інформації щодо оскарження будь-яких рішень державних реєстраторів скарга не містила. Інкримінований позивачу дисциплінарний проступок сформульовано дисциплінарною комісією як невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків щодо контролю за роботою Управління державної реєстрації та щодо контролю за забезпеченням розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Так, відповідно до наказу ПМРУМЮ (м. Одеса) від 25.01.2023 № 81/13.1-03 «Про розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Південного міжрегіонального управління» та посадової інструкції заступника начальника Південного міжрегіонального управління, затвердженої начальником Південного міжрегіонального управління Тимофієм Дудіним 04.11.2022, ОСОБА_1 здійснює контроль за роботою Управління державної реєстрації. Крім того, відповідно до п. 7 п. 3 Посадової інструкції ОСОБА_1 здійснює контроль за забезпеченням розгляду скарг у сфері державної реєстрації та виконання відповідних рішень згідно з чинним законодавством. Водночас, на ОСОБА_1 не покладено обов`язків із перевірки скарги у сфері державної реєстрації на предмет її пересилання за належністю. Таку відповідальність покладено на посадових осіб міжрегіонального управління, до компетенції яких відноситься забезпечення розгляду відповідних скарг у сфері державної реєстрації, та які несуть персональну відповідальність за недотримання чинного законодавства України (начальник Управління). Право підпису листа щодо направлення за належністю скарг, що надійшли на розгляд Колегії, делеговано начальнику УДП ПМРУМЮ та Секретарю Колегії (п. п. 4, 6 Переліку посадових осіб ПМРУМЮ, які мають право підпису на документах з напрямку роботи УДР ПМРУМЮ, затвердженого наказом ПМРУМЮ від 22.11.2022 № 360/13.1-03). У ОСОБА_1 ж відсутній доступ до Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, відповідно до протоколу засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.03.2023 № 3 та висновку Колегії розгляд скарги по суті не відбувався у зв`язку з її відкликанням скаржниками. Зокрема, у висновку Колегії зазначено, що від скаржниць надійшла заява про відкликання скарги (№ 9194/06.7-15 від 07.03.2023 року), що і стало підставою для залишення скарги без розгляду по суті. Проте, на зазначені суттєві обставини дисциплінарна комісія уваги не звернула, обмежившись виключно констатацією обов`язку ПМРУМЮ м. Одеси переслати скаргу за належністю до Міністерства юстиції України, зважаючи при цьому на сутність самої скарги. Слід зазначити, що Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складаються зі співголів (не менше двох), секретарів та інших її членів, чисельність яких визначається Мін`юстом чи відповідним територіальним органом (п. 1 розд. ІІ Наказу Міністерства юстиції України 09 січня 2020 року № 71/5 «Про затвердження Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції»). Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності: 1) доповідь посадової особи Мін`юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії; 2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії; 3) обговорення Колегією скарги; 4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги; 5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги (п. 4 розд. ІІІ Положення № 71/5 від 09.01.2020). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні (п. 9 розд. ІІІ Положення № 71/5 від 09.01.2020). З витягу з протоколу від 09.03.2023 № 3 засідання комісії Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (т.ІІ, а.с. 88-91) вбачається, що Колегія, розглянувши скаргу, заяву скаржниць про залишення скарги без розгляду, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, вважає її такою, що залишається без розгляду по суті, у зв`язку з поданням скаржницями до ПМРУМЮ (м. Одеса) заяви про її відкликання. Співголовою оголошено про припинення обговорення вказаного вище питання. Вирішили рекомендувати ПМРУМЮ (м. Одеса) скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 20.02.2023 залишити без розгляду по суті у зв`язку з поданням скаржницями заяви про її відкликання. Рішення прийнято одноголосно. Таким чином, на ОСОБА_1 , який був співголовою Колегії, відповідачем покладено одноосібну відповідальність за прийняття колегіальним органом рішення, яке на думку відповідача не узгоджується із приписам законодавства. Однак суд не може погодитися із таким вибірковим покладанням відповідальності на одну особу з стверджуване порушення, зважаючи на непропорційний підхід та неспіврозмірність наслідків такої відповідальності в аспекті одноголосного прийняття рішення колегіальним органом та за відсутністю у позивача обов`язку самостійного спрямування скарги на розгляд за належністю. Зокрема, п. 11 розд. Положення № 71/5 від 09.01.2020 передбачає, що розгляд Колегією скарги здійснюється повторно у разі доручення Мін`юсту щодо перегляду відповідної скарги з мотивів невідповідності висновку Колегії вимогам законодавства, неналежного дослідження обставин відповідної скарги або неналежного мотивування відповідного рішення. Тобто, навіть у разі невідповідності висновку Колегії вимогам законодавства, неналежного дослідження обставин відповідної скарги або неналежного мотивування відповідного рішення чинне законодавство унормовує наслідки цього у вигляді повторного розгляду такої скарги. Однак, в даному ж випадку відповідачем за умови відкликання скаржницями скарги та прийняттям Колегією відповідного до цього відкликання рішення, за умови відсутності будь-яких негативних наслідків такого залишення скарги без розгляду, за відсутності аналізу форми вини позивача, прийнято рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у формі догани. Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо, зокрема, скаржником подано до Міністерства юстиції, України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач вдається до надмірної концентрації на такому узагальненому обов`язку позивача як «контроль», нехтуючи пропорційністю своїх вимог відносно до стверджуваних «порушень». Адже відповідач буквально покладає на позивача весь обсяг відповідальності за вчинення «порушення» підлеглими працівниками Колегією, яка є самостійним компетенційним суб`єктом, формою роботи якого є засідання, а рішення приймається більшістю голосів. Водночас суд також критично оцінює сам факт стверджуваного порушення, про що зазначено вище. Зокрема, за наявності відклику скарги та висновку Колегії про його задоволення, до обов`язків безпосередньо позивача не входило одноособове пересилання скарги за належністю. Міра відповідальності має відповідати ступеню вчиненого дисциплінарного проступку і такий проступок має бути визначений у чіткій формі та значенні, з урахуванням функціональних обов`язків та компетенції державного службовця. Однак, в даному випадку, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з формулюванням «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень». Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Однак, за встановлених судом обставин, оскаржуване дисциплінарне стягнення у формі догани не відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, без встановлення відповідачем ступеню вини державного службовця, за умови відсутності будь-яких наслідків та заподіяння шкоди. Відповідальність державного службовця - його здатність усвідомлювати і виконувати покладені на нього завдання та обов`язки, передбачати наслідки своїх вчинків, дій та бездіяльності як у сфері наданих повноважень, так і в суспільній сфері. Твердження відповідача про те, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності є невиконання або неналежне виконання посадових ним обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень не в достатній мірі конкретизовано з урахуванням посадових обов`язків позивача. Відповідач жодним чином не пояснює, яку, на його погляд, дію (чи рішення) слід було вчинити позивачу задля «виконання посадових обов`язків щодо контролю за роботою Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та щодо контролю за забезпеченням розгляду скарг у сфері державної реєстрації» (щоб за позицією відповідача убезпечило б державного службовця від кваліфікації його дій як дисциплінарний проступок). За своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи. Відповідач, стверджуючи про фактичне допущення позивачем бездіяльності, водночас, не зазначає який конкретний обов`язок позивача (не абстрактний «контроль») в цьому випадку кореспондував стверджуваній пасивній поведінці державного службовця. При цьому, об`єктивна сторона проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених положеннями загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом №889-VІІІ, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів та розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року по справі № 817/580/17. У постанові від 04 квітня 2018 року у справі №821/935/16 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2023 року по справі № 160/6763/20. Суд зауважує, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18. Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 380/3045/21 від 01 листопада 2022 року Тому, відповідач в оскаржуваному наказі повинен був чітко зазначити суть вчиненого позивачем порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання його посадових обов`язків, а також, які норми чинного законодавства були порушені, причинно-наслідковий зв`язок, та обставини, за яких мало місце порушення. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, в спірному наказі є лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення відносно саме позивача. В наказі відсутній опис, в чому полягає саме винна протиправна дія державного службовця, відсутній вид дисциплінарного проступку (відповідач протягом судового розгляду називає проступок то дією, то бездіяльністю), а також кваліфікація проступку, за допомогою якої можливо встановити тотожність між ознаками дисциплінарного проступку, закріпленого в правовій нормі, і ознаками вчиненого діяння. З огляду на викладене, безпідставними є посилання апелянта на те, що дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буряченка А.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі Закон), а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Також, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що він у суді першої інстанції наголошував, що позивач пропустив 10-денний строк на оскарження рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення передбачений ст. 78 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», що є підставою для залишення позову без розгляду. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Статтею 78 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» передбачено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Оскільки предметом оскарження у даній справі є наказ відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», то даний позов поданий у спірних правовідносинах, що виникли, в межах проходження позивачем публічної служби. Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14 зазначив, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо). Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення. Разом з тим, первинна редакція статті 78 Закону № 889-VIII передбачала, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. На момент виникнення спірних правовідносин Законом № 117-IX від 19.09.2019 внесені зміни до частини першої статті 78 цього Закону шляхом викладення у такій редакції «Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду». Аналіз статті 78 Закону № 889-VIII свідчить про те, що в даному випадку є певні неточності законодавчого регулювання, оскільки попередня редакція відповідної норми вказувала на те, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії А до суду, а категорій Б і В - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. У подальшому, при виключенні з закону норм щодо можливості оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, була залишена норма, яка встановлювала строк для такого оскарження. За наведених обставин, враховуючи те, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду із позовною заявою в порядку КАС України, а не зі скаргою, при обчисленні строку звернення до суду з позовом у справі щодо оскарження рішень про накладення дисциплінарного стягнення до державного службовця, підлягає застосуванню частина 5 статті 122 КАС України, тобто позов може бути подано протягом місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 817/1087/18, від 11 грудня 2019 року у справі №812/326/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 260/87/20. З огляду на вказане, доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин 10-денного строку звернення до суду, регламентованого статтею 78 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», є помилковим. Судом встановлено, що на виконання доручення Міністерства юстиції України від 04.01.2024 № 7/1.3/48-24 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.01.2024 ознайомлено ОСОБА_1 з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на листку непрацездатності у період з 03.01.2024 по 08.01.2024. Позов щодо оскарження наказу від 04.01.2024 №52-к направлено ОСОБА_1 поштою (службу кур`єрської доставки) - 02.02.2024 року та доставлено до Одеського окружного адміністративного суду - 14.02.2024 року, а отже місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, є не пропущеним. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Враховуючи вище викладене та те, що рішення, яке приймається за наслідками дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, - залишити без задоволення. Рішення Одеського кружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року по справі № 420/4778/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 13 серпня 2024 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова