Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 142/184/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 142/184/24 Головуючий у 1-й інстанції: Нестерук В.В. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 06 серпня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представника позивача: Близюка В.В., представника відповідача: Дмитрук Ю.Д.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : 25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1666833 від 15 березня 2024 року винесену інспектором поліції ОСОБА_2 , відносно нього як незаконну. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що оскарженою постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, а саме за те, що 15 березня 2024 року, приблизно о 20 год. 20 хв., він рухався по вул.Порошенка в смт.Крижопіль автомобілем «СЕАТ-АЛЬТЕА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не горів задній лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал в темну пору доби, чим порушив п.31.6. "б" Правил дорожнього руху, за що накладено стягнення в розмірі 340,00 грн. Позивач вважає, що постанова ЕНА №1666833 від 15 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення є незаконною, та підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема, позивач вказує, що 15 березня 2024 року, приблизно о 20 год. 20 хв., він їхав вказаним автомобілем в напрямку виїзду з селища Крижопіль та був зупинений поліцейським патрулем. До нього підійшов поліцейський з вимогою передати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відповідач звинуватив його в тому, що на автомобілі не працює задній лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал в темну пору доби. Його заперечення про те, що освітлення працює, просто через неналежний стан дорожнього полотна погіршився контакт або щось подібне та, що він має право усунути несправність на місці та рухатись далі, до уваги не брались. Відповідач не взяв до уваги його заперечення, посилання на те, що несправність буде негайно усунута на місці або на найближчі СТО. Зазначив, що відповідно п.31.6.6 Правил дорожнього руху, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Відповідно п.31.5 Правил дорожнього руху, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Позивач зазначає, що в нього була технічна можливість усунути несправність на місці зупинки, про що він повідомив патрульних. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, без доказів вчинення адміністративного правопорушення, що в свою чергу порушує положення ст.9 КУпАП, яка вказує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, та ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. 02 серпня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. У поданому відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2024 року. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1666833 року, винесеної інспектором Відділення поліції №1 (смт.Крижопіль) Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Мельником Олегом Степановичем, позивач, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, як за те, що 15 березня 2024 року, о 20:22 год., в смт.Крижопіль по вул.Порошенка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "Сеат-Альтеа", державний номерний знак НОМЕР_2 , в якого не горів задній лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал, в темну пору добу, чим порушив п. 31.6."б" ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП. Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено порушень зі сторони відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП відносно позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі ПДР). Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Аналогічні положення містяться у ст.14 Закону України "Про дорожній рух". Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР). Згідно п.31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно пп.«б» п.31.6 Правил дорожнього руху забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. В свою чергу, ч.1 ст.121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами в темну пору доби є порушенням ПДР, становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП. Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тощо. При цьому, в силу приписів п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За приписами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Законодавцем передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. За приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Із змісту ст.283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас, колегія суддів наголошує, що в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частини 1-3 ст.90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Виходячи з приписів ст.ст.8,31,40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Тобто положення зазначених норм надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Колегія суддів також зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Так, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови відповідач посилається на те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського та до матеріалів справи надано відповідні відеодокази (DVD- диск). З досліджених відеоматеріалів встановлено, що відеозаписом зафіксовано обставини, які відображені у спірній постанові, зокрема, щодо керування ОСОБА_1 в темну пору доби транспортним засобом, який вказаний в оскаржуваній постанові - "Сеат Альтеа", державний номерний знак НОМЕР_3 , в якого не горів задній лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал, а також висловлену поліцейським ОСОБА_1 пропозицію усунути вказані несправності на місці зупинки. Водночас, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи при цьому відсутні належні, достовірні та неспростовні докази на підтвердження того, що 15.03.2024 позивач ОСОБА_1 дійсно розпочав рух транспортним засобом "Сеат Альтеа", державний номерний знак НОМЕР_3 , з несправними задніми габаритними ліхтарями, а не вказані освітлювані прилади прийшли в несправність в процесі руху. У відповідності до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може гуртуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Так, із того ж самого долученого відповідачем відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції також вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу працівниками патрульної поліції та повідомлення ними що задній лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал, не горять у темну пору доби, повідомив, що при початку його руху лівий габаритний ліхтар та стоп-сигнал працювали, та ця несправність виникла в процесі руху автомобіля і на пропозицію працівника поліції погодився усунути її на місці зупинки. Як слідує з пояснень представника позивача, відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було дотримано положень п.31.5 Правил дорожнього руху, а саме інспектором поліції безпідставно відмовлено йому у закінченні реалізації можливості у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 Правил, вжити заходів для їх усунення. Оскільки наданий відеозапис складається з двох частин і на другій зафіксовано притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом винесення вищезазначеної постанови то є незрозумілим чому не було надано можливості водієві закінчити усунення несправностей в порядку п.31.5 Правил дорожнього руху. В разі, якщо такої необхідності не було, чому лейтенант поліції ОСОБА_2 спочатку надав мені можливість усунути несправність на місці зупинку, дочекався, коли я з`їхав на узбіччя, але згодом не надав мені можливості в порядку п.31.5 Правил дорожнього руху, усунути їх на місці, та притягнув мене до адміністративної відповідальності шляхом винесення вищезазначеної постанови. Судом першої інстанції таким поясненням позивача не було надано належної оцінки. Так, складом адміністративного правопорушення, є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, вчинок може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення, при наявності сукупності юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Крім того, виходячи зі змісту приписів ст.9 КУпАП, юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Разом з цим, відсутність хоча б одного з наведених елементів, в свою чергу виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Враховуючи визначення адміністративного правопорушення (проступку) наведеного у ч.1 ст.9 КУпАП, апеляційний суд також звертає увагу на приписи ст.ст.10,11 цього ж Кодексу, якими закріплено, що: -адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; -адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. У розумінні приписів ст.11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Водночас, відповідач не наводить жодного чіткого аргументу, який би вказував на те, що водій ОСОБА_1 міг чи мав знати про те, що в нього не горіли задні ліхтарі. Так, зокрема в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 визнав, що був обізнаний про несправність задніх ліхтарів до моменту повідомлення про це Інспектором патрульної поліції, або був притягнутий за таке правопорушення, і мав їх полагодити. Як вже було вказано вище, доданий до матеріалів справи відеозапис навпаки підтверджує те, що ОСОБА_1 в момент початку руху автомобіля перевірив його технічний стан та був впевнений у справності задніх ліхтарів (про це ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що підтверджується відеозаписом). Окремо, у контексті викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відеодоказ, наданий відповідачем містить паузи, відео що на ньому знаходиться не є суцільним, а переривається і складається з двох частин. При цьому, відеозапис містить фрагмент, де Позивач прийняв пропозицію інспектора про усунення несправностей. Колегії суддів вважає за необхідне також звернути увагу на вимоги п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, які регламентують, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Приписи розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, визначають, що: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. З наведеного слідує, що матеріали справи мають містити відеозаписи, на яких зафіксовані всі обставини події, яка викладена у постанові про адміністративне правопорушення та обставини фіксування адміністративного правопорушення, проте таких відеоматеріалів до постанови додано не було. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, за яке останнього спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП. Отже, в даному випадку з огляду на викладене вище у сукупності, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б доводили правомірність прийняття відповідачем постанови серії ЕНА №1666833 від 15.03.2024р. Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені позивачем, спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене у сукупності та відсутність в матеріалах справи неспростовних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, судова колегія вважає за доцільне, скасувати оскаржену постанову з закриттям справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п.3 ч.3 ст.286 КАС України. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, понесені скаржником судові витрати, за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в загальній в сумі 1514,20 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати. Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову серія ЕНА №1666833 від 15 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП, справу провадженням закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області понесені судові витрати, зі сплати судового збору, у загальному розмірі 1514,20 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень двадцять копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 07 серпня 2024 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.