Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 594/741/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 594/741/24 пров. № А/857/15819/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Запотічного І.І. суддів Глушка І.І., Довгої О.І. за участю секретаря судового засідання Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2024 року (суддя Губіш О.А., м. Борщів) у справі № 594/741/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ГБВ №425573 від 16 травня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн.. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що поліцейським було виявлено дане порушення та винесено на позивачку оскаржувану постанову, згідно з якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази вчинення адміністративного правопорушення позивачкою, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було. Оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи. Просить скасувати рішення суду. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.05.2024 о 12 год. 23 хв. в м. Борщів по вул. Кондри, 3, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спецслужб, зокрема поліції, повідомивши, що її доньку ОСОБА_2 , яка є інвалідом з дитинства 2 групи, знаходячись в магазині «Продукти» побив працівник поліції ОСОБА_3 , хоч в дійсності такого факту не було, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП. ДОП СППП ВП №1 (м.Борщів) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Скочеляс І.Я.16.05.2024 було винесено щодо позивачки постанову серії ГБВ №425573 за ст.183 КУпАП, згідно з якою її притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. При цьому, позивач заперечує сам факт вчинення нею зазначеного правопорушення. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та необґрунтованою, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Аналіз викладеного у спірній постанові порушення вказує на те, що позивачці інкримінується завідомо неправдивий виклик поліції за допомогою телефонної лінії «102». Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами статті 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не містить покликання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винною за статтею 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а також факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України). Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Апеляційний суд зазначає, що КУпАП встановлюється послідовність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Крім того, в пункту 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин, а позивачкою заперечується вчинення такого правопорушення. Також не може залишитись поза увагою той факт, що у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відображено покликань на відеозапис фіксації правопорушення, а дотримання такої вимоги є однією з обов`язкових згідно з положеннями закону. Доданий до протоколу запис фрагменту відео з нагрудної камери поліцейського, не є доказом вчинення правопорушення. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, матеріали справи не містять, а також не містять доказів наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме: прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, а тому постанова від 16.05.2024 серії ГБВ №425573 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 243, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2024 року у справі № 594/741/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 10.10.24