LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд683/113/20

від 18.05.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 683/113/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Андрощук Є.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 18 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : в січні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області з позовом до управління патрульної поліції в Житомирській області (відповідача) про скасування постанови від 15.01.2020 року серії ЕАК №1979130 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області рішенням від 21.02.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення особою, яка не здійснювала розгляд справи, що є порушенням порядку розгляду справи, встановленого законом, тому скасував постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та незапечування фактичних обставин події самим позивачем є достатнім доказом в розумінні статті 251 КУпАП та КАС України. Вважає, що позивач порушив п.п. 11.2, 11.5, 2.4(а) ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, оскільки рухався по крайній лівій смузі при вільній правій на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому не здійснював перестроювання, обгін або випередження, та не надав поліс обов`язкового страхування. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що постанова як виявилося складеною інспектором роти №2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капралом поліції Васьком Валерієм Ігоровичем, підписав постанову про адміністративне правопорушення сержант поліції Ладошко Григорій Михайлович, при цьому фактично розгляд справи здійснював поліцейський Наумчук Володимир Олегович, чим порушено вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Також позивач вважає, що ним не було порушено п.п. 11.2 та 11.5 ПДР, оскільки на дорозі була розділювальна смуга у вигляді конструктивно виділеного елементу автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини, а він мав намір виконати розворот у найближчому передбаченому для цього місці й тому завчасно зайняв ліву смугу. Вважає, що відсутність полісу на час розгляду справи скаржником не доведена. Щодо непред`явлення страхового полісу позивач зазначає, що він не відмовлявся його надати, а попросив поліцейського пояснити причину витребування полісу, оскільки згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.01.2020 інспектором УПП в Житомирській області сержантом поліції Ладошком Григорієм Михайловичем винесено постанову серії ЕАК №1979130 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст.126 КУпАП. У графі «суть і обставини правопорушення» зазначено, що ОСОБА_1 рухався по крайній лівій смузі при вільній правій на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому не здійснював перестроювання, обгін або випередження, та не надав поліс обов`язкового страхування, чим порушив п.п. 11.2, 11.5, 2.4(а) ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. У постанові зазначено, що здійснював розгляд справи та підписав постанову сержант поліції Ладошко Григорій Михайлович. Разом з тим позивач стверджує, що фактично розгляд справи здійснював поліцейський Наумчук Володимир Олегович, що підтверджується наданим позивачем відеозаписом розгляду справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. Приписами ст.279 КУпАП визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до п.п. 9, 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Із змісту вимог ст.283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення. Таким чином, в порушення вказаних норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Як встановлено судом першої інстанції, підписав постанову про адміністративне правопорушення сержант поліції Ладошко Григорій Михайлович, при цьому фактично розгляд справи здійснював поліцейський Наумчук Володимир Олегович. Зазначена обставина підтверджується наданим позивачем відеозаписом розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення особою, яка не здійснювала розгляд справи, є порушенням порядку розгляду справи. Доводи апеляційної скарги щодо пояснень поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та незапечування фактичних обставин події самим позивачем є достатнім доказом в розумінні статті 251 КУпАП та КАС України колегія суддів вважає помилковими, адже свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є недоведеною, позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягала скасуванню. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»