LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд509/1774/24

від 10.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1578/24 Номер справи місцевого суду: 509/1774/24 Головуючий у першій інстанції Кочко В. К. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання Хангельдян К.С., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника Судакова В.В., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.04.2024, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Встановлено, що 09.03.2024 р. о 14:20 год., ОСОБА_1 по вул. 40 річчя Перемоги у с. Таїрове, керував автомобілем MAZDA, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова), від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі або за допомогою приладу «Drager» відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у нетверезому стані. Вказує, що на відеозаписі відсутні події, як пропозиції ОСОБА_1 пройти обстеження у медичному закладі чи за допомогою приладу «Drager», так і відмова ОСОБА_1 від цього. Зазначає, що інші докази, які б доводили обставину відмову ОСОБА_1 від обстеження на стан сп`яніння в матеріалах справи відсутні. Просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис наявний в матеріалах справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прихожу до наступних висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАІ1. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим у розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №477410 від 09.03.2024 р., направлення на огляд водія від 09.03.2024 р., акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис, витяг стосовно притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , пояснення. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного. Пунктом 12 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, зазначеними у пункті 4 розділі 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення. Для проходження огляду водія в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Дослідженням письмових доказів, які містяться у справі встановлено, що акт направлення на огляд водія від 09.03.2024 р. містить недостовірні відомості про те, що ОСОБА_1 нібито був доставлений до КНП «ООМЦПЗ» ООР. На відеозапису відсутня обставина того, що ОСОБА_1 взагалі покидав місце складання протоколу, що виключає його відмову від обстеження у медичному закладі. Кпім того, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначено, що ОСОБА_1 відмовився на відео від обстеження на стан сп`яніння. Проте, зазначені обставини також не знайшли свого підтвердження у матеріалах відеофіксації від 09.03.2024 року. Так на відеозапису відсутні події, як пропозиції ОСОБА_1 пройти таке обстеження у медичному закладі або за допомогою приладу «Drager», так і відмова ОСОБА_1 від цього, оскільки на відеозапису відсутній звук, тільки наявне зображення. Таким чином, відеозаписом не доведено факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Інші доказ, які б доводили обставину - відмову ОСОБА_1 від обстеження на стан сп`яніння в матеріалах справи відсутні та судом не встановлені. Разом з тим, у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про декі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідно до правової позиції викладеної у постанови Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з міста і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. При цьому, працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що саме вказана особа керувала транспортним засобом, як не вбачається і того, що його було зупинено, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування, а в даному випадку зафіксовано автомобіль, припаркований біля воріт житлового будинку. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто був учасником дорожнього руху, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 взагалі допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, будь-які вимоги працівників поліції в такому випадку ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі висновки апеляційного суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17. Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 правопорушення відповідними належними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також, необхідно зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов?язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щодо особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Згідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь. На підставі вищевстановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного та взагалі не вмотивованого судового рішення. Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.04.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»