Постанова Київський апеляційний суд № 753/11171/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 753/11171/23 номер провадження 22-ц/824/7629/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року /суддя Каліушко Ф.А./ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є сумісною власністю подружжя. Просила визнати за сторонами по частині торгівельної марки «Добрий смак із добрих рук» (свідоцтво № 323961 від 17 серпня 2022 року), стягнути судовий збір на її користь та витрати на правову допомогу у розмірі 14 000 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у вимогах позову відмовлено. /т. 2 а.с. 37-40/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги, вирішити питання судових витрат, стягнувши на користь позивачки 34 683, 40 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що право інтелектуальної власності на торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним особам. Реєстрація прав на одного з подружжя, не виключає спільності майна, набуття прав на яке відбулось під час шлюбу. Наголошував на численних правових позиціях щодо поділу майна подружжя, зокрема і об`єктів інтелектуальної власності. Вказував на порушення прав на мирне володіння майном. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її висновків. Вказувала, що враховуючи положення ст. 418 ЦК України, об`єкти права інтелектуальної власності є об`єктами особистих немайнових прав інтелектуальної власності та об`єктами майнових прав інтелектуальної власності. Немайнові права - такі як право на авторство є невідчужуваними правами творця та не можуть підлягати поділу при розірванні шлюбу. Також вказувала і на те, що з 2015 року відповідач зареєстрований як ФОП, сам проект «Добрий смак із добрих рук» розпочався задовго до укладення шлюбу, діяльність була громадською, реалізація проекту відбувалась не в інтересах сім`ї, в подальшому реєстрації торговельної марки відбувалась виключно за особисті кошти та зусиллями відповідача. Наголошувала також, що між подружжям в процесі розірвання шлюбу було укладено договір про поділ майна, при цьому торгівельна марка не була включена до предмету договору. З урахуванням викладеного, торгівельна марка не є предметом розподілу майна подружжя. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 31 серпня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис 1942, який було розірвано за рушенням суду 09.08.2023 р. ОСОБА_3 було зареєстровано торгівельну марку «Добрий смак із добрих рук» (свідоцтво № 323961 від 17 серпня 2022 року). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 418 ЦК України про те, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг). Відповідно до пунктів 2, 3, 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Взаємовідносини при використанні торговельної марки, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати торговельну марку на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання торговельної марки та передавати право на торговельну марку іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом. Отже, майнове право на торговельну марку має лише та особа, яка зазначена у свідоцтві, виданим на виконання і на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Право на торговельну марку не може бути об`єктом спільного майна подружжя. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що у задоволенні позову ОСОБА_6 про поділ майна подружжя слід відмовити. Доводи апеляційної скарги, про те, що реєстрація прав на одного з подружжя, не виключає спільності майна, набуття прав на яке відбулось під час шлюбу, про що свідчать правові позиції щодо поділу майна подружжя, зокрема і об`єктів інтелектуальної власності, апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Так, право володіння, користування та розпорядження майном (майновими правами) належить власнику. Власником майнових прав інтелектуальної власності є автор (творець, винахідник) або інша особа, якій таке право може належати відповідно до закону чи договору. Щодо чинників, які беруться до уваги для визнання права інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя та його подальшого поділу, повинні враховуватись момент виникнення права; джерело набуття такого права; спільна участь особистою працею кожного з подружжя в набутті таких прав інтелектуальної власності. У кожному окремому випадку необхідно розглядати позицію сторони та докази, якими цю позицію буде обґрунтовано. Звертаючись з позовом, позивачка вказує, що торговельна марка виникла як реалізація проекту відповідача щодо створення інклюзивної пекарні у 2017 році, сторони на цей момент перебувати у фактичних шлюбних відносинах, позивачка брала участь у просуванні проекту в мережі інтернет, у формуванні бренду та впізнаваності, тому вважає, що має право бути співвласником. Водночас, жодних належних доказів в обґрунтування зазначених обставин, не надає, жодним чином не спростовує належність права на торгівельну марку особисто її власнику, яка ним була зареєстрована. В разі коли один з подружжя набув чи створив (або розпочав створення) певний об`єкт інтелектуальної власності ще до початку шлюбних відносин, але потім, уже в період перебування у шлюбі, другий з подружжя своєю особистою участю та спільними грошима взяв участь у продовженні цієї творчої діяльності та/або значно збільшив вартість відповідного об`єкта права інтелектуальної власності, це є підставою для визнання об`єкта загалом або його відповідної частини спільною сумісною власністю та поділу, за наявності відповідних доказів. Спільне майно може бути поділене не в рівних частках. Конкретний розмір часток суд визначає в кожному випадку залежно від обставин і доказів, наданих кожним з подружжя на підтвердження обсягу його прав. Крім того, наявність майнових прав тільки в одного з подружжя не означає, що не виникає право спільної сумісної власності на доходи, отримані від використання такого об`єкта під час перебування у шлюбі, адже Сімейним кодексом України прямо визначено, що заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя. Водночас, дохідність торговельної марки також підлягає доказуванню. Апеляційний суд повторно наголошує, що окрім вказівки у позові, позивачкою не надано жодного доказу участі у створенні торговельної марки, натомість, у матеріалах справи, долучених до відзиву відповідача до суду першої інстанції, містяться численні документи щодо розробки торговельної марки та її використання, всі договори укладені від ФОП ОСОБА_3 / а.с. 147-186/ Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: