Постанова Львівський апеляційний суд № 944/4518/22

Справа № 944/4518/22 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П. Провадження № 33/811/1196/24 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О. ПОСТАНОВА 06 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді Стельмаха І.О., під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2023 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На постанову судді Дахневич Д.Я. подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому покликається на те, що копію постанови він отримав лише 08.07.2024, а проголошення судового рішення відбулося без його участі, оскільки він на той час перебував на стаціонарному лікуванні. Стверджує що у подальшому він продовжував лікування, а також доглядав за хворою мамою. Зазначає, що після його клопотання про оголошення перерви у судовому розгляді, йому у подальшому ніхто повісток не скеровував, як і не надіслали копії постанови. Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку апеляційного оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Апеляційний суд не вбачає правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження судового рішення і доводи щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження до уваги не бере з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, прокурором протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, апеляційним судом повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Таким чином, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення. Визначений законом строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення надає стороні достатньо часу для прийняття рішення щодо подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення правової позиції. Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 294 КУпАП містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право в межах визначеного процесуального строку; процесуальну поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням. Доводити поважність пропуску строку повинна особа, яка заявила клопотання про поновлення пропущеного строку. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справи «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України». Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»). З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржена постанова винесена 19.09.2023, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем подання апеляційної скарги є 29.09.2023. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 19 липня 2024 року, тобто зі спливом десятимісячного строку з дня постановлення рішення судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, така надійшла у провадження судді Яворівського районного суду Львівської області 20.09.2022. У справі було допитано ряд свідків за численними клопотаннями ОСОБА_1 , окрім цього ОСОБА_1 був присутній у судовому засідання 01.03.2023, надавав пояснення у справі та вчергове просив допитати свідків. У судові засідання 11.09.2023 та 15.09.2023 ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином, не прибув. Скерував клопотання про відкладення розгляду справи. З урахуванням наведеного суддя Швед Н.П. дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності особи, яка присягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне затягування розгляду справи нівелювало завдання Кодексу про адміністративні правопорушення, якими зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП), а також завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного розгляду справи (ст. 245 КУпАП). Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, судом було скеровано ОСОБА_1 копію постанови від 19.09.2023, проте така повернулася без вручення. Як на поважні підстави пропуску строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 покликається, зокрема на те, що він перебував на лікуванні. Однак, наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, оскільки, як вбачається з долучених до апеляційної скарги медичних документів, ОСОБА_1 перебував на лікуванні лише протягом певного періоду. Апеляційний суд вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 протягом строку на апеляційне оскарження не була активною та спрямованою на своєчасне оскарження постанови суду. ОСОБА_1 протягом десяти місяців не вживав жодних заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, яке тривало практично рік та у якому останній брав активну участь. Зазначені у клопотанні ОСОБА_1 обставини не можна визнати такими, що об`єктивно ускладнили чи унеможливили апеляційне оскарження постанови, відтак вони не можуть слугувати правовими підставами для поновлення апелянту строку апеляційного оскарження. Будь-яких інших обставин, які б обумовлювали неможливість протягом десятимісячного строку після постановлення судового рішення подати апеляційну скаргу у клопотанні ОСОБА_1 не наведено. У рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачилися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлені нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. На думку апеляційного суду наведені обставини не дають підстав для визнання зазначених апелянтом причин пропуску апеляційного оскарження поважними, й у поновленні строку апеляційного оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу повернути апелянту. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах