Ухвала КАС ВС № 420/25057/23

УХВАЛА 06 серпня 2024 року м. Київ справа №420/25057/23 адміністративне провадження № К/990/29787/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №420/25057/23 за адміністративним позовом адвоката Тонкошкура Ігоря Васильовича, який діє в інтересах громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року адвокат Тонкошкур І.В., який діє в інтересах громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому заявив такі вимоги. Визнати протиправним та скасувати рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 4 від 11 січня 2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Одеській області №51032300018828 від 4 квітня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ; Зобов`язати ГУ ДМС в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10 квітня 2007 року, виданої ОСОБА_1, у зв`язку з її пошкодженням. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 4 від 11 січня 2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС в Одеській області №51032300018828 від 04.04.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ДМС в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10.04.2007, виданої ОСОБА_1 , у зв`язку з її пошкодженням. Стягнуто з ГУ ДМС в Одеській області та з ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10 квітня 2007 року, виданої ОСОБА_1 скасовано. Ухвалено, у скасованій частині, нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10 квітня 2007 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишено без змін. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 25 липня 2024 року засобами поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №420/25057/23 за адміністративним позовом адвоката Тонкошкура Ігоря Васильовича, який діє в інтересах громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук М.В. Білак, Судді Верховного Суду