Постанова Харківський апеляційний суд № 611/386/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 611/386/23 Головуючий суддя І інстанції Коптєв Ю. А. Провадження № 22-ц/818/2558/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: що виникають з договорів оренди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 березня 2024 року та на додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2024 року по цивільній справі № 611/386/23,за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у вересні 2023 року звернулася до суду з позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі - СТОВ АФ «Барвінківська») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:06:000:0003, загальною площею 8,2194 га, розташованої на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. 20 серпня 2012 року між нею та відповідачем було укладеного Договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 27 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області (далі - Договір), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 10 років, до 20 серпня 2022 року. 12 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що СТОВ АФ «Барвінківська» шляхом подання заяви до суб`єкта державної реєстрації, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6,7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без її згоди, зайняло належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:06:000:0003, автоматично продовживши дію договору на 10 років, з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою №346141178 від 12 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не відповідає ані умовам Договору, ані вимогам ЗК України, ані Закону України «Про оренду землі», які не містять будь - яких підстав для автоматичного продовження дії договору та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. У строк зазначений в п.8 Договору відповідач не повідомив позивача про намір продовжити дію Договору, порядок внесення змін у Договорі в частині продовження строку оренди, передбачений п.34 Договору відповідачем не виконано, що також є порушенням. На виконання умов п.8 Договору, позивачем 06 грудня 2021 року було надано відповідачу заяву із запереченнями щодо обробітку землі після закінчення строку оренди Договору. ОСОБА_1 посилається і на невиконання відповідачем умов п. 11 Договору, відповідно до яких орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. Проте ні за період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, ні по час звернення до суду орендна плата за користування належної їй земельної ділянки у 2022 та 2023 роках не виплачена. Орендна плата з урахуванням її індексації за користування земельною ділянкою у 2022 році складає 33545,91 грн. Інфляційне нарахування на суму боргу становить 584,24 грн. Розмір пені за період 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року становить 11458,92 грн., розрахунок здійснено позивачем виходячи із розміру пені - подвійна облікова ставка НБУ. Крім того, позивачем здійснено розрахунок трьох відсотки річних за період з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року, що становить 703,09 грн. У зв`язку з викладеним, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 69684,31 грн., яка складається з інфляційних втрат в сумі 837,84 грн., пеню в сумі 11458,92 грн., 3% річних за 2023 рік в сумі 703,09 грн., орендну плату за 2022 рік в сумі 33545,91 грн., орендна плата за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в сумі 23 976,39 грн. Крім того, відповідно до ст.ст. 24, 30, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 125 ЗК України, ст. 526, ч.2 ст. 651 ЦК України, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 27 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №ХР 632040004003699. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 13007 грн 68 коп., три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 272 грн 62 коп.. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із СПОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 209 грн 67 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь СПОВ Агрофірма «Барвінківська» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9178 грн 70 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та додаткове рішення, ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач на підставі ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повторно провів державну реєстрацію права оренди 06 вересня 2021 року, яке вже було зареєстроване 20 серпня 2012 року з автоматичною пролонгацією договору, внаслідок чого відбулась пролонгація договору до 20 серпня 2032 року, тобто договір оренди продовжив свою дію після 20 серпня 2022 року. Вказує, що договір оренди земельної ділянки б/н від 2012 року, зареєстрований 20.08.2012 року за №ХР632040004003635 в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області містить умови, що можуть вплинути на заміну або припинення дії договору оренди, а саме пункт 8, умови якого відповідачем не виконано. Відповідач в п.1 своїх заперечень проти клопотання визнав факт збільшення орендної плати, що повністю відповідає вимогам ст.ст.21, 22 Закону України «Про оренду землі», п.170.1, ст.170 Податкового кодексу України, умовам пункту 13 договору оренди земельної ділянки б/н від 2012 року, зареєстрованого 20.08.2012 за №ХР632040004003635 в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області , так як зазначено в наданих відповідачем до відзиву наказах - орендна плата з 01 січня відповідного року складає 9% та 10% відповідно, що також підтверджується розрахунком нарахування та виплати орендної плати за 2021 -2022 роки наданого відповідачем. Вважає, що представником відповідача, який є особою, яка відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, в 29 березня 2024 року надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення, тобто подано до суду без дотримання вимог ч.8 ст.14, ст.183 ЦПК України, та в ній вказано відомості про відсутність у нього як представника відповідача електронного кабінету, через релігійні переконання, що спростовується наявність у адвоката рнокпп, суд першої інстанції повинен був повернути заявнику без розгляду. Про прийняття до розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення її не було повідомлено. Таким чином, скориставшись змінами у законодавстві відповідач здійсним державну реєстрацію права оренди до 20 серпня 2032 року з наступною автоматичною пролонгацією цього права кожні десть років, що в силу ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є поновленням договору оренди землі, через що договір чинний. Орендна плата за користування землею у 2022 та 2023 роках не сплачена, що підтверджується довідками ОК-5 та ОК-7. Відсутність у відповідача наміру сплачувати орендну плату за 2022-2023 роки підтверджується розрахунком нарахування та виплати орендної плати за 2021-2022 роки наданий відповідачем до справи. Відповідно до якого, нарахування плати за користування земельною ділянкою у 2022 році навіть не здійснювалось. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були повідомлені про судове засідання, їх явка не є обов`язковою відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Наведеним вимогам рішення суду відповідає. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним. Cтрок дії Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 20 серпня 2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, тому останнім днем строку дії договору є 20 серпня 2022 року, відтак договір оренди земельної ділянки мав бути припиненим з 20 серпня 2022 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», враховуючи наявні письмові заперечення орендодавця, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягала б поверненню власнику. Одночасно судом встановлено, що позивач на даний час немає змоги скористатися в повній мірі своїм майном, а саме, належною їй на праві власності земельною ділянкою, яка є об`єктом оренди за Договором, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право оренди СТОВ АФ «Барвінківська» на вказану земельну ділянку, що перешкоджає позивачу у реалізації її прав, як власника земельної ділянки. Разом з тим, щодо способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначив наступне. Відповідно до абз. 2 п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться у п. 2 ч. 1 ст. 412 ЦК України, а частина друга вказаної статті визначає, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. З наведеного вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, у даному випадку її права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем до 2032 року, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажає продовжувати договірні відносини оренди із відповідачем. Саме такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03червня 2020 року у справі №282/773/18-ц, провадження №61-14214св19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Аналогічні позиції у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у судових рішеннях у справах №282/774/18 від 17.07.2020 року, 704/1337/19 від 05.07.2021 року, 282/1732/18 від 20.01.2021 року, 615/1411/17 від 26.09.2019 року. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання припиненим Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а не шляхом його розірвання з відповідних підстав, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав не дотримання відповідачем п. п. 8,34 цього договору задоволенню не підлягають. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з урахуванням її індексації за 2022 рік за Договором в розмірі 33 545,91 грн., пені в сумі 7049,03 грн., а також 3% річних від простроченої суми за 2023 рік в розмірі 703,09 грн., підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним. Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечує та не спростовує факт невиплати орендної плати позивачу за 2022 рік за договором оренди, укладеними між СТОВ АФ «Барвінківська» та ОСОБА_1 , вказуючи у поданому відзиві на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин. В обґрунтування даних заперечень зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року. Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо. В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 , Барвінківська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області - місцезнаходження відповідача, належить до території можливих бойових дій. Крім того, вказав, що частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства засмічена вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їхньому використанню. Рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року № 502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, щ постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. Стосовно заперечень представника відповідача ОСОБА_2 в цій частині суд зазначив наступне. Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 вказав на наступне. Лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням (п. 8.59.1). Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у цій справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання (п. 8.59.3.). Таким чином, саме СТОВ АФ «Барвінківська» мало довести або належне виконання ним договору з позивачем в частині виплати останньому орендної плати, або спростувати позовні вимоги належними, допустимими й достатніми доказами, відповідно до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 5 ст. 81, ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК, проте всупереч вказаних вимог таких доказів суду товариство не надало. Представником відповідача у наданих запереченнях, не зазначений конкретний механізм (спосіб) впливу введеного у країні воєнного стану на виробничо-господарську діяльність СТОВ АФ «Барвінківська», утворення наслідку цього форс-мажору у виді часткової або повної неможливості внесення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок за 2022 рік. Лист ТПП № 2024/2.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не звільняє орендаря від виконання договірних зобов`язань, викладений для загального користування. Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану (війна або військові дії), що призвели до неможливості виконання договору, без надання належних доказів на підтвердження дійсної неможливості виконання умов договору оренди землі, є безпідставними Представником відповідача не надано інших доказів неможливості вчасного розрахунку орендаря з орендодавцем, або доказів, які б підтвердили факт настання для СТОВ АФ «Барвінківська» форс-мажорних обставин, що потягли за собою неможливість виконання ним зобов`язань за договором з відповідачем та звільнили б підприємство від відповідальності за невиконання зобов`язання у 2022 році за укладеним з ОСОБА_1 договором оренди землі. Отже, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками за 2022 рік, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі. Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі від 20 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 8103,07 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. При цьому, суд взяв до уваги, що згідно з п.п. 170.1.1. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Згідно з п.п. 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст. 167 ПК України). Тобто, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків. Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка. Враховуючи вказане, відповідач, як орендар, є податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він має сплачувати з суми орендної плати за землю податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка. Суд відхилив твердження позивача щодо обов`язку нарахування відповідачем розміру орендної плати, виходячи із розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати, встановлений та погоджений сторонами, становить саме 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Судом враховано, що розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду позивачем СТОВ АФ «Барвінківська», станом на 2022 рік становить 303 622,20 грн., виходячи із розрахунку наданого представником відповідача (а. с. 36). Судом, виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі, а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, враховуючи, що відповідач є податковим агентом платника податку, було вирішено, що з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за Договором у загальному розмірі 9776,64 грн. Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за Договором оренди наступний: 303622,20 х 4/100 = 12144,89 грн.; податки - 12144,89х18/100= 2186,08 грн.; 12144,89х1,5/100 = 182,17 грн.; розмір орендної плати за 2022 рік 12 144,89-2 186,08-182,17 =9776,64 грн.; розмір індексу інфляції становить 12144,89 х 1,266 - 12144,89 = 3230,54 грн.; таким чином розмір заборгованості за договором 9776,64 + 3230,54 =13007,18 грн. Щодо вимоги про стягнення пені, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначив таке. Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п.14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми, що становить 272,62 грн., а також пеня за 2022 рік у загальному розмірі 331,68 грн. Судом здійснено розрахунок трьох процентів річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період вказаний позивачем у позовні заяві з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року, враховуючи заборгованість за Договором - 13 007,18 х 3 /100 х 255 /365 = 272,62 грн. Враховуючи, що п. 14 Договору, визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, розмір пені за Договором, який підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2023 року по 12 вересня 2023 року складає 331,68 грн. Розрахунок - 13 007, 18 х 0,01 % / 100% х 255 = 331,68 грн. Суд відмовив ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення зі СТОВ АФ «Барвінківська» заборгованості з орендної плати за 2023 рік у зв`язку з наступним. Дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст.76, 89 ЦК України, не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою. Хоча і порушення умов договору оренди з виплати орендної плати за 2022 рік знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, однак це не є систематичним порушенням умову договору оренди та не є підставою його розірвання, за таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 20 серпня 2012 року і з цих обставин також. Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду. У додатковому рішенні суд навів такі мотиви. Частиною 2 ст.141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що процесуальний термін «пропорційно задоволені вимоги» передбачає, що якась частина вимог позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат зі сплати судового збору. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було заявлено дві позовні вимоги - немайнового та майнового характеру, кожна з яких була об`єктом справляння судового збору, розмір якого становив 1073, 60 грн. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 немайнового характеру відмовлено повністю (50% заявлених позовних вимог). Позовна вимога ОСОБА_1 майнового характеру задоволена на 19,53 % (розрахунок - 13 611,48 х 100 / 69 684,31 =19,53 %). Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути понесені позивачем судові витрати частково, лише за вимогу майнового характеру, у розмірі 209,67 грн. ( розрахунок - 1073,60 х 19,53 / 100 =209,67). З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості всього задоволено на 9,76% . Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь СТОВ АФ «Барвінківська» судових витрат, пов`язані з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу. Представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою в розмірі 10 172 грн., які підтверджено Договором про надання правової допомоги №23/20 від 21 вересня 2023 року, додатком до Договору про надання правничої допомоги від 21 вересня 2023 року, актом до договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2024 року, платіжною інструкцією від 28 березня 2024 року. На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій суду (надсилання поштової кореспонденції) на загальну суму 172 грн. представником відповідача надано копії поштових чеків та накладних. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі відмовлено повністю, а у задоволенні вимог про стягнення заборгованості відмовлено частково, суд стягує з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 178,70 грн. Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу - 10712 грн. / 2 позовних вимоги = 5086 грн., що становить 50 % відмовлених позовних вимог щодо розірвання договору оренди; пропорційно відмовлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати 5086 грн. х (100 - 19,53) / 100 = 4092,70 грн., що разом складає 9178,70 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У частинах першій та другій статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740св23), від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 (провадження № 61-18688св 23). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23). Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22 (провадження № 61-9725св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21 (провадження № 61-2643св23)). Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 8,2194 га, кадастровий номер 6320480500:06:000:0003, розташована на території Іванівької сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ - ХР №009128, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №283, виданого 21 грудня 2001 року Іванівською сільською радою (а.с.13,17). 20 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 20 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 632040004003635 (10-11). Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 8103,07 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору .З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 346141178 від 12 вересня 2023 року, виданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:06:000:0003, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права - СТОВ АФ «Барвінківська», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 20 серпня 2032 року, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 вересня 2021 року (а.с.7-8). З копії заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 2021 року, наданої СТОВ АФ «Барвінківська», вбачається, що позивач надала письмові заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди належної їй земельної ділянки (а.с.25). Суд першої інстанції правильно встановив вважав, що однією із підстав розірвання договору оренди земельної ділянки від 2012 року є продовження дії Договору в односторонньому порядку, без її згоди та бажання, всупереч п. 8 Договору та порушення норм Закону України «Про оренду землі», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Земельного Кодексу України, які станом на дату державної реєстрації Договору оренди землі, не містять будь - яких підстав для його автоматичного продовження та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. Порядок внесення змін, передбачений п.34 Договору в частині продовження строку оренди, відповідачем також не дотриманий. Тому заявлені позовні вимоги про розірвання договору оренди у світлі встановлених обставин справи про припинення дії договору оренди з 20 серпня 2022 року відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» внаслідок закінчення строку дійсно є безпредметним, а заявлені вимоги, які мають зобов`язальний характер, - неналежним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки розпоряджатися своїм майном, для цього існують речові способи захисту порушеного права власника: віндикаційний та негаторні позови. Той факт, що відповідач у одностронньому порядку шляхом державної реєстрації права оренди 06 вересня 2021 року продовжив діє договору оренди до 20 серпня 2032 року висновків суду не спростовують, оскільки за змістом п. 2 ч. 1 ст.. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 51, ст.553) державна реєстрація не є правочином, а лише його правовим наслідком - офіційним визнанням і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі, коли дія договору оренди припинилася - власник земельної ділянки вправі зареєструвати таке припинення права. Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 вищевказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яким є у даному випадку спірна земельна ділянка. З огляду на вищевказане суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 265 ЦПК України правильно взяв до уваги правові висновки, які були висловлені з цього приводу у постановах ВС від 03 червня 2020 року у справі № 282/773/18-ц, від 17 липня 2020 року у справі № 282/774/18, від 26 червня 2019 року у справі № 615/1411/17. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно до ст. 13 ЦПК України у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги. Що стосується розрахунку заборгованості орендної плати у розмірі не 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її щорічної індексації, як зазначено в умовах п. 9 згаданого вище Договору оренди (а.с. 10), а 10 % від базової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, на чому наполягає у доводах скарги позивачка, то колегія суддів їх відхиляє, за недоведеності підстав. Так, у постанові ВП ВС від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 була висловлена правова позиція, що для такого збільшення розміру орендної плати необхідне відповідний нормативний акт законодавця, а не органу місцевої влади. Позивачка не надала такого обґрунтування своїх доводів, а тому колегія суддів їх відхиляє. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Частинами першої-третьої статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Додаткове рішення суду також є законним і обґрунтованим, а доводи скарги не знайшли свого належного підтвердження у матеріалах справи, а тому колегія суддів їх відхиляє. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 березня 2024 року та на додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 26 липня 2024 року. Головуючий В.Б.Яцина Судді колегії Ю.М.Мальований О.В.Маміна