Постанова 4808 № 344/2480/24

Справа № 344/2480/24 Провадження № 22-ц/4808/974/24 Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Фединяка В.Д., Девляшевського В.А., за участю секретаря Петріва Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2024 року, ухвалене в складі судді Мелещенко Л.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1065-6675. Як вбачається зі змісту Договору, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена. У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А754 для підписання Кредитного договору №1065-6675 від 10 липня 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5600,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період 10 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 3,00% в день. Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Через партнера (АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено Договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі Договору №4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача). Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів. Однак, у подальшому порушила умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору. Станом на 29 грудня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача за укладеним договором становить 55720,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5600,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 50120,00 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у розмірі 27720,00 грн. за умови погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28000,00 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №1065-6675 від 10 липня 2022 року у розмірі 28000,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5600,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22400,00 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1065-6675 від 10 липня 2022 року у розмірі 28000,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5600,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22400,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення процентів та загальної заборгованості, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вважає, що встановлений у договорі розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочки у розмірі 3%, що у результаті склав 50120 грн. (первинна сума, яку позивач зменшив до 22400 грн.), є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше 15% простроченого платежу. На її думку правильним було б стягнення за відсотками у розмірі 840 грн., що становить 15% від суми простроченого платежу 5600 грн. Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2024 року змінити в частині стягнення відсотків та загальної заборгованості за кредитом. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1065-6675 від 10 липня 2022 року у розмірі 5600 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 840 грн., а всього 6440,00 грн. загальної заборгованості. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сама обрала базовий період (10 днів), протягом якого вона буде сплачувати саме проценти за користування кредитом. Правом на відмову від договору протягом 14 календарних днів без пояснення причин вона теж не скористалася. Погодилася на умови договору. При цьому вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спеціальною згодою, що відповідає принципу свободи, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач була ознайомлена і погодилася з усіма умовами договору; взяла на себе відповідні зобов`язання та не виконала їх належним чином. А проценти, визначені в договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Крім того, згідно розрахунку позивач не нараховував відповідача жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інші платежі за неналежне виконання умов договору. А норма п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стосується застосування вимог про нарахування пені. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснює нарахування лише по процентах (згідно п. 4.6 Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.8 Договору), що погоджений сторонами. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору є правомірним з боку кредитора. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Зокрема, відповідачу ОСОБА_1 судова повістка про виклик до суду надсилалася за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі. Повернулася до суду з позначкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Адреса, на яку судом було направлено судову повістку, зазначена відповідачем в апеляційній скарзі. Як вказав Верховний Суд в постанові від 16 березня 2023 року у справі №522/8439/16-ц (провадження №61-11070св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Європейський Суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (рішення від 07 липня 1989 року) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки поважність причин неявки відповідача суд апеляційної інстанції не встановив, а заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому немає підстав уважати, що остання була позбавлена права на судовий захист. П. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується також з висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20, від 09 листопада 2023 року у справі №753/114/22. З урахуванням наведеного, положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом апеляційної скарги судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення відсотків та загальної заборгованості за кредитом, а тому апеляційним судом переглядається в цій частині. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 липня 2022 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затверджений наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №37-П від 27.06.2022 року (а.с. 28-31) та Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №29-П від 22.02.2022 року (а.с. 15-27) шляхом поставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля: А754). Того ж дня, 10 липня 2022 року о 10 год. 29 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1065-6675, за умовами якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язувався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (а.с. 34-44). Відповідно до п.п. 4.1, 4.8 Договору розмір кредитного ліміту 5600,00 грн., дата видачі кредиту 10.07.2022 року; останній календарний день першого базового періоду 19.07.2022 року; строк кредитування 300 календарних днів; дата повернення (виплати) кредиту 06.05.2023 року. Строк Договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Відповідно до п. 6.9 Договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця. Згідно умов вказаного Договору відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 5600,00 грн., що підтверджується копіями Листа АТ КБ «ПриватБанк» від 04.01.2024 року про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі Договору №4010 від 02.12.2019 року (а.с. 46-55) та Довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за Кредитним договором №1065-6675 від 10 липня 2022 року (а.с. 56). Як вбачається з наданого позивачем розрахунку станом на 29 грудня 2023 року загальний розмір заборгованості за укладеним Договором становить 55720,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 5600,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 50120,00 грн. (а.с. 57-61). Відповідно до п. 7.2 Правил акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №96-П від 26 грудня 2023 року, учасник акції отримує списання за умови сплати учасником суми заборгованості, яка є сумою позовних вимог Товариства, вказаною у позовній заяві до позичальника, поданій Товариством до національного суду, а також компенсації Товариству суми судового збору, сплаченої Товариством за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором такого учасника акції (а.с. 68-72). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Позивачем було надано відповідачу кредитні кошти на умовах, визначених договором про відкриття кредитної лінії. Вказані обставини відповідач не заперечувала, як і не заперечувала той факт, що зобов`язання за кредитним договором нею не виконані. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду також не подано. Проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії кредитного договору, тому їх нарахування кредитором не є безпідставним. Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, що переглядається, правовідносини виникли між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 щодо отримання останньою кредиту за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Договір про відкриття кредитної лінії №1065-6675 від 10 липня 2022 року підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий наїї електронну адресу, про що свідчить розділ 11 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані відповідачки, відомості щодо її місця проживання, електронна адреса для створення особистого електронного кабінету, електронний підпис - номер пароля: А754 (а.с. 34-44). Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затверджений наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №37-П від 27.06.2022 року, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та відсоткова ставка (інформація щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача), а також порядок повернення кредиту (а.с. 28-31), Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №29-П від 22.02.2022 року (а.с. 15-27). Таким чином, вказаний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, на підтвердження укладення договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 остання отримала кошти у розмірі 5600 грн., які були перераховані на рахунок, вказаний у договорі, № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями Листа АТ КБ «ПриватБанк» від 04.01.2024 року про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі Договору №4010 від 02.12.2019 року (а.с. 46-55) та Довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за Кредитним договором №1065-6675 від 10 липня 2022 року (а.с. 56) та не заперечувалося відповідачем. Також відповідач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувала ні факт отримання нею вказаного кредиту, ні порушення зобов`язань щодо його повернення. Доводи апелянта стосуються розміру заборгованості в частині нарахованих відсотків та загальної суми заборгованості за кредитом. Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом апеляційний суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що згідно п.п. 4.3, 4.6 Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тим процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі, може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставками. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за пільговою та/або зниженою ставкою); пільгова процентна ставка 2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду; знижена процентна ставка 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Базовий період складає 10 календарних днів (п. 4.4 Договору). У разі несплати позичальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (включаючи дату погашення заборгованості) (п. 5.5 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 56000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 50400,00 грн. (п. 4.10 Договору). Позичальник підписала вказаний Договір, будь-яких зауважень щодо умов Договору з її сторони не було, правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, передбаченим п. 6.9 Договору, не скористалася, як і не оскаржувала такий договір чи його частини в судовому порядку. Отже, відповідач погодилася з умовами даного Договору, в тому числі щодо нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. Розрахунку заборгованості, що спростовував би розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано. Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи теж не містять. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/13446/15 (провадження №61-18379св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18)». Відповідно до пункту 4.8 Кредитного договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 06.05.2023 року. За змістом п.п. 4.3-4.6 Договору стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за пільговою та/або зниженою ставкою); пільгова процентна ставка 2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду. Базовий період - 10 календарних днів. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані позичальнику з 10.07.2022 року (дата видачі кредиту) по 05.05.2023 року (до дати повернення кредиту). Тобто в межах визначеного цим договором строку кредитування. Перші 10 календарних днів за пільговою процентною ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом (перший базовий період), в подальшому 3% (стандартна процентна ставка). Що стосується тверджень апелянта про те, що встановлений у договорі розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочки є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше 15% простроченого платежу, суд зазначає таке. Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Однак посилання відповідача на те, що проценти не повинні перевищувати 840 грн. (15 відсотків суми простроченого платежу) є безпідставними, оскільки положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», на яке посилається відповідач, регулює нарахування пені, а не процентів за користування кредитом. Проценти за кредитним договором є платою за користування кредитом, а не штрафними санкціями. З огляду на викладене, апелянтом помилково ототожнено, що проценти за користування кредитом, які передбачені відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору, є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язання боржником за договором. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Таким чином вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права. Права відповідача жодним чином не порушені, а обумовлені взаємною згодою сторін договору. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував положення чинного законодавства України та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та не можуть бути підставами для зміни чи скасування судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, і фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з рішенням суду. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2024 року - без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.Д. Фединяк В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 02 серпня 2024 року.